Рішення

від 20.06.2012 по справі 5011-48/6454-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/6454-2012 20.06.12

За позовомВійськового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир доТовариства з обмеженою відповідальністю "Селена плюс" простягнення 464 273,07 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Курдиляс Ю.Л. від відповідача:Зубков С.С. від прокуратури:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир (надалі -КЕВ міста Житомир) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена плюс" (надалі -"Товариство") про стягнення 464 273,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №71/2011 від 30.10.2011 р. позивач передав у платне строкове користування нежиле приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 464 273,07 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2012 р. розгляд справи відкладено до 20.06.2012 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду.

20.06.2012 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена плюс" до Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир про визнання договору оренди №71/2011 від 30.10.2011 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена плюс" повернуто заявнику без розгляду.

Прокурор в судове засідання не з'явився, до господарського суду міста Києва надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи це тим, що договір оренди №71/2011 від 30.10.2011 р. є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав виправлення недоліків та повторного подання ним зустрічної позовної заяви судом відхиляється з огляду на таке.

Зустрічна позовна заява повернута заявнику без розгляду на підставі пунктів 4 та 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до зустрічної позовної заяви не додано ні доказів надсилання її копії іншій стороні у справі, ні доказів сплати судового збору.

В той же час, представником відповідача не заявлене клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі, що могло б бути доказом про дійсний намір відповідача подати зустрічний позов у справі.

Крім того, ненаправлення копії зустрічної позовної заяви іншим сторонам у справі може свідчити про обґрунтованість твердження позивача про вчинення відповідачем таких дій з метою затягування розгляду справи.

Суд відзначає, що у разі звернення відповідача до суду із окремим позовом та визнання договору оренди №71/2011 від 30.10.2011 р. недійсним, рішення у даній може бути переглянуте за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях 06.06.2012 р. та 20.06.2012 р. складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, а фіксація частини судового засідання 20.06.2012 р. здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2011 р. між КЕВ міста Житомир (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нерухомого військового майна №71/2011 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно загальною площею 20 484,30 кв.м. військового містечка №2, що знаходиться на балансі КЕВ м. Житомир, розташоване за адресо: м. Житомир, вул. Щорса, 99, вартість якого визначена на 30.11.2011 р. за незалежною оцінкою та становить

5 551 768,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше -не раніше дати державної реєстрації договору) та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (листопад 2010 року) на рівні 56 000,00 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Відповідно до п. 3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов Договору 30.10.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 30.10.2011 р.

01.03.2012 р. у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. №629 та від 04.10.1995 р. №786" сторони уклали Додаткову угоду №163 від 01.03.2012 р. (надалі -"Додаткова угода").

Відповідно до умов Додаткової угоди до Договору розділ 3 "Орендна плата" викласти у такій редакції та доповнити таким змістом: 3.1 Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2012 року) на рівні 73 283,34 грн. згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. (зі змінами). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 464 273,07 грн.

Договір є договором оренди державного майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем протягом спірного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем виставлялись рахунки на оплату орендних платежів за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 534 900,27 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 51 780,02 грн. згідно рахунку №233 від 23.04.2012 р., відповідно до якого здійснений перерахунок орендної плати за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. №629 та від 04.10.1995 р. №786" суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Пунктом 10.3 Договору зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін.

Додатковою угодою до Договору внесено зміни до його п.3.1 згідно якого орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2012 року) на рівні 73 283,34 грн. згідно Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. (зі змінами). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Таким чином, з 01.03.2012 р. сторонами внесено зміни до Договору в частині розміру орендної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору , якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Суд відзначає, що Додаткова угода не містить умов про застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011 р. до відносин, які виникли до моменту внесення змін до Договору такою Додатковою угодою, проте позивачем відповідно до рахунку №233 від 23.04.2012 р. перераховано орендну плату на загальну суму 51 780,02 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року , тобто до укладення такої Додаткової угоди.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі

51 780,02 грн. є безпідставною.

Відповідачем 05.12.2011 р. частково сплачено орендну плату у розмірі 70 627,20 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

За таких обставин, заборгованість відповідача з орендної плати за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року становить 412 493,05 грн. (534 900,27 грн. -51 780,02 грн.

70 627,20 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 412 493,05 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стосовно посилання відповідача на те, що Договір є недійсним, оскільки укладений зі сторони Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир з перевищенням повноважень, суд відзначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для недійсності Договору відповідач вказує на те, що укладення Договору КЕВ міста Житомир було погоджено лише з Головним КЕВ Збройних сил України, в той час як Положення про КЕВ міста Житомир передбачає право останнього на укладення договорів на оренду нежитлових приміщень за погодженням як з Головним КЕВ Збройних сил України, так і з Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням.

В той же час, що відповідно до ч. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Тобто, заявлення відповідного позову про недійсність правочину має бути зумовлене порушенням прав та законних інтересів особи внаслідок вчинення даного правочину.

В той же час, відповідачем належним чином не доведено яким чином непогодження укладення Договору КЕВ міста Житомир з Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням порушує його права та законні інтереси як орендаря, а наведене ніяким чином не вплинуло на волевиявлення орендаря (Товариства) взяти майно в оренду.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідачем не заперечується факт користування ним орендованими приміщеннями протягом спірного періоду, а також наявності у нього заборгованості з орендної плати у розмірі 412 493,05 грн., що підтверджується підписаним відповідачем актом звірки взаємних розрахунків по нарахуванню та сплаті орендної плати від 23.04.2012 р., а тому питання дійсності Договору ніяким чином не впливає на існування у Товариства зобов'язання по сплаті грошових коштів за час фактичного користування орендованим майном.

Крім того, із листа №32 від 22.05.2012 р. за підписом директора Товариства вбачається, що відповідачем оспорювалась лише сума орендної плати згідно рахунку №233 від 23.04.2012 р. у розмірі 51 780,02 грн., а позовні вимоги в цій частині судом залишені без задоволення.

З огляду на викладене, твердження відповідача не спростовують висновків суду щодо наявності його обов'язку по сплаті заборгованості у розмірі 412 493,05 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Прокурор вказує, що підставою для звернення з позовом до суду є порушення інтересів Держави, що підтверджується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно з ст. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №888/97 від 21.08.1997 р., Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та військового управління і головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

Положенням про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир, затвердженим 24.10.2006 р. начальником Північного територіального квартирно-екплуатаційного управління, встановлено, що відповідно до довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КЕВ міста Житомир являється юридичною особою, установою Міністерства оборони України, фінансується з державного бюджету по кошторису Міністерства оборони України по загальному та спеціальному фондам. Все майно КЕВ міста Житомир є загальнодержавною власністю та надано йому на праві оперативного управління.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за Договором є порушенням інтересів держави, оскільки кошти за користування майном, що належить до державної власності, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України для подальшого використання на потреби захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, що є найважливішими функціями держави, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом відхиляється.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь КЕВ міста Житомира заборгованості з орендної плати у розмірі 412 493,05 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати у розмірі 51 780,02 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена плюс" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 708; ідентифікаційний код 30929947) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щастного, 20; ідентифікаційний код 08492505) заборгованість у розмірі 412 493 (чотириста дванадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селена плюс" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, оф. 708; ідентифікаційний код 30929947) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 249 (вісім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 86 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -25.06.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко