Рішення

від 13.06.2012 по справі 5011-37/4641-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/4641-2012 13.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3» Про стягнення 411 032,21 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 93/2012/02/13-20 від 13.02.12 р.

ОСОБА_2 -дов. № 93/2012/02/13-18 від 13.02.12 р.

від відповідача: Вакулюк Н.Г. -голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3»про стягнення 355 591,03 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 1 880,51 грн. пені, 36 948,64 грн. інфляційної складової боргу та 16 612,03 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690453 від 01.07.1999 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 11.04.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/4641-2012 та призначено її розгляд на 14.05.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.12 р. надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви та документи на виконання вимог ухвали суду від 11.04.12 р., які було зареєстровано службою діловодства Господарського суду та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання 14.05.12 р. надав суду письмові заперечення на позовну заяву, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, проти стягнення штрафних санкцій заперечив, пояснив, що їх не визнає, вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 14.05.12 р. до 06.06.12 р. о 09:55 год. для перевірки розрахунків наданих позивачем.

17.05.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення пені та розстрочення виконання рішення у зв'язку з тим, що ЖБК «Харчовик-3»є неприбутковою організацією, не має орендарів та інших джерел отримання прибутку, основною причиною заборгованості перед позивачем є несвоєчасне надходження коштів від мешканців тв. Збільшення боргів перед ЖБК «Харчовик-3». Крім того, відповідач зазначив, що ним оплачені підрядні роботи за договорами підряду з ТОВ «Аврора Терм»від 2010 та 2011 рр., які необхідні для уникнення аварійних ситуацій в будинку, що знаходиться в напіваварійному стані за адресою: м. Київ, вул. Мілютенко, 42.

У судовому засіданні 06.06.12 р. представник відповідача підтримав подані ним клопотання, просив їх задовольнити, позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, проти стягнення штрафних санкцій заперечив; просив відкласти розгляд даної справи для надання йому можливості надати суду докази скрутного фінансового стану.

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.12 р. заперечив проти клопотань відповідача щодо зменшення пеня та надання розстрочки; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив з метою витребування у відповідача платіжних доручень з відміткою банку про часткове погашення заборгованості та оголосив у даному судовому засіданні перерву до 13.06.12 р. о 14:45 год.

11.06.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли документи, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.06.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.06.12 р. визнав позовні вимоги в частині основного боргу, проти штрафних санкцій заперечив, просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, оцінивши надані докази та пояснення в їх сукупності господарський суд відхилив клопотання про зменшення пені з наступних підстав.

У відповідності до частини 3 стаття 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів тяжкого фінансового стану -фінансових звітів, балансів підприємства, банківських виписок з особових рахунків з відміткою банківської установи у підтвердження руху грошових коштів за період з 2009 р. до 2012 р., а також враховуючи, що позивач теж перебуває у скрутному фінансовому стані і невиконання відповідачем судового рішення у даній справі протягом тривалого строку призводить до додаткових збитків позивача, то господарський суд відхилив вищезазначене клопотання ЖБК «Харчовик-3»щодо зменшення пені.

Клопотання про розстрочку виконання рішення у даній справі суд задовольнив частково, розстрочивши виконання рішення на 7 місяців.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яку було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Харчовик-3» (споживач) був укладений договір № 690453 від 01.07.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 690453 від 01.07.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. По приладах обліку ЦО і ГВП.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 690453 від 01.07.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 6 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 690453 від 01.07.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 690453 від 01.07.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, розрахункова група, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії відомостей обліку споживання теплової енергії та облікових карток відповідача за період з грудня 2009 р. до лютого 2012 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.09 р. до 01.03.12 р. становила 982 062,64 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 690453 від 01.07.1999 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 626 471,61 грн., у зв'язку з чим станом на 01.03.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 355 591,03 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3»про стягнення 355 591,03 грн. основного боргу, 1 880,51 грн. пені, 36 948,64 грн. інфляційної складової боргу та 16 612,03 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 690453 від 01.07.1999 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 690453 від 01.07.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

З наданої позивачем довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Харчовик-3»за період з березня 2012 р. до травня 2012 р. та наданих відповідачем копій платіжних доручень і банківських виписок вбачається, що станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 303 591,03 грн. за договором № 690453 від 01.07.1999 р. за період з грудня 2009 р. до березня 2012 р.

Слід зазначити, що частина заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 01.03.12 р. та банківською випискою.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 10 000,00 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 42 000,00 грн., який був погашений згідно з платіжними дорученнями № 10 від 23.05.12 р. та № 10 від 29.05.12 р., після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 42 000,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до ЖБК «Харчовик-3» в частині стягнення 303 591,03 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач визнав основний борг, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3»303 591,03 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690453 від 01.07.1999 р. та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 36 948,64 інфляційної складової боргу та 16 612,03 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 690453 від 01.07.1999 р. за період з січня 2009 р. до лютого 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.

Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр»та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2009 р. до лютого 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р., липні 2010 р., липні 2011 р. та серпні 2011 р. на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 %, 98,7 % та 99,6 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3»за період з січня 2009 р. до лютого 2012 р. підлягають 27 845,58 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 690453 від 01.07.1999 р. станом на 01.03.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 16 612,03 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2009 р. до лютого 2012 р.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 1 880,51 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 690453 від 01.07.1999 р. та додатками до нього за період з вересня 2011 р. до лютого 2012 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 690453 від 01.07.1999 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Представник відповідача у судовому засіданні звернув увагу господарського суду на те, що, в порушення вимог ст. 232 Господарського кодексу України, позивач помилково нараховував пеню, виходячи з розміру порушеного зобов'язання не за останні шість місяців, а за порушене зобов'язання за весь час прострочення, а також не застосовано строк позовної давності в один рік для вимог про стягнення пені, про застосування якої заявив відповідач. Представник позивача даний факт невірного нарахування не спростував.

Таким чином, згідно з власним розрахунком суду, який ґрунтується на вірних сумах заборгованості, яка виникла за останні шість місяців, за порушення грошового зобов'язання за договором № 690453 від 01.07.1999 р. та додатками до нього за період з вересня 2011 р. до лютого 2012 р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 221, 70 грн.

ЖБК «Харчовик-3»17.05.12 р. надав суду письмове клопотання про надання розстрочки виконання рішення у справі № 5011-37/4641-2012 строком на 12 місяці у зв'язку з тим, що ЖБК «Харчовик-3»є неприбутковою організацією, не має орендарів та інших джерел отримання прибутку, основною причиною заборгованості перед позивачем є несвоєчасне надходження коштів від мешканців тв. Збільшення боргів перед ЖБК «Харкчовик-3». Крім того, відповідач зазначив, що ним оплачені підрядні роботи за договорами підряду з ТОВ «Аврора Терм»від 2010 та 2011 рр., які необхідні для уникнення аварійних ситуацій в будинку, що знаходиться в напіваварійному стані за адресою: м. Київ, вул. Мілютенко, 42.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення на 7 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 5011-37/4641-2012 від 13.06.12 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-061175/2011 від 25.08.2011 р. дано роз'яснення, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК:

частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.;

частині другій статті 43-5 (повернення заяви про вжиття запобіжних заходів);

частині першій статті 63 (повернення позовної заяви);

частині першій статті 97 (повернення апеляційної скарги);

частині першій статті 111-3 (повернення касаційної скарги);

частині четвертій статті 111-20 (повернення заяви про перегляд судових рішень господарських судів);

частині шостій статті 113 (повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами);

частині четвертій статті 122-2 (повернення заяви про скасування рішення третейського суду);

частині четвертій статті 122-8 (повернення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду);

частині першій статті 63 (відмова у прийнятті позовної заяви);

частині першій статті 81 (залишення позову без розгляду), крім випадку, коли позов залишений без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача;

частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Таким чином, оскільки провадження у даній справі стосовно 42 000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, то підлягають поверненню ПАТ «Київенерго»з Державного бюджету України 840,00 грн. витрат на сплату судового збору у справі № 5011-37/4641-2012.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Харчовик-3»(02166, м. Київ, вул. Мілютенка, 42, код ЄДРПОУ 22885364) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 303 591 (триста три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 03 коп. основного боргу, 27 845 (двадцять сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 58 коп. інфляційної складової боргу, 16 612 (шістнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 03 коп. трьох відсотків річних, 221 (двісті двадцять одна) грн. 70 коп. пені та 6 965 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 41 коп. витрат на сплату судового збору, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. у справі № 5011-37/4641-2012 на 7 місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. з 13.06.12 р. -43 370,15 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,15 трьох відсотків річних, 31,67 грн. пені, 6 965, 41 грн. -витрат по сплаті судового збору;

2. з 13.07.12 р. -43 370,15 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,15 трьох відсотків річних та 31,67 грн. пені;

3. з 13.08.12 р. -43 370,15 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,15 трьох відсотків річних та 31,67 грн. пені;

4. з 13.09.12 р. -43 370,15 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,15 трьох відсотків річних та 31,67 грн. пені;

5. з 13.10.12 р. -43 370,15 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,15 трьох відсотків річних та 31,67 грн. пені;

6. з 13.11.12 р. -43 370,14 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,14 трьох відсотків річних та 31,67 грн. пені;

7. з 13.12.12 р. -43 370,14 грн. -основного боргу, 3 977,94 грн. інфляційних нарахувань, 2 373,14 трьох відсотків річних та 31,67 грн. пені.

3. Провадження у справі в частині стягнення 42 000,00 грн. основного боргу припинити.

4. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 00 коп., що перерахований платіжним дорученням № 1281 від 02.04.2012 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 15.06.12 р.

Суддя Гавриловська І.О.