Рішення

від 21.06.2012 по справі 25/048-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2012 р. Справа № 25/048-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІЯ",

03680, м. Київ, вул. Панорамна, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД - Лотус",

08700, Київська область, м. Обухів, с. Таценки, 38-й кілометр автодороги "Київ -Знам'янка"

про стягнення 37 084,09 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 31.05.2012);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 17.04.2012 №19).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІЯ" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД - Лотус" (далі -відповідач) про стягнення 37 084,09 грн., з яких: 34 922,96 грн. -основний борг, 2 161,13 грн. -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.06.2012.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 23.05.2012 № 13862053 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлено ухвалу суду від 23.05.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9145 від 07.06.2012) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 23.05.2012.

У судове засідання 07.06.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.06.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 21.06.2012.

У судовому засіданні 21.06.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, представник відповідача проти позову не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.06.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОНІЯ" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД - Лотус" (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 04.01.2011 № 0211 (далі -Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю товар відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.3. Договору розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі на умовах відстрочення платежу кожної замовленої партії товару на 21 банківський день, шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно пункту 6.4. Договору передача товару відбувається відповідно до товарних накладних.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання умов Договору, за видатковими накладними, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 1 244 184,28 грн., відповідач вказаний товар прийняв, проте, оплатив лише частково, на суму 1 162 344,32 грн., крім того, відповідачем повернуто товар за накладними на повернення товару на суму 46 917 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем надано в матеріали справи копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012, що підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, згідно якого заборгованість відповідача складає 34 922,96 грн., оригінали видаткових накладних відповідно до яких було поставлено товар, що не оплачений відповідачем, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін (а.с. 31-38, том 1), а також оригінал довідки банківської установи від 06.06.2012 №153/12-3083, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки про те, що на рахунок позивача від відповідача у спірний період (з 22.10.2011 по 05.06.2012) кошти не надходили.

У зв'язку з викладеним, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 922,96 грн. заборгованості -різницю між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Доказів оплати вказаної заборгованості на час вирішення спору або спростування тверджень позивача відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені в акті звірки взаєморозрахунків та подані до матеріалів видаткові накладні -у якості письмових доказів здійснення вказаних у них господарських операцій, банківську довідку від 06.06.2012 №153/12-3083 -у якості письмового доказу того, що у період після передачі товару за спірними накладними, відповідач коштів на рахунок позивача не перераховував і, відповідно -у якості письмового доказу наявності заборгованості, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - у якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 01.01.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 34 922,96 грн.

Крім того, на підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України при з'ясуванні обставин справи судом враховано письмові пояснення уповноваженого представника позивача (а.с. 49, том 1) про відсутність між сторонами інших правовідносин, крім тих, що виникли на підставі договору від 04.01.2011 № 0211, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, що не заперечене відповідачем.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 34 922,96 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач на підставі пункту 7.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 2 161,13 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 2 161,13 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 34 922,96 грн. та пені в розмірі 2 161,13 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв майнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1 609,50 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги в загальному розмірі 37 084,09 грн., то судовий збір мав бути сплачений ним у мінімальному розмірі -1 609,50 грн.

Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 17.04.2012 №356 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 641,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 17.04.2012 №356 підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 31,50 грн., а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 609,50 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД - Лотус" (08700, Київська область, м. Обухів, с. Таценки, 38-й кілометр автодороги "Київ -Знам'янка", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33223065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІЯ" (03680, м. Київ, вул. Панорамна, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31482714) 34 922 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 96 коп. основної заборгованості, 2 161 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 13 коп. пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІОНІЯ" (03680, м. Київ, вул. Панорамна, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31482714) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., що перерахований відповідно до платіжного доручення від 17.04.2012 №356.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.06.2012.

Суддя С.О. Саванчук