Рішення

від 21.06.2012 по справі 5015/1438/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.12 Справа№ 5015/1438/12

За позовом : Приватного підприємства «Болеро-Сервіс», м. Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодкий Світ», смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району

Про стягнення 3254,92 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Антоненко В.А. - представник

від відповідача : Хом'як О.Г. -представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватного підприємства «Болеро-Сервіс»до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодкий Світ»про стягнення 3254,92грн.

Ухвалою суду від 10.04.2012 р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 07.05.2012 р.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва та відкладався розгляд справи з підстав, викладених в ухвалах суду від 21.05.2012 р. та від 06.06.2012 р.

В продовженому судовому засіданні 21.06.2012 р. судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви.

В судовому засіданні 21.06.2012 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 1102,32 грн. основного боргу, 288,33 грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти зменшених позовних вимог не заперечив, що викладено в письмових поясненнях на позовну заяву.

В судовому засіданні 21.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

16.02.2009 року між Приватним підприємством „Болеро Сервіс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Солодкий світ" (Покупець) було укладено Договір № Р769, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої Комерційної пропозиції, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити товар.

На виконання умов Договору відповідачем протягом вересня, листопада 2010 року отримано від позивача товар, що підтверджується накладними № 006813 від 10.09.2010 р., № 004859 від 24.09.2010 р. та № 006022 від 24.11.2010 р. (а.с. 8-10) на загальну суму 2530,92 грн.

Однак, як вбачається з заяви про зменшення позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 1102,32 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1102,32 грн., що вбачається з заяви про зменшення позовних вимог, доданого акту звірки розрахунків та заперечень відповідача на позовну заяву.

Відповідно до п.1.7.1. Договору за прострочення оплати позивачем нараховано 20% річних за користування чужими грошовими конштами від простроченої оплати за кожен день прострочення в сумі 288,33 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством „Болеро Сервіс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Солодкий світ" (Покупець) було укладено Договір № Р769 від 16.02.2009 р.

Згідно п.п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої Комерційної пропозиції та/або Прайс-листа, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

На виконання умов договору Продавець поставив Покупцю протягом вересня, листопада 2010 року товар згідно накладних № 006813 від 10.09.2010 р., № 004859 від 24.09.2010 р. та № 006022 від 24.11.2010 р. (а.с. 8-10) на загальну суму 2530,92 грн., за який Покупець зобов'язувався провести оплату, однак зобов'язання виконав частково, заборгувавши позивачу (Продавцю) 1102,32 грн.

П. 1.7. Договору № Р769 від 16.02.2009 р. передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю прийнятий від останнього Товар протягом 21 календарних днів з моменту прийняття цього Товару. Увипадку прострочення оплати Продавець має право вимагати оплати Товару і сплати Покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен дент прострочення (п.1.7.1.). Вартість Товару до оплати визначається на підставі накладної (товарно-транспортної накладної чи іншого документу про приймання-передачу товару) (п.1.7.2.). Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю прийнятий від останнього Товар шляхом безготівкового перерахунку повної вартості прийнятого, але неоплаченого Товару, на банківський рахунок Продавця, який вказаний у цьому Договорі (п.1.7.3.).

Однак, як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, матеріалів справи та письмових заперечень на позовну заяву, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 1102,32 грн. за поставлений товар.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі п. 1.7.1 Договору № Р769 від 16.02.2009 р., Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю 20% річних за користування чужими грошовими коштами, що складає 288,33 грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що зменшені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України на запитання, якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог, відповів таке. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

З огляду на викладене, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача в сумі 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,22,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солодкий світ" (80465, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Новий Яричів, вул. Шашкевича, 29, код ЄДРПОУ 31075118) на користь Приватного підприємства „Болеро-Сервіс" (79037, м. Львів, вул. б. Хмельницького, буд.. 212, корпус 2, код ЄДРПОУ 31073655) -1102,32 грн. -основної заборгованості, 288,33 грн. -20% річних та 1609,50 грн. -судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.06.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.