Рішення

від 25.06.2012 по справі 5015/2162/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.12 Справа№ 5015/2162/12

За позовом: Приватного підприємства "Центр безпеки "Флоріан", с. Малехів Жовківського району Львівської області

до відповідача: Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів

про стягнення 475 848, 10 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -директор

ОСОБА_2 - представник

від відповідача : не з»явився

Зміст ст.22 ГПК України представникам позивача роз'яснено.

Суть позову: Розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Центр безпеки "Флоріан" до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про стягнення 475 848, 10 грн.

Ухвалою від 31.05.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2012 року.

11.06.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2012 року.

18.06.2012 розгляд справи відкладено на 25.06.2012 р.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, подали заперечення на відзив на позовну заяву, подали заяву про збільшення позовних вимог, яка судом повернута без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2012 р. не з"явився, в попередніх судових засіданнях та поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Центр безпеки "Флоріан" (позивач) звернулося із позовом до Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (відповідач) про стягнення 475 848, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 07.10.2011 року між ПП "Центр безпеки "Флоріан" та Філією "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" укладено договір купівлі-продажу № 13-01/1625 (надалі -договір), відповідно до умов якого позивачем на адресу відповідача поставлено устаткування для сушіння, зважування та розбрискування (вогнегасники) на загальну суму 412 680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товару від 01.11.2011 р. № 679.

Відповідно до п.7.1. договору, покупець проводить розрахунки з продавцем шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 120 днів після отримання продукції.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На адресу відповідача позивачем надіслано претензію, яка залишена без відповіді.

Сума основного боргу відповідача станом на час звернення позивача з позовом до суду становить 412 680,00 грн.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 538,32 грн., штраф в розмірі 28 887,60 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні в розмірі 1 238, 04 грн. та 3% річних в розмірі 2 504,14 грн. та судові витрати.

В представленому відзиві та усних поясненнях в судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги заперечив, покликаючись на те, що пунктом 8.3. договору передбачено, що під час приймання-передачі товару зобов'язаний передати покупцю документи, передбачені п.1.3. цього договору. Проте, продавець не передав покупцю всі документи на товар передбачені договором, в т.ч. податкові накладні. Оскільки продавець до кінця не виконав свої зобов'язання по договору, а саме не передав покупцю всі документи на товар, то строк оплати за товар, який фактично спливає після 120 днів після отримання покупцем товару і всіх необхідних документів на нього не настав.

Крім того, позивач нараховує відповідачу штрафні санкції передбачені ч.2 ст.231 ГК України, проте вони повинні застосовуватися не до грошових зобов'язань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із мотивів, що відповідно до ст.526 ЦК України, ст 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, згідно умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар - устаткування для сушіння, зважування та розбрискування (вогнегасники) на загальну суму 412 680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товару від 01.11.2011 р. № 679.

Пунктом 5.2. договору, передбачено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами накладної.

Позивачем до матеріалів справи долучені видаткова накладна від 02.1.2011 р. № РН -0000217 на суму 412 680,00 грн., яка підписана сторонами, та довіреність на отримання товару від 01.11.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.7.1. договору, покупець проводить розрахунки з продавцем шляхом безготівкового перерахування коштів протягом 120 днів після отримання продукції.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, оплати за отриману продукцію не здійснив. Заборгованість відповідача становить 412 680,00 грн.

Статтею 33 ГПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач повідомив що позивачем умови договору належним чином не виконані, оскільки позивач не передав відповідачу всі документи на товар передбачені договором, в т.ч. податкові накладні. Однак вказані доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 412 680,00 грн., оскільки доводи представника відповідача належними доказами не обґрунтовані, не представлено жодних доказів невиконання позивачем вимог п. 1.3. договору, та звернення відповідача з цього приводу до позивача.

Представник відповідача в попередні судові засідання з'явився, позовні вимоги заперечив, однак доказів погашення основного боргу суду не подав, тому до стягнення підлягає сума заборгованості в розмірі 412 680,00 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 1 238, 04 грн. та 3 % річних в розмірі в розмірі 2 504, 14 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені в розмірі 30 538, 32 грн. та штрафу в розмірі 28 887, 60 грн. ) то суд, відмовляючи у їх задоволенні, виходить з наступного.

Пунктом 10.1. договору сторонами передбачено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує причинені збитки, в тому числі неодержані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні (в розмірі, визначеному ст. 231 ГК України) та оперативно-господарські (в переліку ст.236 ГК України за вибором постраждалої сторони) санкції в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Частиною 2 ст. 231 ГК України, передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов»язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов»язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, з наведеного випливає, що штрафні санкції, передбачені ч.2 ст.231 ГК України застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов»язання. Проте як вбачається з долученого до позовної заяви розрахунку, позивач просить стягнути пеню відповідно до п.2 ч.2 ст.231 ГК України (в розмірі 0,1 % від вартості товарів за кожен день прострочення) та штраф (в розмірі 7% від вартості поставлених та неоплачених товарів), однак ним нараховані штрафні санкції щодо порушення строків виконання грошового зобов'язання (несплата вартості поставленого товару).

Правова позиція про те, що штрафні санкції, передбачені ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються лише у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання, відображена також у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі № 3-4 rc10; від 20.12.2010 р. у справі № 3-41 rc10; від 28.02.2011 р. 3-11 rc11.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені в розмірі 30 538,32 грн. та штрафу в розмірі 28 887, 60 грн. ), що розраховані відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, до задоволення не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 610, 611, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від імені якої діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (79053, м. Львів, вул. І. Рубчака, 3, код ЄДРПОУ 25560823) на користь Приватного підприємства "Центр безпеки "Флоріан" (80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, 20А, код ЄДРПОУ 35816176) суму у розмірі 424 701, 93 грн. з них:

- 412 680,00 грн. основного боргу;

- 1 238,04 грн. інфляційних;

- 2 504,14 грн. 3% річних;

- 8 279,75 грн. судового збору

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.