Рішення

від 22.06.2012 по справі 5015/1881/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.12 Справа№ 5015/1881/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Приватного виробничого-комерційного підприємства «Скандія», м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», м. Борислав Львівської області

про: стягнення 24020 грн. 48 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності від 07.05.2012 року;

відповідача: ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності від 04.05.2012 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 14.05.2012 року прийнято до розгляду позовну заяву від 11.05.2012 року про стягнення грошових коштів в розмірі 24020 грн. 48 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 11.06.2012 року. З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено на 19.06.2012 року. В судовому засіданні 19.06.2012 року судом оголошувалась перерва до 22.06.2012 року для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору.

В судовому засіданні 22.06.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі подав довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач в судовому засіданні 22.06.2012 року подав клопотання про застосування строків позовної давності, з огляду на що позов заперечує частково.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору та додатків до договору), копії яких долучено до матеріалів справи.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

22.06.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 23.06.2012 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Приватне виробничого-комерційне підприємство «Скандія»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 24020 грн. 48 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що між ним та відповідачем було укладено договір № 07.12.03-01 від 03.12.2007 року, на підставі якого позивач (продавець згідно договору) зобов'язався передавати, а відповідач (покупець згідно договору) зобов'язався прийняти та оплатити продавцю плівку терморозбіжну (надалі товар) згідно ціни, кількості та номенклатури, які визначаються в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Позивач вказує, що станом на день вирішення спору, борг відповідача перед ним за поставлений товар становить 21636 грн. 07 коп.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 978 грн. 07 коп. та 1406 грн. 34 коп. втрат від інфляції на підставі ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за вимогами про оплату перших восьми поставок позивачем пропущена позовна давність, з огляду на що позов підлягає до часткового задоволення.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 03.12.2007 року було укладено договір № 07.12.03-01, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити Позивачу плівку термозбіжну (далі по тексту -товар), згідно ціни, кількості та номенклатури, які визначаються у додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору товар передається відповідачу за адресою м. Дрогобич, вул. Б. Хмельницького, 49, якщо інше не обумовлено в додатках до цього договору.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що передача -приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у встановленому чинним законодавством України порядку, з оформленням накладної та рахунку на оплату товару. Пунктом 3.3. договору передбачено, що моментом поставки товару і моментом переходу права власності на товар до відповідача вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін накладної на поставлений та прийнятий товар.

У відповідності до п. 4.2. договору розрахунки здійснюються безготівково, на підставі виставлених позивачем рахунків з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з дня прийому товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

03.12.2007 року між позивачем та відповідачем укладено додаток № 1 до договору № 07.12.03-01 від 03.12.2007р. (далі по тексту -додаток №1). Відповідно до п. 1. додатку № 1, об'єм поставки встановлюється в кількості 500 кг. термоусадочної плівки, шириною 380 мм, товщиною 80 мікрон. Згідно п. 2 додатку № 1 ціна термоусадочної плівки 9.15 грн. за 1 кг. Пунктом 3 додатку № 1 визначено, що загальна сума поставки становить 5490.00 грн. в тому числі ПДВ 915.00 грн.

16.01.2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаток № 2 до договору № 07.12.03-01 від 03.12.2007 року (далі по тексту -додаток № 2). Відповідно до п. 1. додатку № 2, об'єм поставки встановлюється в кількості 414.6 кг. термоусадочної плівки, шириною 380 мм, товщиною 80 мікрон. Згідно п. 2 додатку № 2 ціна термоусадочної плівки 9.15 грн. за 1 кг. Пунктом 3 додатку № 2 визначено, що загальна сума поставки становить 4552,31 грн. в тому числі ПДВ 758.72 грн.

08.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаток № 3 до договору № 07.12.03-01 від 03.12.2007 року (далі по тексту -додаток № 3). Відповідно до п. 1. додатку № 3, об'єм поставки встановлюється в кількості 603.74 кг. термоусадочної плівки, шириною 380 мм, товщиною 80 мікрон. Згідно п. 2 додатку №3 ціна термоусадочної плівки 10.5 грн. за 1 кг. Пунктом 3 додатку № 3 визначено, що загальна сума поставки становить 7607,12 грн. в тому числі ПДВ 1267.85 грн.

02.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаток № 4 до договору № 07.12.03-01 від 03.12.2007 року (далі по тексту -додаток № 4). Відповідно до п. 1. додатку № 4, об'єм поставки встановлюється в кількості 729.34 кг. термоусадочної плівки, шириною 380 мм, товщиною 80 мікрон. Згідно п. 2 додатку № 4 ціна термоусадочної плівки 10.5 грн. за 1 кг. Пунктом 3 додатку № 4 визначено, що загальна сума поставки становить 9189,68 грн. в тому числі ПДВ 1531.61 грн.

09.07.2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаток № 5 до договору № 07.12.03-01 від 03.12.2007 року (далі по тексту -додаток № 5). Відповідно до п. 1. додатку № 5, об'єм поставки встановлюється в кількості 813.65 кг. термоусадочної плівки, шириною 380 мм, товщиною 80 мікрон. Згідно п. 2 додатку № 5 ціна термоусадочної плівки 10.95 грн. за 1 кг. Пунктом 3 додатку № 5 визначено, що загальна сума поставки становить 10961,36 грн. в тому числі ПДВ 1781.89 грн.

В подальшому, протягом 2008-2010 років, господарські операції з поставки товару здійснювалися без оформлення відповідної додаткової угоди на підставі попередньої усної домовленості між позивачем та відповідачем.

Позивачем договірні зобов'язання з поставки товару виконано на суму в загальному розмірі 168974,2 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 16.01.2008 року № 08.01.16-01 на суму 4552,31 грн.; від 08.04.2008 року № 08.04.08.-1 на суму 7607,12; від 02.06.2008р. № 08.06.02-1 на суму 9189,68 грн.; від 09.07.2008 року № 09.07.2008 року на суму 10691,36 грн.; від 26.08.2008 року № 08.08.26-1 на суму 11792,78 грн.; від 10.10.2008 року № 08.10.10-1 на суму 14586,46 грн.; від 16.02.2009 року № 09.02.16-02 на суму 10212,43 грн.; від 23.04.2009 року № 09.04.23-01 на суму 14634,43 грн.; від 17.06.2009 року № 09.06.17-01 на суму 9920,74 грн.; від 03.08.2009 року № 09.08.03.-02 на суму 3957,11 грн.; від 10.08.2009 року № 09.08.10-01 на суму 7093,31 грн.; від 31.08.2009 року № 09.08.31-01 на суму 10638,84 грн.; від 01.10.2009 року № 09.10.01-02 на суму 15250,05 грн.; від 03.12.2009 року № 09.12.03-01 на суму 14209,8 грн.; від 24.02.2010 року № 10.02.24-01 на суму 19262,3 грн.; від 13.08.2010 року № 10.08.13-01 на суму 5375,48грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару на загальну суму 147338,13 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи. Відповідач підтвердив факт оплати товару на суму 147338 грн. 13 коп. за період з 09.04.2008 року по 27.10.2009 року.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед ним складає 21636 грн. 07 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до п. 4.2. укладеного між сторонами договору № 07.12.03-01 від 03.12.2007 року, розрахунки здійснюються безготівково, на підставі виставлених позивачем рахунків з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з дня прийому товару, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Судом вище встановлено, що борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 21636 грн. 07 коп.

Відповідач, частково заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що пунктом 4.2 договору сторонами встановлено строк здійснення розрахунків, який визначений з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дня прийому товару. На думку відповідача позивач, звертаючись до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, пропустив передбачену ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України позовну давність за вимогами про оплату вартості перших восьми партій поставок товару.

Однак, таке твердження відповідача обґрунтоване лише частково.

Суд, оцінивши представлені докази, дійшов до висновку, що оплата вартості отриманого по накладній від 10.10.2008 року № 08.10.10-1 товару на суму 14586 грн. 46 коп. здійснена лише частково в сумі 11792 грн. 78 коп. Тому суд встановив, що станом на момент звернення позивача з позовом, 2793 грн. 68 коп. боргу за поставлений товар відповідно до накладної від 10.10.2008 року № 08.10.10-1 залишилось несплаченими (14586,46 -11792,78 = 2793,68).

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд встановив, що позовна давність щодо вимоги про стягнення боргу в розмірі 2793 грн. 68 коп. розпочала свій перебіг 12.11.2008 року і закінчилась 13.11.2011 року.

Відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Внаслідок наведеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволення позову частково в частині стягнення боргу в розмірі 2793 грн. 68 коп. через сплив позовної давності.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем позовної даності за вимогами по оплаті вартості восьми поставок, то такі доводи є безпідставні.

Враховуючи вищенаведене, у зв'язку із необхідністю часткового задоволення позовних вимог та відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 2793 грн. 68 коп. боргу через сплив позовної давності, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача, задоволити позовні вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 21636 грн. 07 коп. частково та стягнути з відповідача на користь позивача 18842 грн. 39 коп. боргу (21636,07 -2793,68 = 18842,39).

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3. ст. 692 Цивільного Кодексу України, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч. 2. ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідач за невиконання свого обов'язку з оплати придбаного ним у позивача товару, повинен сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних за користування чужими коштами в розмірі 978 грн. 07 коп. та 1406 грн. 34 коп. втрат від інфляції.

Судом здійснено власний розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку із зменшенням суми боргу, яка на думку суду підлягає до стягнення (18842 грн. 39 коп. а не 21636 грн. 07 коп. ).

Відповідно до розрахунку суду розмір 3 % річних становить 851 грн. 80 коп. за період з 01.11.2010 року по 04.05.2012 року, а розмір втрат від інфляції становить 1224 грн. 76 коп. за період з 01.11.2010 року по 04.05.2012 року.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 851 грн. 80 коп. та втрати від інфляції в розмірі 1224 грн. 76 коп., та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 126 грн. 27 коп. 3 % річних та 181 грн. 58 коп. втрат від інфляції відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водар-ТКС», вул. Дрогобицька, 138, м. Борислав Львівської області (ідн. код 34857028) на користь Приватного виробничого-комерційного підприємства «Скандія», вул. Б.Хмельницького, 49, м. Дрогобич Львівської області ( ідн. код 23966426) 18842 грн. 39 коп. боргу, 851 грн. 80 коп. 3% річних, 1224 грн. 76 коп. втрат від інфляції та 1401 грн. 67 коп. судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 2793 грн. 68 коп. боргу, 126 грн. 27 коп. 3 % річних та 181 грн. 58 коп. втрат від інфляції.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.Матвіїв