Рішення

від 18.06.2012 по справі 5017/1198/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р.Справа № 5017/1198/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від позивача -Вінічук І.А.,

від відповідача -Горовий А.О.,

від третіх осіб:

1) ОСОБА_3 -не з'явився,

2) ОСОБА_4 -не з'явився,

3) ОСОБА_5 -не з'явився,

4) ОСОБА_6 -не з'явився,

5) ОСОБА_7 -не з'явився,

6) Товариства з обмеженою відповідальністю „Автопром 1" -не з'явився,

7) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будбізнес" -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до Приватного підприємства „Дістріб'ют Селект", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автопром 1" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Будбізнес", про стягнення 746 367,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 05.06.2012 р. оголошувалась перерва до 18.06.2012 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство „Креді Агріколь Банк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Дістріб'ют Селект" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р. в сумі 746 367,46 грн., посилаючись на наступне.

18.01.2010 р. Публічне акціонерне товариство „Індустріально-Експортний Банк" (ПАТ „Індекс Банк"), правонаступником якого є позивач, та Приватне підприємство „Дістріб'ют Селект" уклали генеральний договір № 036-ВКЛ від 18.01.2010 р.

На підставі вказаного генерального договору № 036-ВКЛ між ПАТ „Індекс Банк" та ПП „Дістріб'ют Селект" 18.01.2010 року укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 038 ВКЛ від 18.01.2010 року, згідно якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 494 525,00 грн. строком на 12 місяців, з процентною ставкою 27% річних.

Згідно п. 5 кредитного договору № 038-ВКЛ від 18.01.2010 року боржник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 січня 2011 року.

Як вказує позивач, банк свої зобов'язання за кредитним договором № 036-ВКЛ від 18.01.2010 р. виконав, надавши позичальнику кредитні кошти на суму 494 525,00 грн. згідно п.1.2 кредитного договору. Однак, боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 036-ВКЛ від 18.01.2010 р. не виконав, а саме не повернув надані грошові кошти у встановлений строк.

Так, позивач зазначає, що 12.06.2011 року ним направлено до відповідача вимогу з розрахунком заборгованості перед ПАТ „Креді Агріколь Банк" за кредитним договором.

При цьому позивач вказує, що відповідно до п. 5 кредитного договору № 038-ВКЛ від 18.01.2010 року позичальник взяв на себе зобов'язання забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом та плати за обслуговування кредитної лінії в строки, обумовлені п. 5 даного договору.

Відтак, за ствердженнями позивача, станом на 06.03.2012 р. заборгованість позичальника за кредитним договором № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р. становить 746 367,46 грн., у т.ч.: прострочена заборгованість - 494525,00 грн., прострочені відсотки -200763,67 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди -51078,79 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2012 р. позовну заяву ПАТ „Креді Агріколь Банк" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1198/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Як встановлено в ході розгляду справи, 18.01.2010 року Публічним акціонерним товариством „Індустріально-Експортний Банк" (ПАТ „Індекс Банк") були укладені договори поруки: № 039-П з гр. ОСОБА_3, № 040-П з гр. ОСОБА_4, № 041-П з гр. ОСОБА_5, № 042-П з гр. ОСОБА_6, № 043-П з гр. ОСОБА_7, № 044-П з Товариством з обмеженою відповідальністю „Автопром 1", за якими останні поручились перед позивачем за виконання ПП „Дістріб'ют Селект" взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору відновлювальної кредитної лінії № 038 ВКЛ від 18.01.2010 р., заборгованість за яким є предметом спору у даній справі.

Також між Публічним акціонерним товариством „Індустріально-Експортний Банк" (ПАТ „Індекс Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будбізнес" було укладено договір іпотеки нежитлової будівлі, комплексу по зберіганню та переробці зернових та олійних культур загальною площею 1322,60 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-м.

З огляду на викладене, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2012 р. до участі у справі № 5017/1198/2012 було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автопром 1" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Будбізнес", які є поручителями відповідача за кредитним договором, а також Товариство з обмеженою відповідальністю „Будбізнес", яке є іпотекодавцем.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 121-123). Так, представник відповідача вказав, що кредитним договором № 038-ВКЛ визначено умови кредитування, серед яких вказано номери рахунків на які здійснюється нарахування та виплата заборгованості, а саме: р/р № 20629000797001 в філії „Одеська Дирекція" АТ „Індекс-Банк", МФО 388335 - для сплати тіла кредиту (п. 6 договору); р/р № 20685000797001 в філії „Одеська Дирекція" АТ „Індекс-Банк", МФО 388335 - для сплати процентів по кредиту (п. 7.2. договору); р/р № 63978841000007 в філії „Одеська Дирекція" АТ „Індекс-Банк", МФО 388335 - для сплати штрафів та пені (п. 8 договору). Однак, за ствердженням відповідача, у наданому до суду розрахунку заборгованості позивач посилається на 5 інших рахунків, за якими рахується заборгованість відповідача. Також відповідач відмітив, що ПАТ „Креді Агріколь" визначив суму заборгованості за відсотками у розмірі 200 763,67 грн., тоді як відповідно до листа позивача № ОФ/17/390 від 20.12.2010 р. ПП „Дістріб'ют Селект" було погашено відсотків на суму 78 772,73 грн. Відтак, відповідач вважає суму нарахованих відсотків безпідставною.

Крім того, відповідач не погоджується із розрахунком пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р. При цьому відповідач зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, відповідно до п. 5 договору кредиту № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р., зобов'язання повинні бути виконані до 17.01.2011 р. Таким чином, нарахування штрафних санкцій позивач міг здійснювати лише за період з 18.01.2011 р. по 17.07.2011 р.

В свою чергу позивач із запереченнями відповідача не погодився та надав до суду письмові пояснення на відзив відповідача (а.с. 130-131), в яких зазначив, що дійсно станом на 16.12.2010 р. відповідачем було погашено відсотків на суму 78 772,73 грн., але станом на 06.03.2012 р. сума заборгованості по відсоткам зросла до 200 763,67 грн., оскільки згідно п. 7.1 кредитного договору нарахування процентів відбувається на фактичний залишок заборгованості за кредитом щомісячно. Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування пені позивач зазначив, що п. 9.1.1 генерального договору передбачено нарахування пені на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення. Тому з огляду на вказане та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відповідачу нарахована відповідно до діючого законодавства України за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р., тобто за півроку.

Треті особи письмові пояснення по суті спору до суду не надали, також їх представники у судові засідання не з'явились, у зв'язку з чим з'ясувати їх думки стосовно заявленого позову не уявляється можливим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18.01.2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Індустріально-експортний банк" (ПАТ „Індекс Банк") та Приватним підприємством „Дістріб'ют Селект" (позичальник) був укладений генеральний договір № 036-ВКЛ (а.с. 8-20), відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується здійснювати поточне кредитування позичальника у валюті, обумовленій кредитними договорами, у межах лімітів умов кредитування в порядку та на умовах, визначених цим договором та кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення боргових зобов'язань, а також належно та у строки виконувати усі інші зобовязання, передбачені цим договором, кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до п. 3.7 договору, кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку банку з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту -з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку позичальника.

П. 4.1 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти у розмірі та порядку, визначених кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановленого цим договором.

У відповідності з п. 8.1.1 гендоговору банк зобов'язується за умови належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за цим договором та кредитними договорами здійснювати поточне кредитування позичальника у валюті, обумовленій кредитними договорами, у межах лімітів умов кредитування в порядку та на умовах, визначених цим договором та кредитними договорами.

Також, як з'ясовано судом, 18 січня 2010 р. між Публічним акціонерним товариством „Індустріально-експортний банк" (ПАТ „Індекс Банк", правонаступником якого є позивач) та Приватним підприємством „Дістріб'ют Селект" (позичальник) був укладений кредитний договір № 038-ВКЛ (а.с. 21-23). Відповідно до п. 1 цього кредитного договору банк на підставі та на умовах генерального договору № 036-ВКЛ від 18.01.2010 р., укладеного між банком та позичальником, а також цього договору зобов'язується відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для її відкриття, своєчасно та у повному обсязі здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених генеральним договором та цим договором.

В п. 2 кредитного договору № 038-ВКЛ визначені умови, на яких відкривається відновлювальна кредитна лінія: ліміт кредитування -494 525,00 грн.; строк користування -12 календарних місяців від дати укладення цього договору; процента ставка - 27% фіксована на весь строк дій договору із розрахунку 360 календарних днів у році, а для гривні -із розрахунку 365 днів (у відповідні роки -366 дн.) у році; цільове призначення -поповнення обігових коштів; комісія за перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника -0,5 % від розміру ліміту кредитування (але не менше 500,00 грн.), при цьому комісія сплачується не пізніше дня перерахування кредитних коштів траншу на поточний рахунок позичальника. Також комісія за управління кредитом в частині змін умов кредитування сплачується в день підписання додаткових угод до генерального договору, кредитних договорів та договорів забезпечення за ініціативою позичальника згідно затверджених тарифним комітетом банку тарифів, діючих на день внесення змін до діючих договорів.

Кредит видається окремими траншами в межах ліміту кредитування, встановленого п. 2 цього договору, протягом строку дії цього договору (крім останнього місяця), за умови сплати всіх комісій, передбачених цим договором та тарифами банку (п. 3 кредитного договору).

Кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26009000797001 у банку (п. 4 кредитного договору).

Відповідно до п. 5 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 січня 2011 року.

Повернення кредиту (часткове або повне) може здійснюватись позичальником протягом всього строку дії цього договору шляхом внесення коштів на рахунок повернення кредиту - № 20629000797001 в Філії „Одеська дирекція" АТ „Індекс-Банк", МФО 388335 (п. 6 договору).

П. 7 кредитного договору передбачено, що процентна ставка є фіксованою протягом строку дії цього договору.

Нарахування процентів відбувається на фактичний залишок заборгованості за кредитом щомісячно, в період, що закінчується 31 грудня відповідного року або 25 числа поточного місяця або в день, що передує даті повернення кредиту, а починається в день видачі траншу (включаючи цей день) та/або в наступний день після дати закінчення попереднього періоду нарахування процентів (з його урахуванням). При розрахунку проценті кількість днів у місяці приймається за фактичну кількість календарних днів (п. 7.1 договору).

За умовами п. 7.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок № 20685000797001 в Філії „Одеська дирекція" АТ „Індекс-Банк", МФО 388335.

Сплата позичальником будь-якого штрафу та пені, передбачених цим договором, повинна здійснюватись на рахунок № 63978841000007 в Філії „Одеська дирекція" АТ „Індекс-Банк", МФО 388335.

У відповідності до п. 9 кредитного договору, протягом строку дії цього договору банк може змінити та/або доповнити реквізити рахунку для виконання грошових зобов'язань позичальника в залежності від призначення платежу, про що банк повинен повідомити позичальника письмово не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати зміни та/або доповнення таких реквізитів. З моменту отримання позичальником повідомлення про зміну реквізитів рахунку позичальник зобов'язується здійснювати відповідні платежі за реквізитами, вказаними в такому повідомленні банку.

П. 12.6 договору закріплює, що позичальник зобов'язаний забезпечити укладання договору іпотеки із ТОВ „Будбізнес", за яким в якості забезпечення зобов'язань позичальника перед банком в іпотеку передаються нежитлові будівлі, комплекс по зберіганню та переробці зернових та олійних культур загальною площею 1322,60 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-м (надалі -предмет іпотеки).

Так, п. 12.8 договору передбачено, що позичальник також зобов'язаний забезпечити укладення договорів поруки із ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автопром 1".

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між банком та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, як з'ясовано судом та підтверджено сторонами по справі, банком були виконані зобов'язання за укладеним з Приватним підприємством „Дістріб'ют Селект" кредитним договором та останньому були надані кредитні кошти в сумі 494 525,00 грн. строком користування на 12 місяців зі сплатою 27% річних.

В свою чергу 18.01.2010 р. в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р. між Публічним Акціонерним товариством „Індустріально-Експортний Банк", повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Креді Агріколь Банк", та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автопром 1" було укладено договори поруки № 039-П (а.с. 49-56), № 040-П (а.с. 57-64), № 041-П (а.с 65-72), № 042-П (а.с. 73-80), № 043-П (а.с. 81-88) та № 044-П (а.с. 89-98) відповідно.

При цьому, як з'ясовано судом, 19.01.2010 р. між Публічним Акціонерним товариством „Індустріально-Експортний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будбізнес" було укладено договір іпотеки (а.с. 109-120), яким було забезпечено виконання зобов'язання позичальника -відповідача перед банком, який виступив іпотекодержателем. За вказаним договором в іпотеку банку були передані нежитлова будівля, комплекс по зберіганню та переробці зернових та олійних культур загальною площею 1322,60 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Холодна Балка, вул. Санаторна, буд. 2-м.

Разом з тим, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, ПП „Дістріб'ют Селект" прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконало, в обумовлені строки кредит за вказаним кредитним договором не повернуло. Зокрема, відповідно до кредитного договору погашення кредиту мало бути здійснено не пізніше 17.01.2011 р. Також відповідачем несвоєчасно сплачувались нараховані проценти за користування кредитними коштами, що підлягали сплаті щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним кредитним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами Приватне підприємство „Дістріб'ют Селект" порушило умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку. Так, за розрахунком позивача станом на 06.03.2012 р. заборгованість відповідача як позичальника за кредитним договором № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р. становить 494525,00 грн. за кредитом, 200763,67 грн. за відсотками, 480,00 грн. по комісії.

При цьому судом до уваги не приймаються доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов стосовно того, що банком без відома відповідача були змінені рахунки, на які мали сплачуватися борг за кредитом та відсотки. Так, за ствердженнями позивача, відповідач був обізнаний із зміною рахунків, про що свідчить надана до суду позивачем копі відомості, з якої вбачається, що відповідач здійснював сплату за новими рахунками. Тим більш відповідач не надав доказів сплати заборгованості по кредиту та несплаченим відсоткам за попередніми рахунками. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Необґрунтованими суд вважає також доводи відповідача про те, що згідно листа банку № ОФ/17/390 від 20.12.2010 р., ПП „Дістріб'ют Селект" було погашено відсотків на суму 78 772,73 грн. (а.с. 124), у зв'язку з чим сума нарахованих відсотків в розмірі 200763,67 грн. є безпідставною, адже з грудня 2010 року нарахування відсотків відбувалось згідно п. 7.1 кредитного договору на фактичний залишок заборгованості за кредитом щомісячно.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості по кредиту в розмірі 494 525,00 грн. та по відсоткам в розмірі 200 763,67 грн. (2 188,88 грн. нараховані відсотки по кредиту + 198 574,79 грн. -прострочена заборгованість по відсоткам).

Разом з тим суд вважає цілком обґрунтованим застосування позивачем санкцій за прострочку повернення кредиту і сплати нарахованих відсотків. Так, згідно умов вказаного кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами .

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

П. 15 кредитного договору № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р. за неналежне виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент неналежного виконання зобов'язань протягом всього строку невиконання зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене та те, що позичальником не були своєчасно виконані зобов'язання за кредитним договором № 038-ВКЛ, на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам, що за розрахунком позивача (а.с. 38) складає 50 598,79 грн.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування пені є безпідставними, оскільки п. 9.1.1 генерального договору передбачено нарахування пені на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення. Тому з огляду на вказане позивачем цілком правомірно нарахована відповідачу пеня, з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р., тобто за півроку.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 038-ВКЛ від 18.01.2010 р. складає 746 367, 46 грн. (494 525,00 грн. борг по кредиту + 200 763,67 грн. борг по відсоткам + 480,00 грн. -прострочена комісія + 50 598,79 грн. - пеня).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до Приватного підприємства „Дістріб'ют Селект", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автопром 1" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Будбізнес", про стягнення 746 367,46 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Дістріб'ют Селект" (65110, м. Одеса, вул. Банківська, буд. 40-а, кв. 90; код ЄДРПОУ 34931258) на користь Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575; р/р 37395840000004 в Філії „Одеська дирекція" ПАТ „Креді Агріколь Банк", МФО 384845, ЄДРПОУ 26585966) заборгованість за кредитним договором № 038-ВКЛ від 18.01.2010 року в сумі 746 367/сімсот сорок шість тисяч триста шістдесят сім/грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 927/чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять сім/грн. 35 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2012 р.

Суддя Петров В.С.