Рішення

від 25.06.2012 по справі 5017/1306/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р.Справа № 5017/1306/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІКОН-ПЛЮС";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬК-НАФТОТРАНС"

про стягнення 90771,99грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 по довіреності;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю " СВІКОН-ПЛЮС " звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬК-НАФТОТРАНС" про стягнення 90771,99грн., з яких 67692,20грн.- основна заборгованість, 1218,46грн.- індекс інфляції, 14574,22грн.- пеня та 7287,11грн.- облікова ставка НБУ за користування чужими коштами.

25.06.2012р., у судовому засіданні, представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 67692,20грн.- основна заборгованість, 1218,46грн.- індекс інфляції, 5260,52грн.- пеня та повернути судовий збір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2012р., відповідно до ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір" повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю " СВІКОН-ПЛЮС " судовий збір в сумі 205,94грн., який сплачений платіжним дорученням №984 від 26.04.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

02.10.2006 року між ТОВ „СВІКОН-ПЛЮС" (надалі за текстом Позивач) та ТОВ „ІЛЛІЧІВСЬК-НАФТОТРАНС" (надалі за текстом Відповідач) був укладений Договір № 9 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі за текстом - Договір).

У відповідності до Договору, Позивач (Постачальник) прийняв на себе зобов'язання передавати Відповідачу (Споживач) нафтопродукти (надалі - Товар), маркою та у кількості замовлених Споживачем та здійснювати заправку автотранспорту Споживача на автозаправних станціях, а Споживач у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вказаний Товар.

Зобов'язання щодо передачі Відповідачу товару, передбачені умовами укладеного Договору, Позивачем виконувалися належним чином, про що свідчать відповідні докази : видаткові накладні за певні періоди, підписані уповноваженими представниками обох Сторін та довіреності на отримання Товару.

Таким чином, Позивачем у відповідності до умов Договору зобов'язання, щодо передачі товару були виконанні належним чином.

У відповідності до 2.1. Договору Споживач зобов'язується сплатити вартість одержаного Товару за умовами відстрочки платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача не пізніше 7-ми банківських днів с дати оформлення видаткової накладної.

Але, Відповідач всупереч умовам договору та діючому законодавству

України, здійснив оплату за товар не в повному обсязі.

Отже, сума боргу за договором купівлі-продажу №9 від 02.10.06р. складає 67692,20 грн..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №9 від 02.10.06р. у розмірі 67692,20грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума індексу інфляції складає 1218,46грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.1 договору за несвоєчасну оплату Товару Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 5260,52 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 74171,18грн., з яких 67692,20грн.- основна заборгованість, 1218,46грн.- індекс інфляції та 5260,52грн.- пеня.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛЛІЧІВСЬК-НАФТОТРАНС" код 26007117 ( 67840, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Жовтнева, 2а) на користь товариства з обмеженою відповідальністю " СВІКОН-ПЛЮС " код 32429211 (68004, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 24) 67692,20грн.- основна заборгованість, 1218,46грн.- індекс інфляції, 5260,52грн.- пені та судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2012р.

Суддя Літвінов С.В.