Рішення

від 19.06.2012 по справі 5019/548/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5019/548/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донметальянс" (далі -Товариство) до малого приватного підприємства "Мінор" (далі -Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 120 438 грн. 47 коп.,

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2012 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 15/07-11, укладеного між позивачем та Підприємством 15 липня 2011 року, останньому згідно актів приймання-передачі від 27 липня 2011 року № 83 та № 84 було передано у власність товар -Амоніт П-5 в кількості 7,992 т на загальну суму 231 562 грн. 51 коп.

Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 103 562 грн. 51 коп., останній, посилаючись на статті 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193, 216-218 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 9 626 грн. 58 коп. пені, нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків, та 7 249 грн. 38 коп. штрафу.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 9 квітня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/548/12, розгляд якої було призначено на 26 квітня 2012 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 15 травня 2012 року.

У судовому засіданні представником відповідача було подано відзив на позов від 14 травня 2012 року № 15, в якому останній визнав факт поставки Підприємству за вищезазначеним договором Амоніту П-5 у кількості 7992 кг на загальну суму 231 562 грн. 51 коп., та повідомив про часткову оплату вказаної продукції. Також відповідач зазначив, що станом на 1 квітня 2012 року заборгованість за договором від 15 липня 2011 року № 15/07-11 перед позивачем складала 103 562 грн. 51 коп. Водночас даним договором передбачено, що оплата продукції здійснюється шляхом внесення 100 % попередньої оплати. При цьому укладеною між сторонами угодою встановлено, що за згодою постачальника та покупця можлива інша форма розрахунків, яка не суперечить чинному законодавству. Оскільки сторони не встановили іншого строку виконання обов'язку покупця щодо оплати поставленої продукції, остаточний термін здійснення оплати, на думку відповідача, за вищезазначеним договором не настав, а відтак даний позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 15 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 31 травня 2012 року.

Ухвалою суду від 31 травня 2012 року на підставі клопотання представника відповідача строк розгляду даного спору продовжено на п'ятнадцять днів -до 20 червня 2012 року, розгляд справи відкладено на 19 червня 2012 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду документи надав не в повному обсязі, проте надіслав клопотання від 25 квітня 2012 року про розгляд даної справи без участі його представників (а.с. 39).

Відповідач також не забезпечив явку своїх повноважних представників у судове засідання, проте надіслав телеграму про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Однак розгляд справи вже неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою сторін. Крім того, чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення даного спору.

Враховуючи викладене суд позбавлений можливості відкласти розгляд даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2011 року між Підприємством та Товариством був укладений договір № 15/07-11, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок передати у власність відповідачу продукцію -Амоніт П-5, у кількості та по цінам, встановленим у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, а Підприємство у свою чергу -прийняти та оплатити вартість вказаного товару.

Пунктом 3.3 цієї угоди передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом внесення 100 % передоплати даної продукції.

Цим же пунктом встановлено, що за згодою сторін можлива інша форма розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до діючого законодавства України.

Судом також встановлено, що незважаючи на умови пункту 3.3 договору, позивач, не отримавши від відповідача 100 % передоплати, поставив покупцю Амоніт П-5 в кількості 7,992 тон на загальну суму 231 562 грн. 51 коп., що підтверджується підписаними між сторонами специфікацією № 1 до договору від 15 липня 2011 року (а.с. 12), актами прийому передачі від 27 липня 2011 року № 83 та № 84 (а.с. 40, 41), а також накладними від 27 липня 2011 року № 83 та № 84 (13, 14).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 15 липня 2011 року № 15/07-11 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, -у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, яка передбачає право постачальника зупинити виконання свого обов'язку щодо передачі продукції у разі несплати покупцем її вартості у встановлений строк.

Проте, незважаючи на порушення покупцем свого обов'язку щодо внесення передоплати, позивач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 538 ЦК України, та здійснив поставку замовленого відповідачем товару, що також підтверджується поясненнями самого Підприємства.

Відповідно до частини 4 статті 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Оскільки договором від 15 липня 2011 року № 15/07-11 погоджена лише умова щодо 100% передоплати без встановлення конкретно-визначеного строку проведення такої передоплати, то в силу положень частини 1 статті 693 ЦК України та частини 2 статті 530 ЦК України вимогою про необхідність оплати поставленого відповідачу товару є надіслана позивачем претензія від 15 грудня 2011 року № 15/12-11 (а.с. 15), докази направлення якої містяться у матеріалах даної справи (а.с. 5, 6).

У той же час наявність обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару не заперечується і самим відповідачем. Зокрема, у своєму відзиві від 14 травня 2012 року № 15 Підприємство визнало факт поставки товару за договором від 15 липня 2011 року № 15/07-11 на загальну суму 231 562 грн. 51 коп., а також вказало про здійснення часткової оплати вказаної заборгованості, чим фактично підтвердило наявність обов'язку щодо оплати отриманої продукції.

Враховуючи те, що сума основного боргу за вказаним договором, яка складає 103 562 грн. 51 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не заперечується самим відповідачем і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства про стягнення з Підприємства вказаної суми є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з відповідача 9 626 грн. 58 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 28 липня 2011 року по 29 листопада 2011 року, а також встановлений умовами договору штраф у розмірі 7 % від вартості неоплаченої продукції, що складає 7 249 грн. 38 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у разі, якщо постачальником та покупцем була погоджена в письмовому вигляді відстрочка платежу за поставлену продукцію, то у випадку невиконання умов такої домовленості покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої в строк продукції за кожен день прострочки, а за прострочку більше ніж 30 календарних днів -додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості продукції.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас у порушення вищезазначених приписів чинного законодавства позивачем не було надано доказів укладення вищезазначеної письмової угоди, передбаченої умовами договору, що виключає можливість нарахування та стягнення в судовому порядку вказаних штрафних санкцій за цією угодою.

Крім того, ухвалами суду від 9 квітня 2012 року, від 26 квітня 2012 року, від 15 травня 2012 року та від 31 травня 2012 року позивача було зобов'язано надати суду докази часткового погашення відповідачем суми боргу за договором № 15/07-11, проте останній покладеного на нього обов'язку не виконав, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити фактичні періоди проведення цих проплат та перевірити правильність нарахування застосованих до відповідача штрафних санкцій.

Оскільки Товариство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх позовних вимог в частині нарахованих ним штрафних санкцій (штрафу та пені), господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вищезазначених сум.

Враховуючи викладене, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з малого приватного підприємства "Мінор" (35500, Рівненська область, місто Радивилів, вулиця Маркелова, будинок 47, ідентифікаційний код: 23309674) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донметальянс" (83004, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 197Б, квартира 40, ідентифікаційний код: 36102664) 103 562 (сто три тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 51 коп. основного боргу, а також 2 071 (дві тисячі сімдесят одну) грн. 25 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 червня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко