Рішення

від 05.06.2012 по справі 11/18/5022-348/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2012 р.Справа № 11/18/5022-348/2012

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" , 79000, м. Львів, вул. Гоголя,1;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Заліщицьке районне підприємство матеріально -технічного забезпечення", 48642, с. Торське, Заліщицького району, Тернопільської області.

про стягнення заборгованості в сумі 5 421 грн. 84 коп.

За участю представників сторін

Позивача: Тарарук Л.Р. -начальник юридичного сектора відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця";

Відповідача: не з'явився.

Суть справи: Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" , м. Львів звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Заліщицьке районне підприємство матеріально -технічного забезпечення", с. Торське, Заліщицького району, Тернопільської області, про стягнення заборгованості згідно договору № 303 від 08.09.2009 р. про подачу та забирання вагонів в сумі 5 096 грн. 40 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору про подачу та забирання вагонів № 303 від 08.09.2009 р., копією додаткового погодження до договору № 303 від 08.09.2009 р., претензіями № 33/08-ДНЮ від 02.08.2011 р., № 38/10-ДНЮ від 19.10.2011 р., № 39/11-ДНЮ від 15.11.2011 р., № 1/01-ДНЮ від 12.01.2012 р., № 3/02-ДНЮ від 08.02.2012 р., № 4/03-ДНЮ від 15.03.2012 р., з доказами їх надіслання відповідачу у справі; розрахунком позовних вимог; іншими матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язків щодо сплати за складування вантажів або примикання під"їзних колій у смузі відведення за договором про подачу та забирання вагонів та з посиланням на норми Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28 квітня 2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15 травня 2012 року. В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05 червня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд позов задоволити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів, зокрема, відзиву на позов, не подав, клопотань про відкладення судового засідання не заявив.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов'язковою; відповідач не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, однак зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 ГПК України

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним територіально - галузевим об'єднанням "Львівська залізниця", в особі начальника Тернопільської дирекції залізничних перевезень -заступника начальника залізниці ДТГО "Львівська залізниця" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Заліщицьке районне підприємство матеріально -технічного забезпечення" (відповідач) укладено договір про подачу та забирання вагонів № 303 від 08.09.2009 р., згідно якого здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під"уїзної колії, яка належить "Залізниці" (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору зазначено, що у межах смуги відведення залізниці під"їзною колією та спорудами користувача зайнято ділянку землі площею 825 кв.м.

Згідно п п. 14, 14.3. Договору користувач сплачує Залізниці плату з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати за складування вантажів або примикання під"їзних колій у смузі відведення згідно калькуляції Управління залізниці і утримується до 10 числа поточного місяця.

В червні 2011р. позивачем на адресу ВАТ "Заліщицьке районне підприємство матеріально -технічного забезпечення" було направлене додаткове погодження до договору про подачу та забирання вагонів № 303 від 08.09.2009р., яким запропоновано викласти пп. 14.3. у наступній редакції: користувач сплачує залізниці плату за утримання смуги відведення залізниці -згідно Розрахунку відшкодування витрат, затвердженого Тернопільською дирекцією залізничних перевезень і утримується станцією до 10 числа поточного місяця. Дане додаткове погодження являється невід'ємною частиною до договору і вступає в силу з 01.06.2011 року.

У відповідності до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000 р., якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці. Такий порядок оформлення поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано у встановленому законом термін протоколу розбіжностей до додаткового погодження, а відтак запропоновані зміни до договору № 303 від 08.09.2009 р. набрали чинності у редакції залізниці.

Однак, як зазначив позивач, відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання в частині проведення сплати за складування вантажів або примикання під"їзних колій у смузі відведення, а тому, в період з червня 2011 р. по березень 2012 р. має заборгованість перед позивачем в сумі 5 096 грн. 40 коп..

З метою досудового врегулювання спору 19.10.2011 р., 15.11.2011 р., 12.01.2012 р., 08.02.2012 р., 15.03.2012 р., позивачем надіслано відповідачу претензії про стягнення заборгованості в якій зазначено, що в разі невиконання заявлених в претензіях вимог в повному обсязі , позивач буде змушений стягнути зазначену суму боргу в примусовому порядку.

Надіслані відповідачу претензії про стягнення заборгованості залишені ним без відповіді та задоволення, що послужило підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Згідно Правил обслуговування залізничних під'їзних колій затверджених наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000 р. для виконання вантажних операцій залізниця може надавати за договором підприємствам у тимчасове користування підвищені колії, склади, майданчики, розташовані біля станційних та інших, що перебувають на балансі залізниці, колій (місця незагального користування). У цьому разі укладається договір про подачу та забирання вагонів.

Згідно п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Майнові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин, до суб'єктів яких відносяться сторони у справі, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 2 п.1 ст. 175 ГК України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України та п. п. 16.1. Договору за несвоєчасну оплату належних Залізниці платежів, які передбачено даним Договором, користувач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочки, за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене, відповідно до поданого розрахунку позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу пеню в сумі 325 грн. 44 коп.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення заборгованості за складування вантажів або примикання під"їзних колій у смузі відведення, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 096 грн. 40 коп. -боргу та 325 грн. 44 коп. -пені.

У відповідності до вимог ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Заліщицьке районне підприємство матеріально -технічного забезпечення", 48642, с. Торське, Заліщицького району, Тернопільської області ідентифікаційний код 00907237 на користь Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, ідентифікаційний код 01059900 -5 096 грн. 40 коп. заборгованості; 325 грн. 44 коп. пені та 1 609 грн.50 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття /підписання -08.06.2012р./ через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук