Рішення

від 05.06.2012 по справі 9/11/5022-205/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2012 р.Справа № 9/11/5022-205/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія кормів", вул. Генерала М.Юнаківа, буд. 9Б, м. Львів, 79039

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Квота", с. Славна, Зборівського району, Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 14 976 грн. 02 коп., з яких: 9 020 грн. - основна заборгованість, 784 грн. 17 коп. - проценти у розмірі 20% річних; 4 510 грн. - штраф; 54 грн. 12 коп. - інфляційні; 607 грн. 73 коп. - пеня.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, довіреність від 09.02.12 р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 05.06.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Академія кормів", вул. Генерала М.Юнаківа, буд. 9Б, м. Львів звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного агропромислового підприємства "Квота", с. Славна, Зборівського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 14 976 грн. 02 коп., з яких: 9 020 грн. - основна заборгованість, 784 грн. 17 коп. - проценти у розмірі 20% річних; 4 510 грн. - штраф; 54 грн. 12 коп. - інфляційні; 607 грн. 73 коп. - пеня.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору №01 від 04.01.2011р.; накладної №16 від 12.08.2011р. на суму 5720,00 грн.; накладної №3 від 02.08.2011р. на суму 3300,00 грн.; Договору про надання послуг адвоката від 14.02.2012р.; Акта здачі-приймання від 16.02.2012р., квитанції №2 від 14.02.2012р. про оплату послуг адвоката, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1038; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 10.04.2012 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 04.05.2012р., на 22.05.2012р. та на 05.06.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Строк вирішення спору у справі №9/11/5022-205/2011 встановлено до 20.05.2012р. За клопотанням позивача від 04.05.2012р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 04.05.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 04.06.2012р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням поданого суду уточненого розрахунку заявленої до стягнення суми, підтримує в повному обсязі. Крім того, в підтвердження заявлених до стягнення витрат на правову допомогу надав суду Акт здачі-приймання наданих послуг від 16.02.2012р.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64,77 ГПК України.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 04.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія кормів»(далі -продавець, позивач у справі) та Приватним агропромисловим підприємством «Квота»(далі -покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу №01 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити продукцію, характеристики якої викладені в Специфікаціях до цього Договору (надалі в сукупності чи як окрема партія продукції, що поставляється, іменовані «товар»).

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару, що продаються за цим Договором, особа Перевізника, спосіб доставки чи відвантаження Товару в кожному окремому випадку поставки визначаються Сторонами у Специфікації, яка з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін так скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін є невід'ємною частиною цього Договору, надалі за текстом - "Специфікація". (п.2.2. договору).

Також, договором передбачено, що у випадку відсутності Специфікації її роль виконує видаткова накладна підписана обома Сторонами.

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором виконав належним чином шляхом здійснення поставок товару згідно замовлень відповідача. Зокрема, у підтвердження поставки товару надав суду накладні, що підтверджують факт поставки відповідачу товару (Унівіт ЛП) на загальну суму 9020,00 грн., відповідно 3 300,00 грн. за накладною № 3 від 02.08.2011 року та 5 720,00 грн. за накладною № 16 від 12.08.2011 року.

Згідно п.4.3. договору реалізація товару вважається здійсненою з моменту передачі товару представнику покупця чи призначеному покупцем перевізнику за актом приймання-передачі товару, або за фактом підписання представником покупця накладної на отримання товару, чи іншого документа про передачу товару.

При цьому, факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання продукції від позивача. Зазначені накладні, також, завірені печаткою ПАП "Квота".

Сторони погодили, що договір дійсний з моменту підписання по 31 грудня 2012р.(п.8.6.).

Розглянувши та оцінивши умови Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару в асортименті.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із п. 5.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати 100% вартості Товару протягом 30-ти календарних днів з моменту його реалізації. Крім того, п. 5.4 Договору передбачено, що остаточна оплата поставленого товару повинна здійснюватись відповідачем не пізніше 30-ти календарних днів, з моменту його отримання.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання по договору №01 від 04.01.2011р. виконав не належним чином, зокрема, не сплатив вартість поставленого товару, що також, підтверджується представленою суду Довідкою №ЛД-160/12 від 02.04.2012р., підписаною заступником Керуючого Дирекції ПАТ "Діамантбанк" в м.Львів ОСОБА_4 про те, що ПАТ "Квота" (код ЄДРПОУ 30891856) не здійснювало перерахунок коштів на поточний рахунок ТзОВ "Академія кормів" у період з 04.01.2011р. по 29.03.2012р.

При цьому направлена на адресу відповідача претензія від 28.04.2012р. з проханням у семиденний строк сплатити заборгованість, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 9020 грн. 00 коп. є правомірними, документально підтвердженими, не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і підлягають до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем процентів у розмірі 20% річних та інфляційних збитків, то судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме нарахування втрат від інфляції проводиться відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Відповідно до п. 7.6 Договору, за неналежне виконання зобов'язання додатково нараховується 20 % річних від неповерненої суми за весь період прострочення (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає, що позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу правомірно нараховані та підлягають до задоволення проценти у розмірі 20% річних за невчасну оплату за першою поставкою за період з 01.09.2011р. по 12.02.2012р. в сумі 298,36 грн., та за другою поставкою за період з 11.09.2011р. по 12.02.2012р. в сумі 485, 81 грн. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів у розмірі 20% річних, склала 784 грн. 17 коп.

За умовами п. 7.5 Договору, при простроченні оплати товару більше як на шість місяців відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості. Так, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 650, 00 грн. - за перший транш та 2 860, 00 грн. - за другий, (ч. 2 ст. 549 ЦК України) .

Також, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат суд вважає, що 54 грн. 12 коп. - інфляційних підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, тоді воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.5 Договору, при простроченні оплати товару більше як на шість місяців відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 50 % від загальної суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 650, 00 грн. - за перший транш та 2 860, 00 грн. - за другий, (ч. 2 ст. 549 ЦК України) як такі, що обраховані відповідно до умов чинного законодавства та Договору .

Пунктом п. 7.7 Договору, за прострочення оплати поставленого товару, відповідач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на період прострочення) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Отже, як вбачається із уточненого розрахунку поданого позивачем, загальна сума пені за прострочення оплати першої поставки за період прострочення з 01.09.2011р. по 12.02.2012р., складає 231,23 грн., другої за період прострочення з 11.09.2011р. по 12.02.2012р. - 376,50 грн. (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Відтак, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 607 грн. 73 коп. пені в повному обсязі, як таку, що обрахована відповідно до умов чинного законодавства та Договору .

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія кормів" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного агропромислового підприємства "Квота" 9020 грн. 00 коп. -основного боргу, 607 грн. 73 коп. -пені, 784 грн. 81 коп. -20% річних, 4510 грн. 00 коп. штрафу, 54 грн. 12 коп. інфляційних.

Щодо судових витрат в частині витрат за правову допомогу адвоката в розмірі 1497 грн. 60 коп., то суд має за необхідне зазначити наступне.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1497,60 грн. позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії : договору про надання послуг адвоката від 14.02.2012р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1038 від 24.11.2004р. та посвідчення адвоката, виданих на ім'я ОСОБА_5, платіжне доручення та Акт здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) за договором про надання послуг адвоката від 14.02.2012р. від 16.02.2012р., з якого вбачається, що загальна вартість виконаних послуг (робіт) станом на день підписання даного Акта складає 1497,60 грн. (30 чол./год. * 49,92 грн.) ; квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 14.02.2012р., яким позивачем сплачено 1497,60 грн. за договором про надання послуг адвоката від 14.02.2012р.

При цьому судом встановлено, що 14 лютого 2012р. між ТзОВ "Академія кормів" в особі директора Макогона Ігоря Володимировича, надалі -Замовник, та адвокатом ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1038, виданого атестаційною палатою Львівської КДК адвокатури, надалі -Виконавець, укладено договір доручення №б/н, за умовами якого Виконавець зобов'язався від імені і за рахунок Замовника надати правову допомогу у спорі, що виник з ПАП "Квота", а Замовник - сплатити виконавцю винагороду за здійснення вказаних вище дій в розмірі 1497,60 грн. (п.п.1.1, 4.1 Договору).

Відповідно до п.4.2.1. р.4 Договору замовник здійснює 100% оплату Гонорару, розмір якого встановлений в п.4.1. Договору, до 20.02.2012року.

На виконання умов договору, згідно квитанції №2 від 14.02.2012р. позивач сплатив адвокату ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1497,60 грн.

Статус особи, яка готувала позовні матеріали за вказаним договором при розгляді даної справи та представляє інтереси позивача в суді за довіреністю від 09.02.2012р. -ОСОБА_3, відповідає вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

При цьому доказом оплати зазначеної суми адвокату слугує подана позивачем платіжне квитанція про оплату послуг адвоката №2 від 14.02.2012р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження заявленої до стягнення суми в розмірі 1497,60 грн. суду надано Акт приймання-передачі наданих послуг від 16 лютого 2012 р., в якому зазначений повний перелік виду послуг, який надано адвокатом з відображенням затраченого часу окремо по кожному виду послуг. Загальна кількість часу витраченого на вчинення дій по розгляду даної справи, складає 30 год. загальна вартість послуг -1497,60 грн. Вказаний акт скріплено підписами Замовника та Виконавця, та завірено їх печатками.

Розглянувши та оцінивши наведені вище документи, суд вважає, що позивачем надано належні докази, які підтверджують понесені ним витрати на правову допомогу (послуги адвоката), у розмірі 1497,60 грн. При цьому суд вважає, вказані витрати розумно обґрунтованими за розміром.

Відповідно до ч 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

В свою чергу ч. 5 статті 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги повне задоволення позовних вимог, суд згідно ст. 49 ГПК України, в користь позивача з відповідача підлягає до стягнення 1497 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу та 1609,50 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Квота", с. Славна Зборівського району Тернопільської області, (код ЄДРПОУ 30891856), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія кормів", вул. Генерала М.Юнаківа, буд. 9Б, м. Львів (код ЄДРПОУ 36739150): 9020 (дев'ять тисяч двадцять) грн. основного боргу, 54 (п'ятдесят чотири) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 607 (шістсот сім) грн. 73 коп. пені, 4510 (чотири тисячі п'ятсот десять) грн., 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 17 коп. процентів 20% річних, 1497 (одну тисячу чотириста дев'яносто сім) грн. 60 коп. витрат на правову допомогу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 08.06.2012р.

Суддя В.Л. Гевко