Рішення

від 18.06.2012 по справі 5023/1173/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2012 р. Справа № 5023/1173/12

вх. № 1173/12

Суддя господарського суду Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, дов. б/н від 02.03.12 р. відповідача 1-го не з*явився; 2-го - ОСОБА_3, дов. б/н від 16.04.12 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Молочна Ферма", с. Нова Серпухівка

до 1. ТОВ СВП "Картамиш" с. Картамиш;

2. ПСП "Мамаївське", с. Мамаївці

про стягнення 457

902,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ СВП "Картамиш" 457 902,09 грн., відповідно до договору поруки від 01.11.11 р., згідно до умов якого відповідач виступив поручителем по виконанню ПСП "Мамаївське" своїх зобов'язань за договором № 29 купівлі-продажу племінного поголів'я від 26.08.11 р.

Позивач надав до суду клопотання про залучення у справі в якості співвідповідача ПСП "Мамаївське" та після уточнення позовних вимог просив суд стягнути солідарно з ТОВ СВП "Картамиш" та ПСП "Мамаївське" - 440 290,20 грн., у тому числі: збитки в сумі 288 278,91 грн., штраф 20% за поставку неякісного товару - 126 120,00 грн., пеню за порушення виконання зобов'язання - 14 542,26 грн., збитки від інфляції - 1 263,27 грн., 3% річних - 2 814,63 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами - 7 271,13 грн., а також покласти солідарно на відповідачів понесені витрати зі сплати судового збору.

Перший відповідач (ТОВ СВП "Картамиш") у призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, з відміткою отримання ухвали про порушення провадження у справі, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач надав до суду заяву, в якій відмовляється від позовних вимог до ТОВ СВП «Картамиш», просить прийняти цю відмову від позовних вимог до першого відповідача та в цій частині припинити провадження у справі. В іншій частині позову позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 ГПК України вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, дана відмова приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині позовних вимог стосовно ТОВ СВП «Картамиш» підлягає припиненню на підставі ч.4 ст.80 ГПК України.

Другий відповідач (ПСП «Мамаївське») у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві, просить в їх задоволенні відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.08.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна ферма» (позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Мамаївське» (другий відповідач) було укладено договір № 29 купівлі-продажу племінного поголів'я (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого другий відповідач зобов'язався передати у власність покупця (позивача) племінну продукцію, а позивач прийняти та оплатити її вартість. Предметом даного договору є нетелі українські чорно-рябої молочної породи в кількості 38 голів живою вагою від 450 кг до 600 кг кожна. Відповідно до п.2.1 договору вартість одного кг живої ваги нетелів складає 30,00 грн.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що позивач здійснює оплату в два етапи:

перший етап - аванс в сумі 200 000,00 грн.;

другий етап - остаточна оплата за вирахуванням суми авансу по факту відвантаження і оформлення документів на племінний молодняк.

Відповідно до розділу 4 договору другий відповідач зобов'язався передати нетелі, які є предметом цього договору, за актом прийому-передачі та накладними не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання на банківський рахунок передплати, передбаченої пунктом 3.1 цього договору.

Відповідно до п.3.7 договору сторони погодили, що доставка племінної худоби здійснюється транспортом позивача.

Згідно п.4.4 договору при виявленні позивачем хворих інфекційними та іншими хворобами тварин на основі висновків ветеринарної служби області в період з моменту укладання цього договору до закінчення карантину, передбаченого пунктом 4.6 договору, другий відповідач зобов'язаний повернути отриману передплату протягом одного банківського дня з моменту отримання факсом чи іншим шляхом повідомлення від позивача, провести за власний рахунок (в тому числі транспортування хворих нетелів назад та транспортування нових нетелів на заміну хворих позивачеві) заміну всієї партії племінних тварин або повернути їх вартість на протязі 10 днів з моменту отримання такого повідомлення від позивача. Окрім того, відповідно до п.4.4.3 договору другий відповідач зобов'язався відшкодувати позивачеві вартість утримання тварин за увесь час їх перебування у позивача. Вартість утримання визначається за даними бухгалтерського обліку позивача. В разі повернення вартості хворих нетелів - відшкодувати вартість транспортних витрат позивача з їх доставки позивачеві та за власний рахунок вивезти хворих нетелів, а також відшкодувати позивачу вартість заходів з проведення дезінфекції приміщень, де утримувались тварини, в яких виявлені інфекційні та інші хвороби.

Відповідно до п.5.1 договору факт передачі у власність товару позивачу оформляється актом прийняття-передачі і накладними з вказаним найменуванням товару, кількості, ваги і вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, другий відповідач на виконання укладеного договору, 05.09.11 р. поставив позивачу 35 одиниць великої рогатої худоби.

Відповідно до п.4.6 договору позивач в період 30 календарних днів був зобов'язаний здійснити у себе в господарстві карантин племінної худоби, під час якого провести ветеринарні та лабораторні дослідження.

На підставі зазначеного, позивач, 29.09.11 р. провів перше гінекологічне обстеження у Балаклійській районній лікарні ветеринарної медицини, за результатами якого було встановлено, що з 35 одиниць поставленої великої рогатої худоби 25 голів тільні, а 10 голів є неплідні, з яких три голови великої рогатої худоби непридатні для подальшого відтворення з причини внутрішньоутробного недорозвинення статевих органів, про що складено акт від 29.09.11 р. (т.1 а.с. 27).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу племінного поголів'я № 29 від 26.08.11 р., укладений між позивачем та другим відповідачем, за своєю правовою природою фактично є договором поставки.

До договору поставки, відповідно до ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до норми ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Позивач 30.09.11р. звернувся до ПСП «Мамаївське» з вимогою про заміну товару (повідомлення про порушення умов договору купівлі-продажу № 146 від 30.09.11 р.), відповідно до якої просив замінити 10 поставлених за договором телиць з наступними номерами: UА 730034466, UА 7300344681, UА 7300344586, UА 7300344075, UА 7300344305, UА 7300344397, UА 7300344555, UА 7300344488, UА 7300344386, UА 7300268066 на племінних нетелів стильністю від 6 до 7 місяців відповідної ваги (ваги за результатами важення в місті відправлення) в кількості не менше 10 одиниць, провести транспортування великої рогатої худоби в обидві сторони за свій рахунок та компенсувати позивачу витрати на відрядження представника ТОВ «Молочна ферма» при придбанні товару, витрати на ветеринарного лікаря та інші витрати, понесені у зв'язку з поставкою неякісного товару, протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги, але не пізніше наступного дня з моменту отримання повернутої великої рогатої худоби.

Таким чином, позивач пред'явив другому відповідачу вимогу про заміну неякісного товару, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Позивач 11.10.11 р. направив на адресу другого відповідача претензію (№ 154 від 11.10.11 р.) про сплату грошових коштів в сумі 167 043,50 грн. у якості компенсації витрат, пов'язаних з поставкою неякісного товару, у тому числі витрат по утриманню телиць.

Згідно зазначеної претензії, другий відповідач платіжним дорученням № 466 від 11.10.11 р. перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 109 037,00 грн. Призначенням даного платежу є повернення грошових коштів за нетільних нетелів згідно претензії від 11.10.11 р. (т. 1 а.с. 59).

Таким чином, другим відповідачем було частково задоволено претензію, що свідчить про визнання ним факту поставки неякісного товару позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.11 р., з метою з'ясування фізіологічного стану та причин неплідності, незалежною комісією у складі завідуючого відділом біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук Сушко О.Б., доцента кафедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин Харківської державної зооветеринарії академії Федоренко С.Я., заступника начальника управління ветеринарної медицини у Балаклійському районі Харківської області Пришибського В.Г., заступника начальника Балаклійської районної лікарні ветеринарної медицини Котляр В.І., в присутності директора ТОВ «Молочна ферма» Земецького Я.Я. та завідуючого молочно-товарної ферми ТОВ «Молочна ферма» Котяшевої Р.О. було проведено друге акушерсько-гінекологічне обстеження маточного поголів'я великої рогатої худоби.

Для участі у проведенні зазначеного акушерсько-гінекологічного обстеження позивачем запрошувались представники другого відповідача та головного управління ветеринарної медицини в Чернівецькій області, що підтверджується доказами, наявними у справі (т. 1 а.с. 41, 42).

Однак, другий відповідач не скористався своїм правом та не направив свого повноважного представника для участі у проведенні обстеження.

Станом на дату проведення другого обстеження з ТОВ «Молочна ферма» вибули дві тварини з неплідних нетелів, що надійшли з ПСП «Мамаївське» з причини хвороби, а саме перелому кісток тазу та травматичного ретикулоперикордиту, у зв'язку з чим незалежною комісією обстежувались 33 голови великої рогатої худоби.

За результатами даного обстеження незалежною комісією з 33 голів худоби встановлено лише 24 тварини тільні та 9 тварин нетільних, з яких три - з недорозвиненими статевими органами (інфантилізм, гінекологічний брак - не здатні до відтворення, шість - потенційно придатні до запліднення після комплексу заходів, спрямованих на активізацію та нормалізацію репродуктивної функції з подальшим їх осіменінням. На підставі зазначеного обстеження незалежною комісією було складено акт від 22.11.11 р. (т. 1 а.с. 43).

Встановлені актом обстеження від 22.11.11 р. висновки про поставку неякісного товару також підтверджуються Висновком акушерсько-гінекологічного обстеження телиць та нетелів, проведеного кандидатом ветеринарних наук, доцентом кафедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин Харківської державної зооветеринарної академії Федоренко С.Я. та Висновком завідувача відділу біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України старшого наукового співробітника, кандидата сільськогосподарських наук по спеціальності «Біотехнологія» Сушка О.Б. (т.4 арк. с.129-131).

Відповідно до ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Факт того, що поставлені за договором худоби не були і не могли бути тільними на момент поставки товару позивачу підтверджується також Висновком спеціаліста - старшого наукового співробітника лабораторії штучного осіменіння та біології репродукції тварин Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України Калашникова В.О. від 14.06.12 р. (т 6 а.с. 45), відповідно до якого три тварини мають всі ознаки інфантилізму, при якому запліднення неможливе, а дана патологія є невиліковною формою уродженого безпліддя, інші шість тварин, згідно опису репродуктивних органів на момент обстеження були нетільними та мали ознаки дисфункціонального (неактивного) стану яєчників. Відповідно до даного Висновку при такому стані статевих органів вони не могли бути тільними, та лише після проведення комплексного лікування та кваліфіковано здійсненого штучного або природного осіменіння їх запліднення можливе.

Також в матеріалах справи є довідка Управління ветеринарної медицини у Балаклійському районі Харківської області № 132 від 16.05.2012 р., якою констатовано факт того, що протягом вересня - лютого 2012 р. випадків абортів великої рогатої худоби на ТОВ «Молочна ферма» не було (т. 5 а.с. 133).

Суд не приймає заперечення другого відповідача, що ним було поставлено якісний товар, відповідно до умов договору, виходячи з наступного.

Другий відповідач посилається на племінні свідоцтва як на доказ поставки ним позивачу товару належної якості.

При наданні оцінки племінним свідоцтвам, що були виписані на поставлений товар, суд вважає, що вони не є належними доказами якості товару, поставленого за договором, виходячи з наступного.

Спеціальним нормативно правовим актом, що визначав правила заповнення, порядок видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) та функції державних органів управління племінною справою у тваринництві при оформленні племінного свідоцтва (сертифіката), що діяв на час видачі племінних свідоцтв на поставлений товар, є Положення про племінне свідоцтво (сертифікат), затверджене Наказом Міністерства аграрної політики України № 416 від 29.12.2002 р. (далі Положення про племінне свідоцтво).

Відповідно до п. 1.3. цього Положення племінне свідоцтво застосовується з метою:

- визнання генетичних ресурсів племінними;

- підтвердження показників якості племінних (генетичних) ресурсів, заявлених їх власником;

- ідентифікації племінних (генетичних) ресурсів;

- захисту прав споживачів;

- контролю генетичної безпеки племінних (генетичних) ресурсів.

Згідно п. 2.2. Положення про племінне свідоцтво воно заповнюється та видається на замовлення власника племінних (генетичних) ресурсів держплемінспектором району або відповідальним спеціалістом організації (установи), визначеної Міністерством аграрної політики України. При цьому при заповненні свідоцтва огляд племінних ресурсів не є обов'язковим (п. 2.6. Положення про племінне свідоцтво). За достовірність даних племінного обліку, що використовується при оформленні свідоцтва, відповідно до п. 2.8. Положення про племінне свідоцтво, є саме власник племінних ресурсів.

Виходячи з чого суд доходить висновку, що лише наявність племінного свідоцтва на тварину не є достовірним фактом того, що ця тварина на момент його видачі дійсно є нетель.

Окрім того, відповідно до п. 2.10 Положення про племінне свідоцтво, якщо свідоцтва заповнені з пропуском окремих показників вони уважаються недійсними.

Суд звертає увагу на той факт, що племінні свідоцтва на поставлених за договором тварин заповнені з пропуском окремих показників (т. 1 а.с. 69 - 79), що також є підставою вважати цей документ неналежним доказом.

Суд не погоджується з твердженнями другого відповідача, що позивач не довів факт істотного порушення вимог щодо якості товару, а тому не мав право вимагати саме заміни товару за договором. В обґрунтування цього висновку другий відповідач посилається на те, що неплідність може бути тимчасовою або постійною, природженою або набутою. Набута неплідність буває тимчасовою або постійною. Тварини з тимчасовою неплідністю потенційно придатні до запліднення після комплексу заходів, спрямованих на активізацію та нормалізацію репродуктивної функції з подальшим їх осіменінням. Тобто таку неплідність можна усунути. Після чого другий відповідач доходить висновку, що позивач при пред'явленні вимоги про заміну товару не довів, що неплідність тварин є постійною та такою, що не може бути усунена після проведення лікування та осіменіння тварин.

Суд не може погодитись з цим висновком, з огляду на те, що предметом договору була поставка не просто рогатої худобі чорно-рябої молочної породи, або навіть телиць, придатних до запліднення, а саме поставка нетелів (вже тільна самка крупної рогатої худоби, яка ще ні разу не телилась). Тому суд доходить висновку, що позивач при встановленні ним факту поставки йому неплідних тварин мав право, а тому правомірно вимагав від другого відповідача заміни цих тварин на нетелів відповідно до предмету договору.

Як на підставу своїх заперечень другий відповідач посилається на акт клінічного огляду та ректального дослідження телиць від 04.09.2011 р., яким встановлено, що відібрані позивачем телиці є тільними.

Суд не приймає цей доказ як належний з наступних підстав. У матеріалах справи містяться два акти ректального дослідження телиць від 04.09.2011 р., що надані другим відповідачем, при цьому ці акти є різними. Один з них (т. 5 а.с. 93) не містить підписів уповноважених представників позивача, тобто складений другим відповідачем в односторонньому порядку, без участі уповноваженого представника позивача. Доказів того, що другий відповідач викликав представника позивача для участі у складанні цього акту, або позивач відмовився від підпису на цьому акті, другий відповідач не надав, в матеріалах справи ці докази відсутні.

Другий акт ректального дослідження телиць від тієї ж дати (т. 6 а.с. 3), складений комісією у присутності представників позивача, а саме: директора Земецького Я.Я., ветеринарного лікаря Машкур А.В. та представника позивача - Ковтун В.А. Зазначений акт також не приймається судом як належний доказ тому, що підпис посадової особи підприємства позивача не завірений печаткою, при цьому підприємство має печатку. Повноваження інших представників позивача не підтверджені належним чином. Довіреність на представлення інтересів підприємства при підписанні цього акту від позивача, або будь-який інший документ, що надає повноваження даним особам представляти інтереси позивача у матеріалах справи відсутній.

Окрім того, другий відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що ним не було отримано протягом 20 днів з моменту поставки позивачу товару Акту виявлених недоліків товару, складеного відповідно до вимог Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості й комплектності, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966 N П-7, а тому вважається, що зобов'язання з поставки товару другий відповідач виконав належним чином.

Суд не погоджується з доводами другого відповідача, оскільки сторони у договорі (п.4.6 договору) передбачили строк тривалістю 30 календарних днів, протягом якого поставлена худоба повинна знаходитись у позивача в господарстві на карантині, під час якого він повинен провести ветеринарні та лабораторні дослідження. Таким чином, сторони за договором передбачили саме цей строк для можливості встановлення неякісності поставленого товару.

Також, сторони при укладенні договору взагалі не передбачили обов'язкове застосування Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості й комплектності, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для обов'язкового складання акту виявлених недоліків товару саме з додержанням вимог вищезазначеної Інструкції.

Окрім того, суд вважає, що до правовідносин, пов'язаних з поставкою тварин неналежної якості не можуть бути застосовані норми Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, оскільки тварина, відповідно до ст.180 Цивільного кодексу України, є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Згідно із ст.189 Цивільного кодексу України продукцією є все те, що виробляється з речі. Тобто, поняття речі та продукції не є тотожними.

Таким чином, норми Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання не можуть застосовуватись до тварин, які не є продукцією, а є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, яка в свою чергу, не є продукцією.

Під товаром народного споживання, відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, розуміється все те, що використовується у сфері особистого споживання, що також виключає поширення норм цієї Інструкції до правовідносин з поставки товару між позивачем та другим відповідачем, які є суб'єктами господарювання.

Таким чином, з поставлених за договором 35 голів тварин неякісними виявились 11 голів.

Оскільки другий відповідач на вимогу позивача не здійснив заміну товару, позивач 16.02.12 р., з метою часткової компенсації понесених збитків, здав телиць в кількості 8 одиниць на м'ясокомбінат. Дві телиці, у зв'язку з отриманими травмами, були здані позивачем на м'ясокомбінат 21.10.11р. та 17.11.11р., що підтверджується належними доказами, які є у матеріалах справи.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

В результаті неналежного виконанням другим відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачу було завдано збитки у розмірі 288 278,91грн., що повністю підтверджується належними доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на обставини, які зазначаються позивачем в обґрунтування позовних вимог, та надані ним докази, суд вважає, що позивач довів наявність протиправної поведінки другого відповідача, факту спричинення збитків і їх розмір та причинно- наслідковий зв'язок між ними.

Другий відповідач не довів, що збитки спричинено не з його вини, обставини, на які посилається позивач у позові, належними та допустимими доказами не спростував.

За даних обставин, вимоги позивача про відшкодування 288 278,91 грн. збитків, завданих неякісною поставкою товару за договором № 29 купівлі-продажу племінного поголів'я від 26.08.11 р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з другого відповідача 20% штрафу за поставку неякісного товару в сумі 126 120,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.7 ст. 269 Господарського кодексу України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Загальна вартість неякісного товару, поставленого другим відповідачем за договором, складає 221 670,00 грн. Таким чином, штраф за поставку неякісного товару у розмірі 20% складає 44 334,00 грн.

Виходячи з викладеного судом встановлено, що позивачем правомірно було заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 20% за поставку неякісного товару. Однак, не вірно було зроблено розрахунок цієї суми.

На підставі викладеного, дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 44 334,00 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з другого відповідача збитки від інфляції в розмірі 1 263,27 грн., 3% річних в сумі 2 814,63 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 271,13 грн.

Розглянувши зазначені вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дана стаття встановлює правило виконання зобов'язань, пов'язаних із користуванням чужими грошовими коштами, а саме оплатний характер таких зобов'язань. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями.

Однак, слід відмітити, що у будь-якому разі обов'язковою підставою для нарахування плати за користування чужими грошовими коштами є наявність саме грошового зобов'язання боржника перед кредитором.

Таким чином, нарахування 3% річних, збитків від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено лише у разі невиконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, збитків від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач здійснив їх нарахування на суму вартості неякісного товару, заміну якого він вимагав від другого відповідача.

Однак, за своєю правовою природою зобов'язання по заміні неякісного товару на якісний не є грошовим зобов'язанням.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахування 3% річних, збитків від інфляції та процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення виконання зобов'язання в розмірі 14 542,26 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

З розділу 7 договору вбачається, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили відповідальність, визначену договором та відповідним чинним законодавством.

Виходячи із змісту договору судом вбачається, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку притягнення сторін до відповідальності за порушення зобов'язань у вигляді стягнення пені.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що у спірному договорі нарахування пені та її розмір сторонами не визначався, в законі розмір пені за порушення виконання даного виду зобов'язання, прямо не встановлений, підстави для нарахування пені у даному випадку відсутні.

Другий відповідач просить суд застосувати спеціальні строки позовної давності, встановлені ст. 258 ГК України, відповідно до якої позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

На думку другого відповідача, позивач пред'явив позов до відповідача поза межами шести місячного строку.

Дане твердження другого відповідача не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст.258 ЦК України).

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Такими діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Часткове задоволення другим відповідачем претензії від 11.10.11 р., шляхом оплати платіжним дорученням № 446 від 11.10.11 р. на рахунок позивача коштів, суд вважає саме тими діями, які свідчать про визнання другим відповідачем свого обов'язку по заміні неякісного товару та сплаті витрат на його утримання та інших витрат, пов'язаних з доставкою неякісного товару, а тому саме з цього моменту перебіг позовної давності перервався.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників.

Таким чином, позов, пред'явлений позивачем до ТОВ СВП «Картамиш», яке зобов'язалося за договором поруки відповідати перед позивачем за виконання ПСП «Мамаївське» своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 29, також є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до другого відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись статтями 22, 256, 257, 261, 264, 525, 526, 536, 549, 610, 611, 623, 625, 655, 672, 673, 678, 679, 688, 712 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225, 230, 231, 269 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Мамаївське», код ЄДРПОУ 22852212, (с. Мамаївці, Кіцманський район, Чернівецька область, п/р 26000213378 АТ Райффайзен Банк Аваль м.Кіцмань, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна ферма», код ЄДРПОУ 37010585 (с.Нова Серпухівка, Балаклійського району, Харківської області, вул.8 Березня, 10) - 288 278,91 грн. збитків, 44 334,00 грн. штрафу, 6 652,26 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження у справі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського виробничого підприємства «Картамиш», код ЄДРПОУ 31731120 припинити.

Повне рішення складено 25.06.2012 р.

Суддя Лавренюк Т.А.