Рішення від 20.06.2012 по справі 16/60-07-1086

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2012 р.Справа № 16/60-07-1086

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту -ОСОБА_2) про зобов'язання звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0011 га та провести її рекультивацію. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для користування відповідачем спірної земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів 09.07.2003р. за №37, на підставі якого ОСОБА_2 виникло право користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 12.03.2007р. провадження у даній справі було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до розгляду господарським судом Одеської області адміністративної справи №17/47-07-2012А за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання недійсним рішення та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

В свою чергу, у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, провадження було поновлено на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України згідно з ухвалою суду від 05.06.2012р.

Відповідач до моменту зупинення провадження у даній справі повністю заперечував проти пред'явлених виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради позовних вимог, оскільки, за переконанням ОСОБА_2, укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки відповідно в порядку ст. 33 Закону України „Про оренду землі" було пролонговано на той самий строк у зв'язку із відсутністю відповідного листа-повідомлення позивача про відмову від продовження строку дії даної угоди.

При цьому, після поновлення провадження у даній справі повноважні представники сторін в судові засідання по даній справі не з'явились та будь-яких правових позицій щодо даного спору суду не навели.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, надані до моменту зупинення провадження у справі. суд встановив наступне.

23.05.2003р. Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 282-XXIV „Про продовження приватному підприємцю ОСОБА_2 строку оренди земельної ділянки на 3 (три) роки по АДРЕСА_2", у відповідності до п. 1 якого було ОСОБА_2 було продовжено на 3 (три) роки строк оренди земельної ділянки площею 0,0011га для розміщення та експлуатації торгового кіоску по АДРЕСА_2.

19.06.2003р. між Ізмаїльською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу 19.06.2003р., зареєстрований в реєстрі за № 1969, згідно з п.п. 1.1, 2.1 якого Орендодавець на підставі рішення Ізмаїльської міської ради від 23.05.2003р. № 282-XXIV надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в місті Ізмаїлі за адресою: АДРЕСА_2, і вказана на плані тимчасового користування. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0011га згідно з планом землекористування, що додається. Земельна ділянка передається в оренду для несільськогосподарського використання -для розміщення та експлуатації торгівельного кіоску. Вказаний договір було зареєстровано у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів 09.07.2003р. за № 37 (далі по тексту -договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р.).

Відповідно до п. 2.2 договору оренди від 19.06.2003р. договір укладається на термін 3 (три) роки і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів. По закінченні терміну договору Орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2006р. ОСОБА_2 звернувся до міського голови м. Ізмаїла із заявою про продовження строку договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. на п'ять років. В свою чергу, за результатами розгляду вказаної заяви відповідача, Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення № 178-V від 29.08.2006р. „Про не продовження суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 терміну дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2", у відповідності до п.п. 1 -3 якого на підставі ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" в продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2, відповідачу було відмовлено та зобов'язано останнього в строк до 02.10.2006р. виконати рекультивацію земельної ділянки. Виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради було доручено здійснити вилучення земельної ділянки в судовому порядку у випадку невиконання ОСОБА_2 вимог названого рішення щодо проведення рекультивації земельної ділянки.

Як стверджує позивач, договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та через недосягнення сторонами згоди щодо його пролонгації, у зв'язку з чим, у ОСОБА_2 припинилось право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2. Однак у зв'язку із відмовою відповідача у добровільному порядку звільнити вищезазначену земельну ділянку та провести її рекультивацію, незважаючи на припинення права користування нею, виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради з метою виконання п. 3 рішення Ізмаїльської міської ради № 178-V від 29.08.2006р. був змушений звернутись до суду із даними позовними вимогами.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу положень ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.06.2003р., чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.06.2003р.) передбачено, що право оренди земельної ділянки як різновид права користування землею - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.06.2003р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Ізмаїльської міської ради 23.05.2003р. № 282-XXIV ОСОБА_2 строк оренди земельної ділянки площею 0,0011га для розміщення та експлуатації торгового кіоску по АДРЕСА_2 було продовжено на 3 (три) роки. З метою виконання названого рішення органу місцевого самоврядування та набуття відповідачем права користування вищезазначеною земельною ділянкою, між Ізмаїльською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р., який було зареєстровано у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів 09.07.2003р. за № 37.

Відповідно до ст.ст. 3, 5, 6 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV (в редакції Закону України від 26.12.2002р., чинній на час укладення договору оренди землі від 19.06.2003р.) орендою землі є засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 7 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV (в редакції Закону України від 26.12.2002р.) орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі. Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця.

В силу положень ст.ст. 12, 13 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV (в редакції Закону України від 26.12.2002р.) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору.

Положеннями ст.ст. 16, 18 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року 161-XIV (в редакції Закону України від 26.12.2002р.) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.06.2003р.) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, а також приймаючи до уваги, що договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. було укладено на підставі відповідного рішення Ізмаїльської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2, в письмовій формі з подальшим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією, господарський суд дійшов висновку, що з 19.07.2003р., тобто з дати державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р., ОСОБА_2 в установленому законом порядку було набуто право строкового оплатного користування земельною ділянкою площею 0,0011га, для розміщення та експлуатації торгового кіоску, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.

Як було зазначено вище по тексту рішення, договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. було укладено строком на три роки, з наділенням орендаря переважним правом на поновлення договору на новий строк.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.ст. 15, 19 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р., чинній на час виникнення спірних правовідносин) строк дії договору оренди є однією із його істотних умов. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В свою чергу, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.) передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, з огляду на той факт, що договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. набрав чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 19.07.2003р., а також враховуючи визначений за погодженням сторін строк дії даної угоди тривалістю у три роки, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. припинив свою дію з 19.07.2006р.

Однак, зважаючи на твердження відповідача, покладені ним в обґрунтування власних заперечень проти позову виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, які ґрунтуються на факту автоматичної пролонгації договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. у зв'язку із відсутністю відповідних заперечень сторін з цього приводу, висловлених протягом місяця після закінчення строку дії договору, господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне звернутись до приписів законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, якими регулювалися питання поновлення договорів оренди землі.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом -повідомленням.

Проаналізувавши наведену норму закону, суд зазначає, що нею не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди в разі відсутності заперечень з цього приводу з боку обох сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Наявність у добросовісного орендаря переважного права на поновлення договору також не означає його обов'язкове поновлення за будь-яких умов. Суд звертає увагу ОСОБА_2 на той факт, що у правовідносинах оренди слід відрізняти інститут автоматичної пролонгації договору та інститут реалізації переважного права орендаря на продовження строку дії договору.

Так, приписами ст. 777 Цивільного кодексу України передбачено, що реалізація переважного права наймача на укладення договору найму (оренди) на новий строк реалізується шляхом вчинення нового договору оренди, а у випадку недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов нового договору, відповідне переважне право орендаря припиняється. Наведений порядок поновлення строку договорів оренди землі і закріплений у положеннях ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.)

В свою чергу, інститут автоматичної пролонгації договорів оренди, закріплений зокрема у положеннях ст. 764 Цивільного кодексу України, у випадку продовження фактичного користування орендованим майном та за відсутності на це заперечень сторін, не передбачений земельним законодавством та не підлягає застосуванню при вирішенні питання про поновлення відповідних договорів.

Крім того, суд зазначає, що приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.) не передбачають зміни відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельну ділянку було передано в користування орендарю, в частині визначення встановлених у вказаному акті строків оренди. Питання про можливість поновлення договору оренди землі, який припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, повинно вирішуватись відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішенням міської ради як законодавчо встановленої формою волевиявлення орендодавця на укладення договору оренди на новий строк.

Крім того, суд зазначає, що належним чином оформлений та зареєстрований договір оренди землі є документом, який посвідчує право користування земельної ділянки протягом конкретно визначеного у договорі строку, зі спливом якого відповідне право користування у орендаря припиняється.

Підсумовуючи вищевикладені обставини та висновки суду, здійснені за наслідком надання правового аналізу положенням законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає, що договір оренди землі після закінчення строку його дії не може бути автоматично пролонговано за відсутності на це заперечень сторін, оскільки положення закону щодо реалізації переважного права орендаря земельної ділянки на поновлення відповідного договору, строк якого сплинув, вимагають від сторін укладення нового договору оренди землі.

Аналогічну правову позицію щодо порядку застосування приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі»щодо поновлення договорів оренди землі підтверджено численною судовою практикою, що знайшло своє відображення зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. за № 22/124, від 22.02.2011р. № 15/142-ПН-10 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, після припинення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р., між ОСОБА_2 та Ізмаїльською міською радою відповідний договір оренди земельної ділянки площею 0,0011га за адресою: АДРЕСА_2, не укладався. Таким чином, з 19.07.2006р., тобто з моменту припинення строку дії вищезазначеного договору оренди землі, припинилось відповідне право ОСОБА_2 на використання вищезазначеної земельної ділянки.

Заслуговує на увагу і той факт, що чинна на момент вирішення даного спору редакція ст. 33 Закону України „Про оренду землі" передбачає конкретизований порядок поновлення договору оренди землі, строк якого сплинув, та реалізації відповідного переважного права орендаря виключно шляхом укладення нового договору оренди на підставі відповідного рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

Положеннями п. 2.4 договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. передбачено, що у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому у порівняні з тим, в якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.) у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором . Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

З огляду на наведені положення законодавства, чинного на час припинення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р., господарський суд дійшов висновку про виникнення у ОСОБА_2 обов'язку звільнення земельної ділянки площею 0,0011га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та повернення її орендодавцю -Ізмаїльській міській раді, якою, в свою чергу, повноваження на повернення вказаної земельної ділянки було доручено відповідному виконавчому комітету, про що було зазначено вище по тексту даного рішення.

Досліджуючи питання про стан, в якому орендована земельна ділянка має бути повернута відповідачем, суд зазначає наступне. Так, умовами договору оренди земельної ділянки від 19.06.2003р. передбачено цільове використання орендованої земельної ділянки - для розміщення та експлуатації торгівельного кіоску. Із заяви ОСОБА_2 від 24.07.2006р. про продовження строку вищезазначеного договору /а.с. 14/ вбачається підтвердження з боку відповідача факту зайняття орендованої земельної ділянки встановленим на ній кіоском. Тобто, в процесі використання земельної ділянки відповідачем були проведені певні будівельні роботи з метою задоволення власних потреб.

Згідно зі ст. 166 Земельного кодексу України рекультивацією порушених земель є комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

Як було зазначено по тексту вище, рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.08.2006р. за № 178-V на відповідача було покладено обов'язок проведення рекультивації орендованої земельної ділянки в строк до 02.10.2006р. Доказів скасування або визнання даного акту органу місцевого врядування протиправним в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, у зв'язку із встановленням на спірній земельній ділянці кіоску, що мало наслідком проведення окремих будівельних робіт, а також внаслідок покладення на відповідача обов'язку проведення рекультивації земельної ділянки площею 0,0011га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, згідно із рішенням Ізмаїльської міської ради від 29.08.2006р. за № 178-V, господарський суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка має бути звільнена з боку ОСОБА_2 після проведення її рекультивації.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 обов'язку перед позивачем щодо повернення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0011 га, та проведення її рекультивації, у зв'язку з чим, позовні вимоги виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, у господарського суду наявні всі правові підстави для задоволення позову виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради у повному обсязі відповідно до ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 166 Земельного кодексу України, ст.ст. 631, 764, 777 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 116, 124 -126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.06.2003р.), ст.ст. 3, 5 -7, 12, 13, 16, 18 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV (в редакції Закону України від 26.12.2002р.), ст.ст. 15, 19, 31, 33, 34 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.), ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування".

Судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що були понесені позивачем при зверненні до суду із даними позовними вимогами, покладаються на відповідача згідно із ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 166 Земельного кодексу України, ст.ст. 631, 764, 777 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 116, 124 -126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.06.2003р.), ст.ст. 3, 5 -7, 12, 13, 16, 18 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року161-XIV (в редакції Закону України від 26.12.2002р.), ст.ст. 15, 19, 31, 33, 34 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону України від 20.12.2005р.), ст. 73 Закону України „Про місцеве самоврядування", ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0011 га та провести її рекультивацію. Наказ видати.

3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ на користь виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ 04056983/ держмито в сумі 85 грн. 00 коп. /вісімдесят п'ять грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 25.06.2012р.

Суддя Желєзна С.П.