Постанова

від 19.06.2012 по справі 5002-15/686-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2012 року Справа № 5002-15/686-2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Дмитрієва В.Є.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Альянсбудсервіс";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 09 квітня 2012 року у справі № 5002-15/686-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (вул. Об'їзна дорога, 60, Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; а/с №144, м. Київ-2, 02002)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбудсервіс" (вул. Чернова, 12, к.2, Ялта, 98609; вул. 40-річчя Жовтня, 3, смт. Гаспра, Ялта, 98000)

про стягнення 223883,22 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс»про стягнення 223 883,84 грн. заборгованості за договором оперативної оренди обладнання №2498/В-4/05-2009 від 22 травня 2009 року.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме заявою він зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 223 883,22 грн. заборгованості по договору оперативної оренди обладнання №2498/В-4/05-2009 від 22 травня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були належним чином виконані взяті на себе зобов'язання щодо укладеного договору.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року у справі №5002-15/686-2012 (суддя Іщенко І.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбудсервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" 187 365,55 грн. заборгованості.

В частині стягнення 36 518,67 грн. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судове засідання, призначене на 19 червня 2012 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

22.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс»(Орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання №2498/В-4/05-2009 (далі -Договір, а.с.15-18).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець надає орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку РЕК.І (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування) іменовану надалі обладнання, асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Обладнання, що передається в оренду за цим договором, є власністю орендодавця і належить до його основних фондів (пункт 2.4 Договору).

Згідно пункту 3.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2009, а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до пункту 4.2.5 Договору, вартість наданого в оренду обладнання зазначається в додатках та актах прийому передачі, що є невід'ємною частиною цього договору, і встановлюється для визначення розміру, зокрема, плати в разі неповернення, втрати та/або повернення обладнання.

Згідно пункту 5.2.9 Договору, орендар зобов'язаний повернути обладнання протягом 10 календарних днів після припинення договору або з моменту або з моменту письмової вимоги орендодавця належно упакованим в справному стані із врахуванням природного зносу.

Відповідно до пункту 5.2.10 Договору, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю повну вартість неповернутого обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку на оплату відповідно до пункту 7.3 Договору.

Згідно пункту 7.3 Договору, у випадку неповернення у встановлений строк, а також у випадку пошкодження обладнання, порушення комплектності або його загибелі, орендар сплачує орендодавцю (згідно пункту 5.2.10 Договору) вартість такого обладнання, згідно із цінами, вказаними у акті прийому-передачі, з нарахуванням податку на додану вартість.

За період з 01.06.2009 по 20.08.2009 позивачем було передано відповідачу в оренду обладнання по договору №2498/В-4/05-2009 від 22.05.2009 на загальну суму 2 976 783,45 грн., що підтверджується актами прийому передачі, які містяться у матеріалах справи.

Також, за період з 01.07.2009 по 15.10.2010 відповідачем було повернуто позивачу обладнання по договору №2498/В-4/05-2009 від 22.05.2009 на загальну суму 2 793 595,10 грн., що підтверджується актами прийому передачі, які містяться у матеріалах справи.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач направив відповідачу вимогу про оплату (компенсацію вартості) неповернутого з оренди майна та виставив рахунок на суму 223 883,22 грн., з яких 186 569,35 грн. вартість неповернутого майна та спеціалізованої тари і 37 313,87 грн. податку на додану вартість (а.с.41-42).

Відповідач вимогу позивача не виконав, грошові кошти не сплатив, що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенні, а рішення господарського суду частковому скасуванню виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 779 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Так, позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 223 883,22 грн., з яких 182 588,35 грн. вартість неповернутого обладнання, 3 981,00 грн. вартість неповернутої спеціалізованої тари та 37 313,87 грн. податку на додану вартість.

Судом першої інстанції цілком обґрунтовано було зазначено, що матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору у розмірі 182 588,35 грн. вартості неповернутого обладнання (відповідно до пункту 5.2.10 та пункту 7.3 Договору) та 3 981,00 грн. вартості неповернутої спеціалізованої тари (відповідно до пункту 4.2.7 Договору).

Так, місцевий суд задовольнив позовні вимоги частково в частині стягнення 187 365,55 грн., з яких: 182 588,35 грн. вартість неповернутого обладнання та 4 777,20 грн. вартість неповернутої спеціалізованої тари. В частині стягнення 36 517,67 грн. (податку на додану вартість) суд відмовив.

Але, колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 36 517,67 грн. (податку на додану вартість) виходячи з наступного.

Відповідач за договором №2913/С-04/09-2010 від 20 вересня 2010 року одержав в оперативну оренду знання на підставі актів прийому-передачі (є в матеріалах справи), в яких зазначається вартість обладнання.

Відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі майна у лізинг (оренду).

Таким чином, вищевказане обладнання передавалось без нарахування на його вартість податку на додану вартість.

Із самих актів прийому-передачі вбачається, що ціна елементів обладнання вказана без нарахування податку на додану вартість, адже і в колонці «ціна без ПДВ»і в колонці «ціна з ПДВ»стоять однакові ціни. Більше того, при визначенні загальної вартості обладнання у строці «ПДВ 20%»відсутній розмір податку у грошовому вираженні в національній валюті.

Якби здійснювалось нарахування податку, ціна обладнання з податком на додану вартість була б на 20% вище його ціни (і загальної вартості), зазначеної без податку.

Тобто, податок, як визначено нормами чинного законодавства України, при наданні обладнання в оренду нараховувався і не зазначався в первинних документах (актах прийому-передачі).

Таким чином, висновок суду, що обладнання, передане в оренду, зазначено з податком на додану вартість є помилковим.

Колегія суддів зазначає, що зазначений в судовому рішенні висновок, що пунктом 4.2.7 договору передбачено, що у разі неповернення, втрати та/або пошкодження спеціальної тари, компенсація її вартості здійснюється орендарем без податку на додану вартість за вказаними цінами є помилковим.

Пункт 4.2.7 договору №2913/С-04/09-2010 від 20.09.2010р. є спеціальним (особливою умовою) і пов'язаний з тим, що визначене в ньому обладнання надається в оренду (на підставі актів прийому-передачі) за цінами нижчими, ніж його собівартість. А враховуючи, що в актах ціни визначені без податку і вартість, вартість спеціальної тари в п. 4.2.7 договору вказана без ПДВ.

Відповідно до п. 5.2.10 та п. 7.3 договору № 2913/С-04/09-2010 від 20.09.2010р. орендар (відповідач) протягом десяти календарних днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку на оплату зобов'язаний відшкодувати орендодавцю (скаржнику) вартість неповернутого (знищеного обладнання згідно із цінами, вказаними в актах прийому-передачі, з нарахуванням податку на додану вартість (відповідно до чинного законодавства).

Саме вищевказані пункти договору №2913/С-04/09-2010 від 20.09.2010р. визначають рядок відшкодування вартості неповернутого обладнання.

Колегія суддів також вважає за можливим зауважити, що навіть при відсутності у договорі №2913/С-04/09-2010 від 20.09.2010р. положення щодо обов'язковості нарахування податку на додану вартість при нарахуванні вартості неповернутого (знищеного) обладнання, сторони зобов'язані були б дотримуватись вимог чинного податкового законодавства України в частині нарахування податків.

Таким чином, відшкодування вартості неповернутого обладнання повинно здійснюватись відповідно до вимог чинного податкового законодавства України із урахуванням податку на додану вартість.

Також, правова позиція заявника апеляційної скарги неодноразово підтверджувалась рішеннями інших господарських судів України при розгляді аналогічних справ із таким ж позовними вимогами.

Виходячи із вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 36 517, 67 грн. боргу.

На підставі зазначеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення частково та задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року у справі № 5002-15/686-2012 скасувати в частині відмови позивачу у задоволенні стягнення 36 517,67 грн. заборгованості.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбудсервіс" (98609, АР Крим, м. Ялта, вул. Чернова, 12, кв. 2; 98000, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. 40-річчя Жовтня, 3; ідентифікаційний код 33224095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Об'їздна Дорога,60; 02002, м. Київ-2, а/с №144; ідентифікаційний код 31032954) 36 517,67 грн. заборгованості.

4. У решті рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2012 року у справі №5002-15/686-2012 залишити без змін.

5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді В.Є. Дмитрієв

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (вул. Об'їзна дорога, 60, Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; а/с №144, м. Київ-2, 02002)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянсбудсервіс" (вул. Чернова, 12, к.2, Ялта, 98609; вул. 40-річчя Жовтня, 3, смт. Гаспра, Ялта, 98000)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим