Ухвала

від 21.06.2012 по справі 13/317 а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 р. Справа № 77358/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову господарського суду Хмельницької області від 6 березня 2008 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Саваркійської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 10.01.2008 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Саваркійської сільської ради Богуславського району Київської області, в якому просить визнати бездіяльність з ненадання відповіді на заяву №07/10-161 від 10.10.2007р. неправомірною, а також зобов'язати надати відповідь на вказану заяву із зазначення наступного:скільки площі з номером поля та ділянки та знаходженням за межами населеного пункту або в населеному пункті є вільної землі, на яку на даний час не оформлені договори оренди та відповідно можуть бути надані в оренду для сільськогосподарського товарного виробництва;скільки по площі з номером поля та ділянки є вільних земель, на яких передбачено створення селянсько-фермерського господарства;скільки по площі є вільних від оренди земель водного фонду на території сільської ради (в межах населеного пункту або за межами) - передбачених для риборозведення, створення зон відпочинку та спортивного рибальства.

Також подала клопотання про відшкодування судових витрат в сумі 7 438,80 гривень.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 6 березня 2008 року позов задоволено. Визнано бездіяльність Саваркійської сільської ради Богуславського району Київської області з ненадання відповіді на заяву приватного підприємця ОСОБА_1 №07/10-161 від 10.10.2007 року неправомірною.

Зобов'язано Саваркійську сільську раду Богуславського району Київської області протягом 30-ти днів (з моменту вступу даної постанови в законну силу) надати приватному підприємцю ОСОБА_1 відповідь на заяву №07/10-161 від 10.10.2007р.

У задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат у сумі 7 438,80 грн. відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Хмельницької області від 6 березня 2008 року в частині відмови в задоволенні клопотання про відшкодування судових витрат в сумі 7 438,80 гривень скасувати і прийняти нову постанову, якою дану вимогу задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду у частині відмови відшкодування судових витрат у сумі 7438,80грн. ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду в даній частині не відповідають фактичним обставинам справи.

У відповідності до п.2. ч.1. ст. 201 КАС України підставою для зміни судового рішення е вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Так, позивачем заявою про зміну позовних вимог у відповідності до ст. 137 КАС України було змінено позовні вимоги, де просив у п.2 заяви - «Присудити Позивачу понесені позивачем документально підтверджені судові витрати».

Пункт 3 заяви - «Повернути Позивачу оригінали поданих документів, як доказів по справі, залишивши в справі завірені копії».

Суд першої інстанції всупереч вимог п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України в резолютивній частині не зазначив висновки суду по суті всіх позовних вимог, зокрема про пункт 3 заяви про зміну позовних вимог стосовно повернення оригіналів документів та про пункт 2 стосовно вимоги присудити позивачу всі здійсненні позивачем документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд першої інстанції в резолютивній частині викладеними обставинами суперечить сам собі, вказуючи, що «Позов задовольнити у повному об'ємі» і в той же час у позовній вимозі згідно пункту 2 Заяви про зміну позовних вимог нічого не зазначає як про окрему позовну вимогу, а відмовляє у присудженні понесених судових витрат як по клопотанню, не враховуючи, що це окрема вимога. Крім цього в резолютивній частині суд першої інстанції нічого не зазначив про задоволення чи відмову згідно пункту 3 заяви про зміну позовних вимог стосовно повернення оригіналів документів, що суперечить вимогам п. 4. ч.1. ст. 163 КАС України.

Суд першої інстанції не зазначив положень Закону, якими він керувався коли відмовляв в задоволенні позовної вимоги стосовно присудження понесення судових витрат та не зазначено судом, який доказ викликає сумнів, що до достовірності його як доказу.

Суд першої інстанції безпідставно посилається на вибірку із ліцензованої комп'ютерної системи починаючи з 22.06.2007 року та на кількість поданих адміністративних позовів, так як вони не мають відношення до поданих доказів.

Правозахисник ПП ОСОБА_2 зареєстрований як СПД-ФО тільки в листопаді 2007 року, тому суд першої інстанції безпідставно посилається на адміністративні позови, починаючи з червня 2007 року, так як ПП ОСОБА_2 до них не має відношення.

Стосовно прибуття до суду та відшкодування витрат - докази прибуття до суду позивача і проживання за період січень - лютий 2008 року, в кожний з днів перебування Позивача в м. Хмельницький подавалось клопотання або обґрунтування до суду, реєструвалось в той же день канцелярією суду. Кожний день перебування та проживання Позивача в м. Хмельницький підтверджується зареєстрованим клопотанням або обґрунтуванням.

Крім цього суд безпідставно та неправомірно зазначає, що «в усіх зазначених вище справах договори про правову допомогу укладено із одним і тим же підприємцем», так як дані висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи ПП ОСОБА_3 зареєстрований, як СПДФО тільки в листопаді 2007 року, а суд безпідставно зазначає, що договори про надання правової допомоги заключались з 22.06.2007 року, «в усіх зазначених справах». Вони не могли заключатись, так як не було реєстрації СПДФО ОСОБА_3

Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправомірної відмови в відшкодуванні документально підтверджених судових витрат.

Колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача не приймав участь в судових засіданнях, але до дня ухвалення рішення було надіслано оригінал квитанції про сплату коштів за отриману правову допомогу у сумі 3000 грн. згідно договору № 1 З/З 17-А та оригінал самого договору з ПП ОСОБА_2 з розрахунком судових витрат, з доданими до нього документами, які на його думку підлягають компенсації у сумі 7438,80 грн.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції вірно виходив з невідповідності затраченого часу, а відповідно і понесених витрат, які підлягали би відшкодуванню у відповідності до ст. 94 КАС України, а також, неможливості самостійно встановити (вирахувати) такі витрати в усіх справах із одним і тим же підприємцем.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи віднесено витрати на правову допомогу та витрати сторін, їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частина 1 ст. 90 КАС України встановлює, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони. Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), але у межах, встановлених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України визначається постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»

Відповідно до даної постанови, компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб'єктом владних повноважень, не повинна перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу. Якщо компенсація відповідно до КАС України сплачується за рахунок держави, тоді вона не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу.

Представлений позивачем розрахунок вірно не взятий до уваги судом першої інстанції, оскільки він не підтверджений документально і не відповідає виконаній роботі представником.

Так, наведені суми валового доходу та витрат представника документально не підтверджені, а сумарний час надання правової допомоги - 35 годин, зокрема, написання клопотань - 14 год.; ознайомлення з нормами КАС України - 3 год.взяті довільно самим представником без підтверджень відповідними установами і протирічить акту виконаних робіт від 29.02.2008 року, де вказано, що представником було затрачено на надання правової допомоги 20 год .( а.с.34).

Крім того, з матеріалів справи видно, що представник жодного разу не приймав участі в судових засіданнях суду, а представлені ним численні клопотання в своїй більшості не несуть доказової бази, а стосуються відкладення розгляду справи та розрахунку для стягнення витрат.

Заслуговує на увагу й інформація, що позивачем за період з 22.06.2007 року по дату прийняття постанови, подано до господарського суду та порушено провадження у 332 адміністративних справах з аналогічним предметом спору до базових органів місцевого самоврядування Київської та Хмельницької областей, з яких судом 188 справ уже розглянуто, а у 144 триває провадження. Вирахувати витрати по даних аналогічних справах також є неможливим.

В матеріалах справи відсутня заява про зміну позовних вимог, а позов містить вимоги про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та обов»язку надати інформацію, тому суд апеляційної інстанції не вбачає протиріччя в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 , 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 6 березня 2008 року у справі №13/317-А - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик