Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-13357/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13357/11/0170/4

04.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Щепанської О.А. ,

Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Руні-Грейн"- Переверуха Ігор Олександрович, директор,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-13357/11/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 05.12.11 у справі № 2а-13357/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Руні-Грейн" (вул. Л. Чайкиной, буд. 1 оф. 414, смт. Гресівський, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.11 у справі № 2а-13357/11/0170/4 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Руні-Грейн" задоволені, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.03.2011 року №0001972301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Руні-Грейн" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31791,00грн., у тому числі 25433,00грн. - за основним платежем, 6358,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 07.12.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами перевірки складено акт від 09.03.2011 року №1902/23-7/36869229. За висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №168), заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25433,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року в сумі 2230,00 грн., у червні 2010 року в сумі 370,00 грн., у серпні 2010 року в сумі 22833,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0001972301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31791,00 грн., у тому числі 25433,00 грн. - за основним платежем; 6358,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 36869229, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 07.12.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами перевірки складено акт від 09.03.2011 року №1902/23-7/36869229.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №168), заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25433,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року в сумі 2230,00 грн., у червні 2010 року в сумі 370,00 грн., у серпні 2010 року в сумі 22833,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0001972301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31791,00 грн., у тому числі 25433,00 грн. - за основним платежем; 6358,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

До складу податкового кредиту за лютий 2010 року позивачем віднесено суми податку на додану вартість за податковою накладною від 01.02.2010 року №2, виданій ТОВ «Металлайн-Д»(ідентифікаційний код 35228479) на суму ПДВ 2600,00 грн.

До складу податкового кредиту за серпень 2010 року позивач включив суми податку за податковою накладною від 04.08.2010 року №9, виданою ТОВ ім. Леніна (ідентифікаційний код 31669812), на суму ПДВ 22833,33 грн.

За даними акту перевірки за результатами автоматизованого співставлення сум податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів за вказані періоди виявлено, що вказані контрагенти податкових зобов'язань за господарськими операціями із позивачем не задекларували.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із ТОВ "Металлайн-Д" позивач уклав договір купівлі-продажу від 01.02.2010 року №2. За вказаним договором ТОВ Металлайн-Д" зобов'язалось передати у власність позивача пально-мастильні матеріали (а.с. 71). Передача позивачеві 2600 літрів дизельного палива підтверджується накладною №10 від 01.02.2010 року (а.с. 73), сплата вартості поставленого дизельного палива із ПДВ підтверджується випискою про рух коштів на рахунку позивача у банку (а.с. 77). ТОВ "Металлайн-Д" видано податкову накладну від 01.02.2010 року №2 на суму ПДВ 2600,00 грн., отримання податкової накладної відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2010 року, суми податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2010 року.

Із ТОВ ім. В.І. Леніна позивач уклав контракт від 01.08.2010 року №П5/4 (а.с. 72). На виконання умов вказаного контракту ТОВ ім В.І. Леніна поставив позивачеві 100 тон пшениці, що підтверджується накладною №36 від 04.08.2010 року. За вказаною господарською операцією ТОВ ім. В.І. Леніна видало позивачеві податкову накладну від 04.08.2010 року №9 на суму ПДВ 22833,33 грн., отримання податкової накладної відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2010 року, суми податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2010 року. Вартість пшениці із ПДВ (137000,00 грн.) сплачено готівкою керівником ТОВ "Руні-Грейн" Єрмоленко І.В. (а.с. 78), використання коштів, отриманих під звіт, підтверджується відповідним звітом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку,

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані продукти харчування у межах його господарської діяльності відповідачем не спростована.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростуваннями матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару. Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування. У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 05.12.11 у справі № 2а-13357/11/0170/4 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис А.В.Привалова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко