Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а-10972/11/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10972/11/0170/10

16.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Щепанської О.А. ,

Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммосмед"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.05.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- ОСОБА_3, довіреність № 121/9/10-00 від 05.03.12

розглянувши матеріали справи № 2а-10972/11/0170/10 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 01.12.11 у справі № 2а-10972/11/0170/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммосмед" (вул. Лікарів Михайлових, буд.12-А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.11 у справі № 2а-10972/11/0170/10 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммосмед" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003502301 від 25 серпня 2011року, прийнятого відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммосмед" про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 214945,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 51119,00грн., повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криммосмед" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40коп.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що Законом України "Про податок на додану вартість" №168 (далі - Закон №168) не передбачено права платника податків самостійно приймати рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, документальних доказів отримання податкових накладних в тому звітному періоді, за який встановлено порушення правил оподаткування, платником податків не надано.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Криммосмед"(ЄДРПОУ 33006381) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З 28.07.2011 року по 03.08.2011 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт від 10.08.2011 року №2056/23-1/33006381/157 (а.с. 10-90, том 1).

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 214 945,00 грн., у т. ч.:

- за жовтень 2009 року на 37400,00 гривень,

- за листопад 2009 року на 13564,00 гривень,

- за серпень 2010 року на 56660,00 гривень,

- за вересень 2010 року на 64920,00 гривень,

- за жовтень 2010 року на 10650,00 гривень,

- за листопад 2010 року на 11661,00 гривень,

- за грудень 2010 року на 9615,00 гривень,

- за січень 2011р. на 10475,00 гривень

в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 3.2.2 розділу 3 акту перевірки.

Підпунктом 3.2.2 розділу 3 акту перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 214945,00 гривень, у тому числі за жовтень 2009 року на 39868,00 гривень, за листопад 2009 року на 16105,00 гривень, за січень 2010 року на 129242,00 гривень, за серпень 2010 року на 29730,00 гривень.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі даного акту, відповідно до підпункту 54.3.2 ст. 54, з урахуванням п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 серпня 2011 року №0003502301 про нараховування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 214945,00 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 51119,00 гривень.

В акті перевірки вказано, що підставою для нарахування податку на додану вартість стали висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 214945,00 гривень, у тому числі за жовтень 2009 року на 39868,00 гривень, за листопад 2009 року на 16105,00 гривень, за січень 2010 року на 129242,00 гривень, за серпень 2010 року на 29730,00 гривень на тій підставі, що позивач відніс суми податку на додану вартість за податковими накладними контрагентів, які було виписано в попередньому (у відношенні до звітного) податковому періоді (перелік постачальників, податкових накладних із зазначенням дати виписки та періоду віднесення до складу податкового кредиту зазначено в пункті 3.2.2 акту перевірки (а.с. 28-29, 61-63 -том 1), крім того позивачем не надано документального підтвердження запізнення в отримані податкових накладних, виписаних у попередньому податковому періоді.

Обґрунтовуючи свій висновок про порушення вимог Закону №168, посадові особи ДПІ у м. Ялта в акті перевірки вказали, що позивач не направляв до податкового органу скарги про відмову постачальника надати податкову накладну або про порушення порядку її заповнення.

У жовтні 2009 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму з ПДВ у розмірі 39868,00 гривень на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками у травні 2009 року (а.с. 105-109, том 2).

У листопаді 2009 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму з ПДВ у розмірі 16105,00 гривень на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками у травні 2009 року (а.с. 110-111, 116 - 118, том 2), у серпні 2009 року (а.с. 112-114), у жовтні 2009 року (а.с. 115, 119).

У січні 2010 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму з ПДВ у розмірі 129242,00 гривень на підставі податкових накладних, виписаних постачальниками у квітні 2009 року (а.с. 127-131, том 2), у травні 2009 року (а.с. 124-126, 132-156, 169-172 том 2), у червні 2009 року (а.с. 160-167 том 2), у липні 2009 року (а.с. 120 том 2), у серпні 2009 року (а.с. 157-159, 173, том 2), у грудні 2009 року (а.с. 121-123, 174 том 2).

У серпні 2010 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму з ПДВ у розмірі 29730,00 гривень на підставі податкової накладної, виписаної постачальником у червні 2009 року (а.с. 175-180 том 2).

Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов'язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Положення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм.

Позивачем до матеріалів справи надані усі податкові накладні, перелік яких міститься у додатку до акту перевірки (а.с. 61-63).

Податкові накладні містять усі передбачені законом реквізити, виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, документально підтверджується факт здійснення господарських операцій поставки товарів (робіт, послуг), щодо яких виписані вказані податкові накладні та використання товарів (робіт, послуг) у межах власної господарської діяльності платника податку.

Також, відповідно до п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі -Закон №2181) (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкові накладні, виписані постачальниками в попередні податкові періоди і включені підприємством до складу податкового кредиту за період жовтень 2009 року, листопад 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року, були направлені і отримані підприємством не пізніше терміну, встановленого п. п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закона № 2181.

Крім того, як свідчать матеріали справи податкові накладні виписані постачальниками за вказаний період на адресу ТОВ "Криммосмед" та включені підприємством до складу податкового кредиту за період жовтень 2009 року, листопад 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року в ранніх податкових періодах не були включені підприємством до складу податкового кредиту.

У зв'язку з викладеними обставинами, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки виключення зі складу податкового кредиту позивача за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2011 року податкових накладних на загальну суму 214945,00 гривень не обґрунтовано.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.11 у справі № 2а-10972/11/0170/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис А.В.Привалова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко