Ухвала

від 24.04.2012 по справі 2а-14145/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р.Справа № 2а-14145/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Присяжнюк О.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Федорчук В.В.

представників відповідача -Івко В.Г., Біла Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-14145/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер»

до Харківської обласної митниці

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Виробнича фірма «Полімер», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської обласної митниці № 84 від 28.07.11 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 21236,21 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.12 р. по справі № 2а-14145/11/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.12 р. по справі № 2а-14145/11/2070 та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 0031/11/807000000/0032335155 від 06.07.11 р. планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Виробнича фірма «Полімер»за період з 12.05.08 р. по 11.05.11 р., проведеної на виконання наказу Харківської обласної митниці № 545 від 13.05.11 р. «Про проведення перевірки».

За результатами проведеної перевірки, на основі документів, пред'явлених ТОВ «Полімер»та документів, отриманих від перевізників під час здійснення перевірки, комісія дійшла висновку про наявність порушень вимог законодавства в галузі митної справи з боку позивача, а саме: ст. 267 МК України в частині повноти визначення митної вартості товарів в результаті заниження сум витрат на транспортування до митної території України, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків в сумі 16988,97 грн.

В акті перевірки вказано, що декларант під час декларування митної вартості товарів занизив суму транспортних послуг по 13 ВМД: № 800000014/9/499442 від 01.12.09 р., № 800000017/0/471167 від 15.03.10 р., № 800000017/0/471165 від 15.03.10 р., № 800000017/0/471649 від 06.04.10 р., №. 800000014/9/496295 від 10.03.09 р., № '800000014/9/437068 від 28.12.09 р., № 800000014/9/499849 від 15.12.09 р., № 800000017/0/470892 від 01.03.10 р., № 800000017/0/472714 від 25.05.10 р., № 800000017/0/471779 від 12.04.10 р., №. 800000017/0/470309 від 01.02.10 р., № 800000017/0/470917 від 02.03.10 р., № 800000017/0/471281 від 22.03.10 р.

Відповідно п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.06 р., для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні, документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства - перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Для підтвердження транспортних витрат до зазначених ВМД декларантом були надані договір на транспортно-експедиційні послуги, рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги, довідка про транспортні витрати від виконавця договору, акти виконаних робіт, заявка, банківські виписки. З метою підтвердження витрат на транспортування товарів до місця ввезення їх на митну території України ТОВ «Полімер»подані довідки про транспортні витрати, видані підприємствами, що надавали транспортно-експедиційні послуги (ТОВ «ТОТАЛ-ТРАНС», ТОВ «Елай Логістік», ПП ОСОБА_6.).

Під час проведення перевірки відповідачем була встановлена відсутність в матеріалах бухгалтерського обліку ТОВ «Полімер»документів, які підтверджують інформацію, що міститься у довідках про транспортні витрати, доданих до ВМД, які надавались ТОВ «Полімер»експедиторами, що здійснювали міжнародні транспортно-експедиційні перевезення вантажів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що в досліджених ним в судовому засіданні рахунку-фактурі, акті виконаних робіт, які були надані позивачем під час декларування митної вартості товарів до 13 спірних ВМД, була зазначена вартість послуг по перевезенню без виділення витрат до кордону України/по території України. Зокрема, в судовому рішенні вказано на те, що в ВМД № 800000017/0/471779 від 12.04.10 р. заявлена вартість доставки імпортованого товару з Румунії (Бухарест) до кордону України (Порубне) на умовах поставки РСА в сумі 6500,0 грн.

Транспортно-експедиційні послуги надавались ТОВ «ТОТАЛ-ТРАНС»згідно договору № 47 від 26.01.10 р. З наданих позивачем первинних документів (заявка, акт виконаних робіт, банківська виписка) судом першої інстанції було встановлено, що згідно акту виконаних робіт № 24 від 12,04.10 р. між ТОВ «Полімер»та ТОВ «ТОТАЛ-ТРАНС»про надання послуг по доставці вантажу по маршруту Румунія-Україна загальна сума транспортних витрат на доставку вантажу склала 14500,0 грн. (без розподілу по території та поза межами території України). На підставі рахунку-фактури № 24 від,09.04.10 р. на користь ТОВ «ТОТАЛ-ТРАНС»платіжним дорученням № 96 від 22.04.10 р. позивачем були перераховані кошти в сумі 14500,0 грн., з яких вартість доставки вантажу по маршруту Румунія (Бухарест) - Харків (митниця) складає 13931,87 грн. (без розподілу по території та поза межами території України) та плата за доставку вантажу по маршруту Харків (митниця) (Україна) - Харків (вивантаження) в сумі - 56,77 грн.; експедиційні послуги - 416,67 грн., ПДВ - 94,69 грн. (а.с. 53-58).

Документи, отримані від перевізника ТОВ фірма «ЮСТА»(код 20201858): ВМД № 800000017/0/471779 від 12.04.10 р., рахунок-фактура № 1-1204/3 від 12.04.10 р., акт № 1-1204/1 від 12.04.10 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна № 1-1204/1 від 12.04.10 р., містять інформацію про вартість доставки вантажу по маршруту Румунія (Бухарест) - м. Харків (митниця), яка складає 13931,87 грн. (без розподілу по території та поза межами території України), та плата за доставку вантажу по маршруту м. Харків (митниця) - м. Харків (вивантаження) в сумі 56,77 грн. Кошти за надані послуги були сплачені платіжним дорученням № 96 від 22.04.10 р. в сумі 14000,0 грн. Разом з тим, як вказано в судовому рішенні, із довідки про транспортні витрати № 40 від 09.04.10 р. вбачається, що транспортні витрати по доставці вантажу по маршруту Румунія - Харків склали 14500,0 грн., з яких: вартість перевезення, з урахуванням експедиційних послуг, по маршруту Румунія - п. Порубне (Україна) - 6500,0 грн.; вартість перевезення по маршруту п. Порубне (Україна) - Харків (Україна) - 8000,0 грн. (а.с. 58).

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на положення п. 6 ч. 2 ст. 267, ст. 260 та ст. 264 МК України, де зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За таких підстав суд першої інстанції зазначив, що відповідно ч. 3 ст. 267 МК України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Посилаючись на приписи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції зробив висновок про те, що довідка про транспортні витрати та договір-заявка за своїм значенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується яка-небудь господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони носять тільки інформативний характер, а тому суд вважає правомірним висновок відповідача про те, що подані ТОВ «Полімер»довідки про транспортні витрати, видані підприємствами, що надавали транспортні-експедиційні послуги: ТОВ «ТОТАЛ-ТРАНС», ТОВ «Едай Логістік», ПП ОСОБА_4, не відповідають вимогам, встановленим п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.06 р., оскільки вони видані не підприємствами-перевізниками, що здійснювали перевезення, і в них відсутні реквізити товаротранспортних документів, на підставі яких здійснювались перевезення товарів. В цьому випадку, при визначенні витрат на транспортування необхідно брати до уваги відомості, зазначені декларантом у рахунку-фактурі. Враховуючи те, що в наданих позивачем рахунках-фактурах витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України окремо не виділені, то в цьому випадку до митної вартості товарів повинні включатися витрати на транспортування в повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що документами, отриманими від перевізників, які здійснювали безпосереднє перевезення вантажів ТОВ «Полімер», не була підтверджена інформація щодо вартості перевезення вантажів за межами митної території України (отримані акти виконаних робіт, рахунки-фактури без виділення витрат до кордону України/по території України) по спірним ВМД.

Відповідно ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення, від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених п. 54.3.1, п. 54.3.2, п. 54.3.5, п. 54.3.6 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ.

Посилаючись на положення п. 54.3.6 ст. 54 ПК України, де зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування Харківською обласною митницею штрафної санкції в розмірі 4247,24 грн.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не вірно були оцінені наявні в матеріалах справи документи, оскільки не було взято до уваги, що умови поставки товарів EXW та FCA відповідно Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс 2000, визначені в ВМД, не передбачають включення транспортних витрат до «ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті»за одиницю товару. Також судом першої інстанції не враховано, що задекларована митна вартість товару була визнана митним органом при митному оформленні ВМД, про що свідчить відмітки на основному аркуші декларації.

Крім того, апелянт вказує на відсутність нормативного акту, який би зобов'язував імпортера окремо вказувати вартість транспортних послуг при перевезенні до митної території України та на цій території, а наявна на ВМД відмітка про визнання митної вартості товару при його митному оформленні свідчить про те до ВМД були надані всі належні документи для визначення митної вартості товару в розумінні ч. 2 ст. 267 МК України і ці документи митницею були визнані достатніми при обрахуванні обов'язкових митних платежів, оскільки відповідачем не були оформлені картки відмови у митному оформленні і не приймалися рішення про визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 11 КАС України, витребував у позивача документи первинного бухгалтерського обліку, які б підтвердили правомірність включення до митної вартості ввезених товарів тільки частину вартості транспортних послуг. Але представником позивач був наданий розрахунок вартості перевезення вантажу без підтвердження його належними первинними документами. Крім того представником позивача були надані лист Державної митної служби України від 26.05.98 р. з довідковою інформацією щодо транспортних витрат в залежності від виду транспорту. Подані документи та інформація не можуть визнаватися первинними бухгалтерськими документами, які були витребувані колегією суддів, а тому вони не приймаються в якості доказів по даній справі.

Зважаючи на те, що застосування штрафних санкцій здійснено у зв'язку з порушенням позивачем приписів ч. 3 ст. 267 МК України, яка встановлює, що витрати на транспортування товару після його ввезення не включається до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджені та які піддаються обчисленню, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свої вимог, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.12 р. по справі № 2а-14145/11/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-14145/11/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012р. по справі № 2а-14145/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер»до Харківської обласної митниці про скасування податкового повідомлення - рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

О.В. Присяжнюк

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27.04.2012 року.