Ухвала

від 13.06.2012 по справі 2а-11042/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р.Справа № 2а-11042/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Дерев'янко А.О.,

представників позивача - Юркової Т.С., Кузнецової В.В.,

представника відповідача - Жданової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-11042/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства " Харківгаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

19.08.2011 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000590847; скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000570847; скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000580847.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000590847 Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000570847 Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000580847 Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач скористався правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу, подав письмові заперечення, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харків з 11.07.2011 року по 14.07.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (код ЄДРПОУ 03359500) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період - лютий 2011 року по правовим відносинам з ТОВ "Валрус Ексім" (код ЄДРПОУ 37189924) та за період - травень 2010 року, липень-серпень 2010 року - по правовим відносинам з ТОВ "Квік-М" (код ЄДРПОУ 36817778).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.07.2011 року №1828/47-0/03359500, в якому зафіксовані порушення ч.5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228, ст.761 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України тап.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2., ст.5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємства". (Т.1 а.с. 99-127)

Перевіркою ПАТ "Харківгаз" встановлено порушення вимог ч.5 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 761 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Харківгаз" з ТОВ "Валрус Ексім" та ТОВ "Квік-М", п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, ПАТ "Харківгаз" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Квік-М" товарів на загальну суму 3146 грн., у т.ч.: травень 2010 року в сумі ПДВ-166 грн., липень 29010 року у сумі ПДВ - 30 грн., серпень 2010 року у сумі ПДВ - 2950 грн., пунктів 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, ПАТ "Харківгаз" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "Валрус Ексім" на загальну суму 9785 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 9785 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму ПДВ - 9785 грн., п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування всього в сумі 63823 грн., в тому числі по періодах: за 3 квартал 2010 року - 14898 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 48925 грн., та заниження податку на прибуток у 2010 році, в тому числі: в сумі 208 грн. по декларації за півріччя 2010 року.

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесені податкові повідомлення - рішення від 09.08.2011 року №0000590847 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 364,00 грн. ; від 09.08.2011 року №0000570847 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 12931,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2360,50 грн.; від 09.08.2011 року №0000580847, загальна сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток визначена в розмірі 63823,00 грн., штрафні санкції - 1 грн. (Т.1 а.с. 95, 96, 97)

Позивач, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями податкового органу звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 року №0000590847; від 09.08.2011 року №0000570847; від 09.08.2011 року №0000580847 не відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 09 лютого 2011 року між ПАТ "Харківгаз" та ТОВ "Валрус Ексім" (код ЄДРПОУ 37189924) укладений договір №56, згідно якого ТОВ "Валрус Ексім" (Продавець) зобов'язується поставити, а ПАТ "Харківгаз" (Покупець) прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору - асортимент, запасні частини для транспортних засобів. (Т.1 а.с.6)

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ "Валрус Ексім" поставило ПАТ "Харківгаз" продукцію, про що свідчать: податкові накладні №120 від 16.02.2011 року на суму 9840,00 грн. в т.ч. ПДВ 1640,00 грн.; №121 від 16.02.2011 року на суму 46055,33 грн. в т.ч. ПДВ 7675,89 грн., №171 від 22.02.2011 року на суму 2815,00 грн. в т.ч. ПДВ 469,17 грн. (Т.1 а.с. 11-12), видаткові накладні та акти. (Т.1 а.с. 7-10)

Крім того, виконання умов договору підтверджується розрахунками між суб'єктами господарювання, які проведені у безготівковій формі, доказом чого є платіжні доручення №717 від 15.02.2011 року на суму 8 258,00 грн., №718 від 15.02.2011 року на суму 8 912,00 грн., №719 від 15.02.2011 року на суму 7 514,24 грн., №720 від 15.02.2011 року на суму 7 129,01 грн., №721 від 15.02.2011 року на суму 7 925,00 грн., №722 від 15.02.2011 року на суму 8 736,00 грн., №723 від 15.02.2011 року на суму 7 421,06 грн., №859 від 22.02.2011 року на суму 2 815,00 грн. (Т.1 а.с. 38-45)

Придбані від ТОВ "Валрус Ексім" товари (запчастини) були оприбутковані на складі підприємства позивача, що відображено в картках складського обліку матеріалів. (Т.2 а.с. 3-15)

В подальшому дані запасні частини та матеріали, були реалізовані, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, дефектними відомостями. (Т. 2 а.с. 16-77)

Згідно матеріалів справи, ПАТ "Харківгаз" мало господарські відносини з ТОВ "Квік-М" (код ЄДРПОУ 36817778), з виконання яких позивач отримав від зазначеного контрагента засоби санітарної гігієни та бланки на загальну суму 18873,66 грн.

ТОВ "Квік-М" на користь ПАТ "Харківгаз" у травні 2010 року, липні - серпні 2010 року виписано податкові накладні на загальну суму 18873,66 грн., у тому числі ПДВ -3145,61 грн., а саме: податкова накладна №103 від 28.05.2010 року на суму 996,66 грн. в т.ч. ПДВ на суму 166,11 грн., податкова накладна №273 від 21.07.2010 року на суму 177,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 29,50 грн., податкова накладна №26082 від 26.08.2010 року на суму 5700,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 950,00 грн., податкова накладна №26081 від 26.08.2010 року на суму 12 000,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2000,00 грн. (Т. 1 а.с. 163-169)

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Квік-М" здійснювалися у безготівковій формі, підтвердженням чого є платіжні доручення, а саме: №2331 від 28.05.2010 року на суму 996,66 грн., №2945 від 21.07.2010 року на суму 177,00 грн., №5011 від 26.08.2010 року на суму 17700,00 грн., №6048 від 06.10.2010 року на суму 15984,00 грн. (Т. 1 а.с. 161-162)

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час укладення договору та проведення господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ "Квік-М" та ТОВ "Валрус Ексім", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від контрагентів позивача.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПАТ "Харківгаз" та його контрагентів за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що ПАТ "Харківгаз" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, не встановлено.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що наявними у справі документами доведено як фактичне виконання господарських операцій за правочином між позивачем та вищевказаним контрагентами, так і понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до матеріалів справи надані докази виконання вказаних договорів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення, підтверджуючі сплату за надані послуги. Оформлені первинні документи по укладеному договору між позивачем та його контрагентами своїми ознаками відповідають визначенню первинних документів, наведеному у ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 234.05.1995 року та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Так, згідно з п.п.3.1 ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до п.5.2.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. В частині 4 п.5.3.9. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228, 761 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України, оскільки, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

З матеріалів справи убачається, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228, 761 Цивільного кодексу України.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.З ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.І ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Однак відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість його рішень, які є предметом оскарження позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові від 09.08.2011 року №0000590847; від 09.08.2011 року №0000570847; від 09.08.2011 року №0000580847 не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2011р. по справі № 2а-11042/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.06.2012 р.