Ухвала

від 06.06.2012 по справі 2а-11508/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р.Справа № 2а-11508/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.,

представника позивача - Бічуріна Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-11508/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.Д.С."

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Є.Д.С." звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0000111800 від 30.05.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.Д.С." до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000111800 від 30.05.2011 року Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

В судове засідання, призначене на 06.06.2012 року сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року допущено заміну відповідача на його правонаступника - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Є.Д.С.» (код за ЄДРПОУ 31236753) зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.08.2008 року за № 1 266 102 0000 031005, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №742794. (а.с. 33)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Є.Д.С.»(код за ЄДРПОУ 31236753) зареєстровано платником податку на додану вартість з 30.01.2001 року, що підтверджується свідоцтвом №29689882. (а.с. 88)

На підставі наказу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №455 від 20.04.2011 року (а.с. 73) про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Є.Д.С.» (код за ЄДРПОУ 31236753) з питань взаємовідносин з ТОВ «Донтрансторг» (код за ЄДРПОУ 3 6061529) головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, фахівцем податкового органу, згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст.79, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Є.Д.С."» (код ЄДРПОУ 31236753), з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донтрансторг» (код ЄДРПОУ 36061529) за період з 01.01.2010р. по 28.02.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2011 року №1897/18-007/31236753, яким зафіксовано порушення вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ складеної гр.ОСОБА_2 від імені ТОВ "Донтрансторг" податкової накладної за господарською операцією, котра фактично не відбулась, що спричинило занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року до сплати в бюджет на суму 10750,00 грн. (а.с. 14-21)

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000111800 від 30.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 13.437,50грн. (з них основний платіж -10.750,00грн.; штраф -2.687,50). (а.с. 11)

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПА в Харківській області.

За результатами розгляду рішенням ДПА в Харківській області від 26.07.2011 року №3343/10/25-203 скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000111800 від 30.05.2011 року - без змін (а.с.7-10).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "Є.Д.С." пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Є.Д.С." (покупець) та ТОВ "Донтрансторг" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 7-12/09 від 07.12.2009 року, предметом якого є поставка товару - металооброблюючого обладнання. (а.с. 25)

На виконання вказаного правочину ТОВ "Є.Д.С." виписані податкова накладна від 21.01.2010р. № 10012142 на суму 64500,00 грн. ( в т.ч. сума з ПДВ - 10750,00 грн.), видаткова накладна від 21 січня 2010р. №2101/42. (а.с. 23, 24)

Оплата за вказаним правочином здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 09.03.2010р. та банківською випискою за особовим рахунком за 09.03.2010р. (а.с. 96, 97)

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час укладення договору та проведення господарських операцій з ТОВ "Донтрансторг" , вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані ТОВ "Донтрансторг" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від ТОВ "Тех-Агроремпоставка".

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ТОВ "Є.Д.С." та ТОВ "Донтрансторг" за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про неможливість реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Донтрансторг", колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.З ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Підстав для висновку про те, що ТОВ "Є.Д.С." сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, не встановлено.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що реальне існування придбаного позивачем у ТОВ "Донтрансторг" товару підтверджується копіями актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актом введення в експлуатацію основних фондів, актом введення в експлуатацію МНМА.(а.с. 93, 94,95)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст28 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000111800 від 30.05.2011 року не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011р. по справі № 2а-11508/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.