Постанова

від 19.06.2012 по справі 1170/2а-1037/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року Справа № 1170/2а-1037/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді -Чубари Н.В.

секретар судового засідання -Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства „Паляниця" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкове повідомлення-рішення та його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 06.12.2011 року № 0001702360, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 53935 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями в сумі 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем протиправно виходячи з того, що були відсутні підстави для прийняття наказу начальником Кіровоградської ОДПІ про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача. А саме, запит відповідача про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з юридичною особою-контрагентом не відповідав ст. 73 ПК України та п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам ДПС та отримання інформації, тому у позивача були відсутні законні підстави для надання пояснень та документального підтвердження.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу викладеному в акті перевірки, оскільки господарські операції з контрагентом ТОВ ВКФ „Образ" мали реальний характер. Спірні господарські операції товариства були оформлені договорами, податковими накладними, видатковими накладними, має місце факт повного розрахунку за отриману продукцію, має місце факт ведення товариством належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Висновки перевіряючих щодо заниження ПДВ позивачем необґрунтовані, оскільки не досліджувались під час перевірки первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій. Крім того, податковий інспектор всупереч чинного законодавства посилався на довідку, що складена за результатами проведеної перевірки контрагента, стверджуючи про порушення. Разом з тим довідка є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушення. Висновки про нікчемність право чинів позивача з контрагентом ТОВ ВКФ „Образ" є безпідставні в силу того, що вони не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, наявність взаємних прав та обов'язків сторін за угодою.

Також, акт перевірки не містить даних стосовно припинення діяльності контрагента, анулювання свідоцтва платника ПДВ, виключення з ЄДРПОУ у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ „Паляниця" встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ ВКФ „Образ" не мали реального характеру, так як укладені правочини є нікчемними. Позивачем не надано до перевірки первинні документи, які б підтвердили реальність отримання від контрагента товарів (робіт, послуг). Тому, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення -рішення, прийняте згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ПАТ „Паляниця" зареєстроване як юридична особа 16.11.1995р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, взяте на облік в органах ДПС 29.03.1996р. за №1259, станом на 21.11.11р. перебуває на обліку Кіровоградської ОДПІ .

Види діяльності ПАТ „Паляниця": виробництво хліба та хлібобулочних виробів; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУкраїни документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

У даному випадку, передбаченим пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, передумовою для прийняття податковим органом рішення (наказу) про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків і здійснення перевірки є факт не надання цим платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ на адресу позивача надсилався письмовий запит № 11103/10/23-30 від 12.04.2011р. щодо надання інформації та її документального підтвердження про взаємовідносини з ТОВ ВКФ „Образ" (а. с. 44)

На даний запит позивачем надано письмове пояснення від 21.04.2011р., в якому позивач посилаючись на норми законодавства відмовляє в наданні копій документів та вказує на те, що податковим органом не дотримано способу та порядку отримання податкової інформації. (а. с. 45)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Статтею 11-2 Закону № 509-ХІІ встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Згідно п. 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затвердженим Постановою КМ України, від 27.12.2010 № 1245) "органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації."

Згідно пункту 10 Порядку "запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту;опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують".

Пунктами 11 та 12 Порядку закріплено, що "перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку. Письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Аналізуючи запит органу ОДПІ суд приходить до висновку, що в ньому не зазначені підстави для надіслання запиту, а лише містяться посилання на п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК, в яких зазначаються права органів ДПС.

Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що податковим органом не дотримано порядку отримання податкової інформації. Крім того, у податкового органу не виникло підстав для отримання податкової інформації, оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи, в Кіровоградської ОДПІ була наявна довідка від 11.04.2011р. № 36/23-30/13760586 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ ВКФ „Образ" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.12.10р. по 31.01.2011р., що свідчить про не встановлення фактів порушення цим товариством.

Судом встановлено, що 18.11.2011 року на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України головою комісії з проведення реорганізації Кіровоградської ОДПІ, начальником Кіровоградської ОДПІ видано наказ № 3572 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ „Паляниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ „ВКФ„Образ" за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. терміном на 1 робочий день 18.11.11р. (а. с. 48)

18.11.2011р. заступником начальника Кіровоградської ОДПІ складено повідомлення № 549/23-6, в якому зазначалось, що 18.11.2011р. буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача та було відправлено разом з наказом кур'єрською поштою.(а. с. 47, 49)

18.11.2011р. проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ „Паляниця" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ ВКФ „Образ", перевірку проведено без присутності голови правління Петрової В.М. та головного бухгалтера ОСОБА_2

За результатами перевірки складено акт № 134/23-6/00378767 від 21.11.11р., в якому зафіксовано порушення ч.1 ст. 203, ст.207, 208, ст.215, ст.216, 228, 626, 629, 655, 656, 658 ЦК України в частині не додержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПрАТ „Паляниця" з ТОВ ВКФ „Образ" на загальну суму 323610 грн., в т.ч. ПДВ 53935 грн.; порушення п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст. 198 ПК України в результаті чого суб'єктом господарювання завищено податкових кредит за січень 2011 року на загальну суму 53935 грн. (а. с. 19 -32)

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011 року № 0001702360, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 53935 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 грн. (а. с. 9)

Не погоджуючись з винесеним рішенням податкового органу, позивачем подано скаргу до ДПА у Кіровоградській області, але рішенням ДПА у Кіровоградській скаргу товариства залишено без задоволення області, податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0001702360- без змін (а. с. 10-15)

Не погодившись з рішенням ДПА у Кіровоградській області від 13.02.2012р. про результати розгляду первинної скарги позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України. Рішенням ДПА України від 19.03.2012р. про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ 06.12.2011 року № 0001702360 залишено без змін, а скаргу товариства без задоволення. (а. с. 16-18)

Судом встановлено, що ВАТ „Паляниця" здійснювало господарські операції з ТОВ ВКФ „Образ".

01.01.2011р. між ВАТ „Паляниця" (покупець) укладено з ТОВ ВКФ „Образ" (продавець) договір купівлі -продажу товару. (а. с. 60-61)

Відповідно до умов договору, покупець зобов'язується на протязі 30 банківських днів з моменту отримання Товару оплатити його вартість Продавцю в безготівковому порядку, право власності на Товар переходить від продавця до Покупця з моменту передачі Товару.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії податкових накладних (а.с.74-95), видаткових накладних (а. с. 102-124), платіжних доручень (а. с. 219-225), витягу зі складської книги про отримання та зберігання товару (а. с. 125-218).

Згідно видаткових накладних Продавець передав позивачу товар, оплату за товар позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ ВКФ „Образ" в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. (а. с. 219-225).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №9 96- XIV (далі за текстом -Закон № 996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних.

Щодо висновків зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі вказані документи не досліджувалися.

Суд критично оцінює твердження відповідача, на порушення позивачем вимог ст.203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки податкового органу № 134/23-6/00378767 від 21.11.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Суд враховує, що Кіровоградською ОДПІ обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.12.2011 року № 0001702360.

Присудити приватному акціонерному товариству „Паляниця" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку податкового органу грошові кошти в розмірі 539,35 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 22 червня 2012 року.

Суддя Н.В. Чубара