Рішення

від 26.06.2012 по справі 5010/501/2012-20/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. Справа № 5010/501/2012-20/38

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Доцяк О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс",

вул.Предславинська, 39, м.Київ, 03150;

до відповідача: Івано-Франківська міська благодійна організація "Фонд сприяння розвитку

системи охорони здоров"я та вдосконалення медичного обслуговування

населення", вул.Гетьмана Мазепи,114, м.Івано-Франківськ,76025;

про: стягнення заборгованості в сумі 108 486,43грн., з яких: 61 543,17грн. - основного боргу, 30 309,23грн. - пені, 11 045,50грн. - інфляційних втрат, 5 588,53грн. - 3% річних.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, (довіреність №15 від 15.01.12р.);

Від відповідача: ОСОБА_3, (довіреність б/н від 26.06.12р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емансіс", звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з Івано-Франківської міської благодійної організації "Фонд сприяння розвитку системи охорони здоров"я та вдосконалення медичного обслуговування населення" заборгованість в сумі 108 633,13грн., з яких: 61 543,17грн. - основний борг, 30 309,23грн. - пеня, 11 045,50грн. - інфляційні втрати, 5 735,23грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 22.05.12р. оголошувалась перерва до 14.06.12р.

Представник позивача в судовому засіданні, використовуючи своє право надане йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду клопотання № 4366/2012-с вх від 26.06.12р., в якому просить суд, зменшити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, просить суд, стягнути з відповідача 61 543,17грн. - основного боргу, 30 309,23грн. - пені, 11 045,50грн. - інфляційних втрат, 5 588,53грн. - 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до зменшених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.012.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки б/н від 01.03.10р., згідно умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупцю/відповідачу по видатковій накладній №47 від 26.03.10р. товар (гастрофіброскоп) на суму 137 543,17грн.

- неналежне виконання відповідачем умов п.4.2. Договору, яким встановлено порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 61 543,17грн. (76 000,00грн. відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою №09 від 18.02.11р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п. 5.2. Договору, згідно якого, відповідачу нараховано 30 309,23грн. - пені;

- положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, відповідачу нараховано 11 045,50грн. - інфляційних втрат, 5 588,53грн. - 3% річних;

- приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.12р. основний борг в сумі 61 543,17грн. визнав в повному обсязі. В частині стягнення пені в сумі 30 309,23грн. заперечив, вказує, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з даною вимогою. Подав суду заяву №4365/2012- с вх від 26.06.12р., в якій просить суд, застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 30 309,23грн. - пені.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду спору впродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Емансіс" (Постачальник/позивач) та Івано-Франківською міською благодійною організацією "Фонд сприяння розвитку системи охорони здоров"я та вдосконалення медичного обслуговування населення" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки б/н від 01.03.10р.

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов"язується поставити товар, а Покупець прийняти його та оплатити на умовах, визначених у даному Договорі.

Асортимент і ціна товару узгоджується сторонами в Специфікації, яка є невід"ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, право власності на товар і всі ризики втрати, псування та загибелі товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Сума договору складає 137 543,17грн. Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 днів з моменту поставки товару (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

На виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідачу по видатковій накладній №47 від 26.03.10р. товар (гастрофіброскоп) на суму 137 543,17грн.

Однак в порушення п.4.2. Договору, відповідач не розрахувався належним чином за отриманий товар і як наслідок виникла заборгованість що складає 61 543,17грн. (76 000,00грн. відповідачем сплачено, а.с. 42- 48).

18.02.11р. позивач звертався до відповідача з вимогою №09, про погашення заборгованості. Однак дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності у останнього

заборгованості за отриманий товар в сумі 61 543,17грн.

Станом на 26.06.2012р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.

Договір поставки б/н від 01.03.10р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 61 543,17грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на приписи ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 11 045,50грн. - інфляційних втрат, 5 588,53грн. - 3% річних (розрахунок а.с. 67-69).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 309,23грн. пені, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Пунктом 5 ст.261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов"язаннями з визначеним строком, зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи поставка товару здійснена 26.03.10р., згідно п. 4.2. Договору відповідач мав здійснити оплату товару протягом 60 днів з моменту поставки, а саме, до 26.05.10р.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати Покупцем поставленого товару останній сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення оплати товару сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення пені виникло з 26.05.10р.

Спеціальною нормою ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто законом або договором може бути встановлено інший період для нарахування пені (менший чи більший за 6 місяців).

Принагідно, пункт 5.2. Договору не містить застереження (в розумінні ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України) щодо іншого конкретного строку нарахування пені (більш як за 6 місяців) в разі прострочення зобов"язання.

В даному спірному випадку, позивачем період нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, обрано довільно з 26.05.10р. до 18.04.12р. на суму 30 309,23грн. без врахування умов Договору та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене вище, заяву №4365/2012- с вх від 26.06.12р. відповідача про застосування спливу позовної давності щодо стягнення пені, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову, в силу ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30 309,23грн.- пені не підлягає до задоволення.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 61 543,17грн. - основного боргу, 11 045,50грн. - інфляційних втрат, 5 588,53грн. - 3% річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. В частині стягнення 30 309,23грн. - пені відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 204, 261, 267, 509, 526, 527, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс", вул.Предславинська, 39, м.Київ, 03150, до відповідача Івано-Франківська міська благодійна організація "Фонд сприяння розвитку системи охорони здоров"я та вдосконалення медичного обслуговування населення", вул.Гетьмана Мазепи,114, м.Івано-Франківськ,76025,

про стягнення заборгованості в сумі 108 486,43грн., з яких: 61 543,17грн. - основного боргу, 30 309,23грн. - пені, 11 045,50грн. - інфляційних втрат, 5 588,53грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківської міської благодійної організації "Фонд сприяння розвитку системи охорони здоров"я та вдосконалення медичного обслуговування населення", вул. Гетьмана Мазепи,114, м.Івано-Франківськ,76025 (код 36118040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс", вул.Предславинська, 39, м.Київ, 03150 (код 34809414) 61 543,17грн. (шістдесят одну тисячу п"ятсот сорок три грн. 17 коп.) - боргу, 11 045,50грн. (одинадцять тисяч сорок п"ять грн. 50коп.)- інфляційних втрат, 5 588,53грн. (п"ять тисяч п"ятсот вісімдесят вісім грн. 53 коп.) - 3% річних, 1 563, 54грн. (одну тисячу п"ятсот шістдесят три грн. 54коп.) - судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення з Івано-Франківської міської благодійної організації "Фонд сприяння розвитку системи охорони здоров"я та вдосконалення медичного обслуговування населення", вул. Гетьмана Мазепи, 114, м.Івано-Франківськ, 76025 (код 36118040) 30 309,23грн. - пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.06.12р.

Суддя С.Кобецька