Рішення

від 27.06.2012 по справі 5015/1717/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.12 Справа№ 5015/1717/12

За позовом : Прокурора Залізничного району м.Львова, м.Львів, в інтересах держави в особі , позивача : Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів

до відповідача : Приватного підприємства «Коморра», м.Львів

про стягнення 4165,78 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

За участю представників :

від прокуратури : Яворська Л.Р. - старший помічник прокурора Залізничного району м.Львова.

від позивача : ОСОБА_4 -представник (довіреність від 12.12.2011 р №2410-10-11329)

від відповідача: не з»явився .

Права та обов»язки сторін, згідно ст.ст.20,22 ГПК України суд роз»яснив прокурору та представнику позивача. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі : позивача , Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м.Львів, до Приватного підприємства «Коморра», м.Львів, про стягнення 4165,78 грн. заборгованості, у тому числі : 4137,96 грн. основного боргу за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів та 27,82 грн. пені за прострочення виконання зобов»язання за договором.

Ухвалою суду від 28.04.2012р. порушено провадження у даній справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 22.05.2012 року. Вимоги до прокурора,сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвала про порушення провадження у справі не вручена відповідачу, повернута до господарського суду поштовим відділенням зв»язку із відміткою «за зазначеною адресою ліквідоване».

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 22.05.2012 року розгляд справи відкладався на 12.06.2012 року, а з підстав зазначених в ухвалі від 12.06.12 р -на 27.06.2012 року. Ухвали повернуті до суду поштовим відділенням без вручення ПП «Коморра»з відмітками, відповідно : «за зазначеною адресою немає», « «фірма ліквідована».

Прокурором та позивачем виконано вимоги суду згідно ухвал , у повному обсязі.

З підстав , наведених у позовній заяві та наданих суду поясненнях у судових засіданнях прокурор, представник позивача заявлені вимоги підтримують повністю та просять задоволити. Стверджують, що Виконавчим комітетом Львівської міської ради , у відповідності до ст.16 Закону України «Про рекламу»та п.7.30 Правил розміщення реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1173 від 19.11.2004 року відповідачу видано дозволи на розміщення реклами. Приватне підприємство «Коморра»отримало відповідні дозволи на розміщення реклами та уклало договір №426 тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів від 14.05.2010 року ( далі - договір) , та встановило рекламні конструкції на території м.Львова. За умовами договору відповідач зобов»язувався щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до договору, здійснювати оплату Оператору , яким є позивач, оплату за користування місцями розміщення спеціальних конструкцій. Відповідач свого зобов»язання щодо оплати згідно умов договору належним чином не виконував , внаслідок чого в період з 01.02.2012 р по 25.04.2012 р утворилась заборгованість в сумі 4137,96 грн. За прострочення виконання зобов»язань за п.5.3 договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 27,82 грн.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Матеріалами у справі ( Довідкою з ЄДРПОУ станом на 18.05.2012 р , Спеціальним витягом з ЄДРПОУ станом на 21.05.2012р ) підтверджується, що Приватне підприємство «Коморра»включено в статусі юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ідентифікаційний код -36361126, місцезнаходження за адресою : 79035, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вулиця Пасічна, будинок,141.

Саме адресу 79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок,141. вказав Прокурор у позовній заяві як місцезнаходження відповідача, на зазначену адресу скерував відповідачу позовну заяву з додатками, а суд -ухвали по справі.

Згідно із ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов»язує сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі ( якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (На зазначене, зокрема, вказує Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 14.08.20-07 р 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»).

Із врахуванням наведеного, наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання у справі, однак правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України як стороні судового процесу, відповідач не скористався, причини та їх поважність такої поведінки не повідомив та не довів належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір підлягає вирішенню господарським судом в строк не більше двох місяців від дати надходження позовної заяви на розгляд до суду.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави , керуючись ст.121 Конституції України, ст.ст.2,29 ГПК України.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України встановлено , що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників , які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (частина друга статті 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.99 року №3-рп/99 у справі №1-1/99 (далі -рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Згідно з частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та області ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до п.29,31,32 та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад , розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб»єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб). Також, відповідно до п.п.2 п. а) ст.29 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, надання послуг проводить за встановленими відповідно до чинного законодавства тарифами. Його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як у місцевий бюджет, так і в державний бюджет.

Не сплативши кошти за розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами відповідач завдає шкоду територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, так як Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління», відповідно до розділу 1 Статуту КП»Адміністративно-технічне управління»організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, і виконання наказів Департаменту економічної політики Львівської міської ради та рішень виконавчого комітету Львівської міської ради проводить за кошти з надання у тимчасове користування розповсюджувачам реклами місць для розміщення реклами, що перебувають у комунальній власності, тобто за кошти від надання у користування комунальної власності. Зазначені кошти є коштами територіальної громади і коштами міського бюджету. Некомпенсовані витрати міського бюджету зумовлюють , відповідно, недоїмку відрахувань до державного бюджету, оскільки, відповідно до п.2.1.3 Статуту, за рахунок них здійснюється поповнення до місцевого бюджету.

Відповідно до положень Ухвали Львівської міської ради №567 від 22.02.2007 р , КП «Адміністративно-технічне управління»віднесено до господарських організацій, що належать до комунальної власності м.Львова, за галуззю «Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям». Відповідно до Додатку 2 ухвали, 80% прибутку позивача підлягає зарахуванню до загального бюджету м.Львова. Відтак, невиконання відповідачем зобов»язань зумовлює ненадходження коштів у місцевий бюджет м.Львова, а, відповідно, завдає шкоди державним інтересам в цілому.

В даному випадку, КП «Адміністративно-технічне управління»виступає в інтересах Львівської міської ради та територіальної громади м.Львова. Наведене вище свідчить про підставність подання прокурором Залізничного району м.Львова позову в інтересах Львівської міської ради в особі КП «Адміністративно-технічне управління». ЛМР в особі КП «Адміністративно-технічне управління»є належним позивачем, оскільки останній уповноважений здійснювати функції у зазначених спірних правовідносинах.

14 травня 2010 року між Департаментом економічної політики Львівської міської ради - Робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами ( надалі -робочий орган) в особі директора департаменту п.Кулинич І.В., що діє на підставі положення про департамент економічної політики, затвердженого рішенням виконавчого комітету 27.10.2006 р №1203, КП «Адміністративно-технічне управління»( надалі -оператор) в особі директора п.Свистун І.В., що діє на підставі Статуту, Порядку надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням виконкому від 06.08.2004 р №817 із змінами та доповненнями, з однієї сторони, та ПП «Коморра»( надалі -розповсюджувач) в особі директора Шишкіна О.В., що діє на підставі Статуту, з другої сторони , укладено договір №426 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Відповідно до п.3.2.1 робочий орган зобов»язується надавати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові. Правила затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 року.

Як вбачається із наявних у справі документів, відповідачу видано наступні дозволи на розміщення зовнішньої реклами : Дозвіл №6-10-11-640 від 23.11.2010 р на розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами у м.Львові , вул.Луганська -вул.Буйка (двосторонньої рекламної конструкції типу «стелла»просто неба на газоні розмір 1,264х6,0 м., рекламна площа 15,17 кв.м.); строк дії дозволу до 19.11.2015 року.

Дозвіл №6-10-11-639 від 23.11.2010 року на розміщення двосторонньої рекламної конструкції типу «стелла» просто неба на газоні розмір 1,264х6,0 м., рекламна площа 15,17 кв.м. у м.Львові , вул.Буйка- вул.П.Мирного); строк дії дозволу до 19.11.2015 року.

Згідно п.4.5 договору, розповсюджувач повинен здійснювати оплату оператору ( КП «Адміністративно-технічне управління») за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками , вказаними у додатку до договору.

Відповідач свого зобов»язання щодо оплати згідно умов Договору належним чином не виконував, внаслідок чого в період з 01.02.2012 року по 25.04.2012 року утворилась заборгованість відповідача , яка станом на момент подання Прокурором позову до суду складала 4137,96 грн. Зазначену заборгованість відповідач не погасив і станом на момент прийняття рішення у справі. Доказів зворотнього суду не надав.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених чинним законодавством.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов"язанням є право відношення , в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов"язки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів. Згідно вимог ч.1 ст.14 цього Кодексу цивільні обов"язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов"язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України). Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За нормами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. За нормами ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Прокурором заявлена вимога про стягнення пені на підставі п.5.3 договору ( «за несвоєчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення не у повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення») із врахуванням положень п.4 ст.231 ГК України, п.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», - в розмірі 27,82 грн. Розрахунок пені обґрунтований документально та нормативно, перевірений судом, розмір пені 27,82 грн. за розрахунком є таким , що розрахований вірно.Позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в сумі 27,82 грн., відповідно до наявного у справі розрахунку позивача. Відповідач вимогу позивача про стягнення пені не заперечив, зауважень, розбіжностей щодо проведеного розрахунку пені не висловив.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач заявлені Прокурором позовні вимоги не заперечив , не спростував належними та допустимими доказами. Позов обгрунтований і підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються , зокрема , з судового збору. Розміри ставок судового збору ( станом на 1 січня календарного року) (стаття 4 Закону України «Про судовий збір») встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП). За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову на момент звернення Прокурора з позовом до суду, склала 4165,78 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету України 1609,50 грн судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1,2,22,29,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Коморра»(79035, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вулиця Пасічна, будинок,141):

а) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(79012, м.Львів, вул.Сахарова,42, код ЄДРПОУ 13804591 ) 4 165,78 грн . заборгованості, у тому числі : 4137,96 грн. основного боргу за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів та 27,82 грн. пені за прострочення виконання зобов»язання за договором;

б) в доход державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

3.Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.06.2012 року.

Суддя Кітаєва С.Б.