Рішення

від 19.06.2012 по справі 5015/1775/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа№ 5015/1775/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АКС-опт", м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Новекс", м.Львів

про: стягнення 35 391,20 грн.

Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 18.05.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.05.2012р.)

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „АКС-опт" (м. Донецьк) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новекс", м.Львів (м.Львів) про стягнення 35391,20 грн., з яких: 32509,50 грн. -основний борг, 2103,76 грн. -пеня, 326,37 грн. -інфляційні втрати та 451,57 грн. -3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті отриманого товару на підставі договору №2ОП-30Б-2726 від 09.09.2011 р.

Ухвалою суду від 04.05.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задоволити повністю, вимоги ухвали суду від 04.05.2012 р. виконав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги ухвали суду від 04.05. 2012р. не виконав, письмового відзиву на позов не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.09.2011 р. між ТОВ „АКС-опт" та ТОВ «Новекс»укладено договір №2ОП-30Б-2726 (надалі-договір), згідно умов якого, позивач зобов'язався поставити непродовольчі товари, а відповідач -прийняти та оплатити його на умовах договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору, кількість і асортимент товару, його ціна і вартість вказуються в накладній на кожну поставку.

Пунктом 2.2 вказаного договору обумовлено, що вартість товару договірна, вказується в накладній на момент її підписання і зміні не підлягає.

У відповідності до п. 3.1 договору, товар може поставлятися на таких умовах: EXW-склад продавця (пред'явлення товара покупцю на складі продавця), СРТ- місто покупця (передача товара на склад покупця), у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (правила ІНКОТЕРМС) .

Умовами договору передбачено, що претензії по кількості і якості товару при умовах поставки СРТ і DDU приймаються в письмовому вигляді протягом 14 календарних днів з дати поставки товару. (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується провести оплату товару не пізніше тридцяти календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної №с/НО-00899 від 10.10.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 32509,50 грн. (копія накладної міститься в матеріалаї справи).

Претензій по кількості та якості товару від відповідача не поступало.

Свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар відповідач не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 32509,50 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором №2ОП-30Б-2726 від 09.09.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий згідно видаткової накладної №с/НО00899 від 10.10.2011 р. товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 32509,50 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати товару, позивач на підставі п. 6.1 договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2103,76 грн. пені за період з 10.11.2011 р. по 10.04.2012 р.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунками 3% річних у розмірі 451,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 326,37 грн., наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Новекс" (79067 ,м. Львів, вул. Гайдучка, буд. 1, ідентифікаційний код 32893614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АКС-опт" (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 81-А, ідентифікаційний код 32442798) 32509,50 грн. основного боргу, 2103,76 грн. пені, 326,37 грн. інфляційних втрат, 451,57 грн. -3% річних, 1609,5 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 26.06.2012 р.

Суддя Король М.Р.