Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а-3979/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3979/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Українського державного виробничого підприємства «Ізотоп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 квітня 2012 року позовні вимоги Українського державного виробничого підприємства «Ізотоп»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 07 березня 2012 року №0000802307 та від 07 березня 2012 року №0000812307.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга вмотивована неналежним дослідженням судом першої інстанції правовідносин позивача з ТОВ «Дом Права», яке, на думку податкового органу, було створено та використовувалося невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло великої матеріальної шкоди державі. Зокрема, апелянт вказує, що судом при встановленні фактичного виконання операцій ТОВ «Дом Права»не встановлювалась наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів, а також факту перевезення товарів. В свою чергу, позивачем не підтверджено та не доведено факту перевезення товарів, придбаних у ТОВ «Дом Права», у справі відсутні товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, що вказує, на думку апелянта, на нереальність господарських операцій вчинених між позивачем та його контрагентом. Також податковий орган звертає увагу, що податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Дом Права»складені всупереч вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а в актах прийому-передачі від 16 грудня 2009 року та 22 грудня 2012 року відсутні будь-які підписи осіб, які здійснювали відвантаження продукції для позивача, та відтиск печатки ТОВ «Дом Права».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 лютого 2012 року по 10 лютого 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва проведена позапланова виїзна документальна перевірка Українського державного виробничого підприємства «Ізотоп» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Дом Права»за період з 01 вересня 2008 року по 01 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт №64/1-23-70-14308322 від 15 лютого 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 24755 грн.; пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.27 Декларації з ПДВ) за грудень 2009 року в сумі 19804 грн.

На підставі акту перевірки №64/1-23-70-14308322 від 15 лютого 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 березня 2012 року №0000802307, згідно якого за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30943,75 грн., в тому числі 24755 грн. за основним платежем та 6188,75 грн. штрафних санкцій; №0000812307, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24755 грн., в тому числі 19804 грн. за основним платежем та 4951 грн. за штрафними санкціями.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується видатковими накладними від 14 грудня 2009 року та 22 грудня 2009 року, приймальним актом, товарним звітом, карткою складського обліку, платіжними документами.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Дом Права», враховуючи, що позивачем придбавались радіометр та бокс захисний з оргскла для подальшого використання у своїй діяльності, зокрема, частково придбаний товар був в подальшому поставлений в складі радіологічного обладнання Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації Кіровоградської області за договором поставки медичного обладнання №44/09 від 12 жовтня 2009 року; частково перебуває в користуванні позивача.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальнику в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Дом Права»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Дом Права» нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Дом Права» підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, видатковими накладними, приймальними актами, податковими накладними, виписками з банківського рахунку про перерахування грошових коштів в оплату за товар. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено обов'язковість наявності на зазначених приймальних актах підписів уповноважених осіб ТОВ «Дом Права»та відтиску печатки зазначеного підприємства.

В подальшому, як свідчать матеріали справи бокс захисний з оргскла 7БП1-ОС був реалізований позивачем Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації Кіровоградської області; в свою чергу придбаний у ТОВ «Дом Права»радіометр УМФ-2000 знаходиться на складі позивача, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів №100575, зазначений факт також не оспорюється відповідачем. Всі вищезазначені та встановлені судом обставини свідчать про реальність господарських операцій, що були здійснені між позивачем та ТОВ «Дом права».

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податку не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, за відсутності вини та умислу такого платника податків на заниження таким чином своїх податкових зобов'язань і отримання неправомірної податкової вигоди. Відповідачем не доведено, що при укладенні та виконанні договору з ТОВ «Дом Права»позивач був обізнаний про недотримання останнім своїх зобов'язань перед державою. Висновок, зазначений відповідачем в акті перевірки, що позивач при взаємовідносинах з ТОВ «Дом Права»діяв без належної обачності, оскільки йому мало бути відомо про фактичний та адміністративно-майновий стан діяльності ТОВ «Дом Права», умови ведення останнім господарської діяльності, податковим органом не доведено та жодним чином не обґрунтовано. Відповідачем не надано доказів, що для виконання угоди між позивачем та ТОВ «Дом Права»останнє мало володіти персоналом відповідної кваліфікації, транспортними засобами тощо.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням податкового органу про відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, однак, вважає необхідним зазначити, що в ході судового розгляду на підставі належних доказів було встановлено факт наявності товару у позивача, його подальшого використання у господарській діяльності останнього, що не дає підстав вважати, що укладений між вищевказаними суб'єктами договір поставки був безтоварним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що факт порушення та розслідування кримінальної справи за фактом створення невстановленою особою ТОВ «Дом Права»з метою прикриття незаконної діяльності, не може вважатися доказом порушення податкового чи іншого законодавства контрагентами цього підприємства, в даному випадку позивачем. Порушення кримінальної справи та провадження по ній досудового (судового) слідства не звільняє сторін адміністративного спору від необхідності подання доказів та доведення своєї правової позиції, оскільки вказані обставини не звільнені від доказування відповідно до ст.72 КАС України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що згідно п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, перевірка позивача проведена згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Волинській області ОСОБА_3 від 19 січня 2012 року, доказів щодо набрання законної сили рішенням суду за зазначеною кримінальною справою не надано, що свідчить про відсутність підстав у відповідача для прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку -ТОВ «Дом Права», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2012 року №0000802307, згідно якого за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 30943,75 грн., в тому числі 24755 грн. за основним платежем та 6188,75 грн. штрафних санкцій; №0000812307, згідно якого за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24755 грн., в тому числі 19804 грн. за основним платежем та 4951 грн. штрафних санкцій, з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.