Ухвала

від 13.06.2012 по справі 2а/2370/6424/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6424/11 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівАліменка В.О., При секретарі судового засіданняЗемляної Г.В., Лаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Центросталь-ТМ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Центросталь-ТМ»до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій неправомірними.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Центросталь-ТМ»пред'явило позов до Державної податкової інспекції у м.Черкаси (далі -ДПІ у м. Черкаси, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача № 0002742301 від 22.07.2011 р.; визнання протиправними дій службової особи ДПІ у місті Черкаси та відсутності компетенції (повноважень) щодо визнання угод нікчемними.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є юридичною особою, зареєстрованою у виконкомі Черкаської міської ради 22.12.2008 р., ідентифікаційний код: 36299687 та взятою на облік як платник податків ДПІ у м. Черкаси 23.12.2008 р. за №18651.

У період з 24.06.2011 р. по 30.06.2011 р. ДПІ у м. Черкаси проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, жовтень, листопад та грудень 2010 р. Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97- ВР у частині заниження суми задекларованого податку на додану вартість на суму 6308, 33 грн., в тому числі за жовтень 2010 р. в сумі 3833,33 грн. за результатами нікчемного правочину з TOB «Екотех-СМУ»щодо придбання послуг з вантажних перевезень та за грудень 2010 р. в сумі 2475 грн. за результатами нікчемного правочину з TOB НВП «Кранкомплект»щодо придбання ТМЦ. які використані в межах господарської діяльності позивача.

Результати перевірки оформлено актом від 07.07.2011 р. № 1725/23-2/36299687 (а.с. 25-40). Згідно висновків відповідача, зазначених у акті, позивач занизив задекларований податок на додану вартість на суму 6308,33 грн. Крім того, в системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, по підприємству ПП «Центросталь-ТМ»за червень, листопад, грудень 2010 р. не підтверджується податковий кредит в сумі 45633,81 грн. (щодо придбання товарів у TOB НВП «Інтермет»), а також не підтверджуються податкові зобов'язання, задекларовані на підставі нікчемного правочину по основним контрагентам-покупцям: TOB «Укрмет», код 32757375 за червень 2010 р. в сумі 125743,80 грн., за грудень 2010 р. в сумі 92884,53 грн. та ПП «Дунайюгмет», код 33663152, за листопад 2010 р. в сумі 166667,67 грн., за грудень 2010 р. в сумі 189436,60 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки, встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків.

Господарські операції позивача з вказаними вище контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

З огляду на положення п.п. 54.3.2. п. 54.2 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та на підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 р. № 0002742301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 6308 грн. 33 коп., в тому числі за основним платежем 6308,33 грн. та штрафні санкції 1577 грн. 08 коп. (а.с. 41).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів повністю не може погодитись із огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97 (далі - Закон № 168/97-ВР) зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 2

0 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В акті зазначено, що господарські операції щодо придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у TOB «Екотех СМУ»за жовтень 2010 р. не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідач прийшов до такого висновку з огляду на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 04.03.2011 р. № 1606/23-4/37044787 (а.с. 90-94). У вказаному акті наголошено, що виходячи із аналізу документів, які є в обліковій справі TOB «Екотех СМУ», даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, за відсутності трудових ресурсів, торгівельного обладнання, транспортних засобів, факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності є не підтвердженим. У зв'язку з цим, угоди є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, і такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п. п. 1,5 ст. 203, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 629 Цивільного кодексу України встановлено нікчемність правочинів, в тому числі: по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг), зокрема, протягом жовтня 2010 р.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та TOB «Екотех СМУ»(перевізник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №0110/10-П від 01.10.2010 р. (а.с. 63), за умовами якого перевізник виконує для замовника транспортно-експедиційні операції та послуги: подача транспортного засобу під навантаження, перевезення вантажу, подача транспорту під розвантаження (п. 2.2). Перевізник зобов'язаний здійснювати перевезення за заявкою замовника та за встановленими маршрутами руху автомобільного транспорту (п. 2.1.). Договірна вартість транспортно-експедиційних операцій та послуг визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, остаточний розрахунок здійснюється після підписання акту здачі-прийняття робіт (розділ 3 договору).

Згідно п. 2.4, п. 4.2 договору оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для отримання вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю перевізника. Перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу у розмірі фактичної шкоди.

Суду на підтвердження реальності здійснення господарської операції, надані такі документи: податкова накладна від 31.10.2010 р. № 428 (т. 1, а.с. 70), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від ЗJ. 10.2010 р. № 428 (т. 1, а.с. 69), платіжне доручення № 591 від 18.11.2010 р. (т. 1, а.с. 71), лист TOB «Екотех СМУ»від 29.08.2011 р. № 84 (т.2, а.с. 112), специфікація від 15.10.2010 р. (т. 2, а.с. 111), товарно-транспортні накладні за жовтень 2010 р. (т. 2, а.с. 12-26).

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Натомість, наданий представником позивача акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), не відповідає вимогам зазначених законів, не містить змісту та обсягів господарських операцій, оскільки не зазначено у чому полягали роботи, перелік напрямків та відстань доставки товарів, види транспорту, відсутня конкретизація виду та найменування вантажу. Відсутність таких даних у первинному документі не дозволяє зробити висновок, що за наслідками проведених операцій можливо було добросовісно та належно провести розрахунки між сторонами.

Щодо наданих позивачем товарно-транспортних накладних за жовтень 2010 р. (а.с. 12-26), то в них відсутні такі реквізити: номер подорожнього листа, відсутні підписи водіїв-експедиторів, відсутнє прізвище, ініціали та посади особи, яка одержала вантаж. Тобто, неможливо встановити хто саме прийняв вантаж та здійснив перевезення, хто одержав вантаж, чи були належні повноваження (доручення, довіреності) у таких виконавців.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про ненадання перевіряючим під час перевірки належних первинних документів на підтвердження здійснення господарської операції з повними відомостями про надані послуги експедирування та надання таких послуг саме для цілей господарської діяльності позивача.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд першої інстанції критично оцінив платіжне доручення щодо оплати позивачем вартості транспортно- експедиційних послуг, оскільки сам по собі факт сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що господарська операція мала місце саме між такими сторонами.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про нікчемність правочину з надання транспортно-експедиційних послуг між TOB «Екотех СМУ»та позивачем.

Таким чином, висновок відповідача щодо заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у жовтні 2010 р. в сумі 3833 грн. 33 коп. за результатами нікчемного правочину з TOB «Екотех СМУ»щодо придбання послуг з вантажних перевезень є обґрунтованим.

Крім того, суд першої інстанції з'ясував, що 02.12.2010 р. між TOB НВП «Кранкомплект»(постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір № 02-12/10 (а.с. 195-197, т. 2 ), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його вартість; найменування, одиниця виміру, загальну кількість продукції, яка є предметом поставки визначено специфікацією; вартість товару вказана у специфікації і складає 14850 грн., в тому числі ПДВ - 2475 грн.

Фактично у специфікації (а.с. 198, т.2) зазначено найменування товару: панель управління ПМС-500 100А з перемикачем, кількість - 1 шт., ціна без ПДВ - 12375 грн., ПДВ - 24750 грн.. ціна з ПДВ - 14850 грн.

Суду позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані такі документи: рахунок-фактура від 02.12.2010 р. № 00000221 (т. 1, а.с. 72), видаткова накладна від 17.12.2010 р. № К-00000106 (т. 1, а.с. 73), наказ № 01040С від 01.04.2011 р. «Про введення в експлуатацію основних засобів»(т. 1, а.с. 76), податкова накладна від 02.12.2010 р. № 173 (т. 1, а.с. 77), платіжне доручення № 614 від 02.12.2010 р. (т. 1, а.с. 74), квитанція (т. 1, а.с. 12- 26).

В акті перевірки ПП «Центросталь-ТМ»(а.с. 37, т. 1) зазначено, що не надано для перевірки документи на підтвердження по TOB НВП «Кранкоплект»щодо підтвердження транспортування товару та зберігання товару (вводу в експлуатацію основних засобів).

У податковій накладній від 02.12.2010 р. № 173 (т. 1, а.с. 77), виданій позивачу TOB НВП «Кранкомплект», зокрема, зазначено умова поставки - рахунок К-00000221 від 02.12.2010 p.. номенклатура поставки товарів - панель управління ПМС - 500 100 А з перемикачем, кількість, об'єм, обсяг - 1 шт., ПДВ - 2475 грн., загальна сума з ПДВ - 14850 грн.

У податковій накладній не відображено, що товар поставлявся на підставі договору № 02- 12/10 від 02.12.2010 p., укладеного між TOB НВП «Кранкомплект»та позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що видаткова накладна № К-00000106 від 17.12.2010 р. (т. 1, а.с. 73) щодо передачі панелі управління ПМС - 500 100 А з перемикачем, у кількості - 1 шт.. сума з ПДВ - 14850 грн. підписана від імені позивача ОСОБА_5 (за дов. № 39 від 14.12.2010 p.), підстава: рахунок-фактура від 02.12.2010 р. № 00000221.

У судовому засіданні. на запитання суду ОСОБА_5 - директор позивача пояснив, що фактично він вказаний товар не отримував. Доставку вантажу здійснило Євро Експрес, товар отримав начальник дільниці в м. Кіровоград Шаповал І.В., що підтверджується квитанцією (т. 1, а.с. 78). Разом з тим, довіреність на отримання матеріальних цінностей на ім'я ОСОБА_7 позивачем не надано. Крім того, у квитанції (а.с. 78 т. 1) отримувачем зазначено не ПП «Центросталь-ТМ», а ОСОБА_7, інформація про вантаж: вага - 11,5 кг., об'єм - 0,018. кількість місць - 1. Таким чином, суд не погоджується, що вказаний документ є доказом поставки позивачу саме панелі управління ПМС - 500 100 А з перемикачем, адже в інших документах, наданих позивачем, зазначалася саме назва товару та кількість - 1 шт., а не його вага та об'єм.

Виходячи з вказаного та враховуючи вимоги законодавства щодо оформлення первинних документів, а також відсутності документальних та облікових доказів реального здійснення господарських операцій, податковий орган правомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 6308,33 грн. та за штрафними санкціями 1577,08 грн.

Крім того, представник позивача зазначав, що висновки суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та іншими контрагентами, є помилковими по суті та зроблені з перевищенням повноважень податкових органів.

Колегія суддів вважає вказані доводи необгрунтованими. Так, компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Станом на дату укладення правочинів та здійснення спірних господарських операцій, податкові органи наділені повноваженнями щодо оцінки правочинів як таких, що є нікчемними або такими, що не відповідають закону, з огляду на вимоги ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Також, слід зазначити, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

З положень ст.228 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець з 01.01.201 1 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Проте, в момент укладення договорів та виконання спірних господарських операцій (2010 р.) вказана редакція ст. 228 ЦК України не була чинною.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були повноваження на оцінку законності правочину та визначення їх нікчемності, а тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Таким чином, позивачем фактично оскаржується акт перевірки та висновки, викладені у ньому. При цьому, акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскарженим до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центросталь-ТМ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.