Постанова

від 22.06.2012 по справі 1570/1878/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1878/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року 14 год. 56 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Левицької І.Д.,

представника відповідача Ткачука О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРПОСТАЧ»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0000542301 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРПОСТАЧ»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0000542301 та зобов'язання вчинити певні дії.

30.05.2012 року (Вхід. № 17684/2012) до суду від представника позивача надійшли доповнення до позовної заяви, відповідно до яких представник позивача просить суд визнати протиправними дії відповідача та визнати недійсним акт перевірки від 01 лютого 2012 року № 301/23-24/35817798, а також скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси від 01.03.2012 року № 0000542301 та зобов'язати відповідача відновити у реєстрах, які ведуться відповідачем, суми податкового кредиту, які зняті зазначеним актом та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою суду від 05.06.2012 року закрито провадження в адміністративній справі в частині визнання недійсним акту перевірки від 01 лютого 2012 року № 301/23-24/35817798.

У судовому засіданні 15.05.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси на належного - державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та наданих уточненнях до позову.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРПОСТАЧ»(ідентифікаційний код юридичної особи 35827798), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.03.2008 року (Том 1 а.с. 12).

28.03.2008 року позивача взято на облік платника податків в ДПІ у Київському районі м. Одеси за № 6743(Том 1 а.с. 12).

Згідно свідоцтва № 100346704 позивач є платником податку на додану вартість.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

На підставі направлення від 19.01.2012 року № 29, виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси, оформленого наказом від 19.01.2012 року № 49-п, та відповідно п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1, п.78.1,ст.78, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, ОСОБА_3 - головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу, відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб та Бур'ян Світланою Петрівною - головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу, відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпостач», з питань правових відносин з ПП «Вайлід»код за ЄДРПОУ 36955768, ПП «Грузовозофф»код за ЄДРПОУ 35640933, ТОВ «Флорена-Плюс»код за ЄДРПОУ 35851839 за період: листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, жовтень 2011 року.

Направлення від 19.01.2012 року № 29 та копія наказу від 19.01.2012 року № 49-п «про проведення позапланової виїзної документальної перевірки»вручено 19.01.2012р. під розписку особисто директору ТОВ «Лідерпостач»ОСОБА_5.

Перевірка проводилась з 19.01.2012 р. по 25.01.2012 р.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 185, 188, 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період: листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, жовтень 2011 року з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово - господарських операцій з ПП «Вайлід»код за ЄДРПОУ 36955768, ПП «Грузовозофф»код за ЄДРПОУ 35640933, ТОВ «Флорена- Плюс»код за ЄДРПОУ 35851839. Також виявлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що привело до заниження ТОВ «Лідерпостач», суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 215017,0грн., а саме: за грудень 2010 року на суму 55 500,0 грн.; за січень 2011року на суму 28164,0 грн.; за лютий 2011 року на суму 90767,0 грн., за жовтень 2011 року на суму 40587,0 грн.

За результатами перевірки складено акт від 01.02.2012 року № 301/23-34/35817798, на підставі якого 01 березня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000542301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -215017 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -24024 грн.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи -продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг;е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;и) вид цивільно-правового договору;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд зазначає, що первинних документів щодо проведених розрахунків між ТОВ «Лідерпостач»та ПП «Вайлід», ПП «Грузовозофф», ТОВ «Флорена- Плюс»за період: листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, жовтень 2011 року до перевірки не було надано.

За результатами перевірки, встановлено, що згідно баз даних АРМ «Бест-Звіт»та "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ТОВ «Лідерпостач»отримувало податкові накладні від ПП «Грузовозофф», ТОВ «Флорена - плюс», ПП «Вайлід».

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за період: грудень 2010 року, січень, лютий, жовтень 2011 року.

Згідно акту від 26.12.2011 № 55/23-2/35640933 ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Грузовозофф»код 35640933 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків по податковому кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень - червень 2011 року», переданий листом від 27.12.2011р. № 19294/7/23-2 встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що згідно висновку ВПМ ДПІ у Овідіопольському районі ПП «Грузовозофф» за вказаною адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.Роксолани, вул.Польова, 5, не знаходиться, у результаті чого складено відповідний акт. ПП «Грузовозофф»знаходиться у «8»стані - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

При цьому, в ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин встановлено, що свідоцтво платника ПДВ було анульовано 31.08.2011р.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що ПП «Грузовозофф», код ЄДРПОУ 35640933 занижено податкові зобов'язання з контрагентами за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, квітень, червень, липень 2011 року.

Відповідачем під час проведення перевірки за результатом аналізу акту від 21.12.2011 № 11275/23-11/35851839 ДПІ у Печерському районі м. Києва «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорена - плюс»(код за ЄДРПОУ 35851839), переданий листом від 21.12.2011 № 49024/7/23-1110 встановлено, що згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та п. 4.4 Наказу ДПА України від 22.04.2011 №236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок»здійснити відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Флорена - плюс»неможливо у зв'язку з тим, що згідно інформаційної бази даних АІС «Реєстр платників податків»встановлено стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження.

За результатами аналізу акту 19.01. 2012 № 3 /23-2/36955768 ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області «про неможливість проведення зустрічної звірки по ПП «Вайлід» код ЄДРПОУ 36955768 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків по податковому кредиту за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень - червень 2011 року», переданий листом від 23.01.2012р. № 1496 /7/23-2 відповідачем було встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «Вайлід» знаходиться у «9»стані - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено, що ПП «Вайлід», код ЄДРПОУ 36955768 занижено податкові зобов'язання з Контрагентами за період жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, квітень, червень, липень 2011року.

Таким чином, за результатом аналізу отриманої інформації стосовно підприємств ПП «Вайлід», ПП «Грузовозофф», ТОВ «Флорена-Плюс», які у період: листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, вересень, жовтень 2011 року є постачальниками ТОВ «Лідерпостач»відповідачем правомірно встановлено, що операції з поставки товару, робіт (послуг) на адресу позивача здійснювались з метою наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином відповідачем були встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування), на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту.

Господарські операції-це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно наданих позивачем доказів не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарських операцій з контрагентами.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд дійшов висновку, що до складу податкового кредиту позивачем протиправно включено суми ПДВ які не підтверджено належним чином.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентами не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договори, укладені між відповідними сторонами, мають ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.

Відтак, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач надав суду товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з ПП «Вайлід»та ПП «Грузовозофф», необхідно зазначити, що судом під час дослідження матеріалів справи встановлено, що ці товарно-транспорті накладні не несуть в собі доказової бази, оскільки, що в цих накладних не заповнені всі графи, в тому числі графи 1,2,4,6-14 розділу «Відомості про вантаж», а також на ТТН № 035478 взагалі не вказано місце розвантаження, в свою чергу ТТН № 130959, 035477 в графі пункт розвантаження вказано адресу -м. Одеса, а ТТН № 929162, 575048 в графі пункт розвантаження вказано адресу -Любашівка, відтак, неможливо встановити, куди саме вантаж був перевезений за вказаними ТТН.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено первинні документи, наявні в матеріалах справи. При цьому, доказів на підтвердження факту транспортування товарів між позивачем та його контрагентами до суду не надано та відповідно до пояснень представника позивача таких документів, а саме відповідних товарно-транспортних накладних, оформлених належним чином в наявності немає.

Частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом під час розгляду адміністративної справи, була досліджена постанова від 26 грудня 2012 року (Том 1 а.с. 232-231) про порушення кримінальної справи та об'єднання кримінальних справ в одне провадження. Відповідно до вказаної постанови, в проваджені СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа № 051201100163 порушена стосовно ОСОБА_6 слідчим також зазначено, що у ході досудового слідства по цій кримінальній справі зібрано достатньо даних, про посібництво ОСОБА_6 ОСОБА_7 Також судом було досліджено протокол додаткового допиту обвинуваченого ОСОБА_6, який пояснив, що восени 2010 року він організував «конвертаційний центр», до складу якого входило, в тому числі ПП «Антре Едвертайзінг», яке було зареєстроване на підставного директора, який ніякої фінансово-господарської діяльності не вів, бухгалтерських документів не підписував (Том 1 а.с. 231).

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентами як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі відповідної доказової сили.

Також необхідно зазначити, що суд не бере до уваги твердження позивача, що відповідно до наказу про проведення перевірки № 49-и від 19 січня 2012 року визначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а відповідачем за результатами перевірки було складено акт про результати документальної невиїзної перевірки, що є порушенням вказаного наказу, оскільки на підставі наказу фактично була проведена саме позапланова виїзна документальна перевірка про що також свідчить вступна частина акту перевірки, відтак на думку суду відповідачем було допущено технічну помилку при складанні акту, що ніяк не стосується фактичних обставин справи та виявлених відповідачем порушень податкового законодавства.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що, здійснюючи перевірку позивача та приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі закону, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРПОСТАЧ»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0000542301 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 22.06.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕРПОСТАЧ» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0000542301 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

22 червня 2012 року

Суддя

.