Постанова

від 19.06.2012 по справі 5961/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2012 р. № 2-а- 5961/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Крячко Ю.В.,

представника відповідача - Шербатюк Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС" (надалі - ТОВ "КВІНТЕКС"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському р-ні м. Харкова №0007191501 від 29.12.2011 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 245794,00 грн. та №0007231501 від 30.12.2011 року на зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1087976,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими на підставі акту камеральної перевірки від 16.12.2011 р. № 4484/15-1/32439607, згідно якого встановлено порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1087976,00 грн., внаслідок чого нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 245794,00 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення незаконними та такими, що суперечать чинному податковому законодавству, а отже підлягають скасуванню. При цьому, позивач вважає, що ним було правомірно відображено в податкових деклараціях за ІІ та ІІ-ІІІ квартали 2011 року у складі витрат від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилося до 01.01.2011 року, оскільки положення Податкового кодексу України не містять жодного обмеження щодо включення у І кварталі 2011 року від'ємного значення, отриманого за результатами попередніх років.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 19.06.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, при цьому посилався на те, що під час проведення камеральної перевірки встановлено, що у податковій декларації за ІІ квартал 2011 року підприємством невірно визначено об'єкт оподаткування, а саме до складу від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року, що є порушенням п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Представник відповідача вважає, що до складу ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого квартал 2011 року з 2010 року. Тому, представник відповідача вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ТОВ "КВІНТЕКС" зареєстровано з 30.05.2003 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова), що витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ №738106 (а.с. 30-31).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, про що складено акт від 16.12.2011 р. № 4484/15-1/32439607 (а.с. 12-13).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем невірно визначено об'єкт оподаткування, а саме до складу від'ємного значення ІІ-ІІІ кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням витрат попереднього податкового періоду в сумі 2156646,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1087976,00 грн., внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 245794,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 16.12.2011 р. № 4484/15-1/32439607 відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0007191501 від 29.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 245794,00 грн.; №0007231501 від 30.12.2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2001 року у розмірі 1087976,00 грн. (а.с. 10-11).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Харківській області та до Державної податкової служби України, за результатами розгляду скарг позивача рішеннями №6563/6110-2415 від 13.04.2012 року та №1039/10/10-212 від 12.03.2012 року оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 28-29).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини включення позивачем до складу від'ємного значення ІІ-ІІІ кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ-ІІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням витрат попереднього податкового періоду в сумі 2156646,00 грн., що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту дозволяє включати виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку передбачені нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 році витрат, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі витрати повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, а діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відтак, підприємство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І квартал 2011 року відповідачем збільшено значення по рядку 05.2 декларації на суму витрат, не врахованих в обчислення валових витрат попереднього звітного періоду на суму 2156646,00 грн. (а.с. 5).

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, підприємством по рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від 03.08.2011 року №9005741597 та декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року від 03.11.2011 року №9009956122 в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням витрат попереднього податкового періоду в сумі 2156646,00 грн. (а.с. 6-9).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно складено декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та ІІ-ІІІ квартали 2011 року, а відтак підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у податкового органу не було.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України визнається презумпція правомірності рішень платника податку, а пунктом 56.21 ст. 56 ПК України передбачено, що за умови, коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТЕКС" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0007191501 від 29.12.2011 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 245794,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0007231501 від 30.12.2011 року на зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1087976,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20.06.2012 року.

Суддя Піскун В.О.