Постанова

від 20.04.2012 по справі 0670/609/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 0670/609/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Гнітецькій Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 12.03.2012 року);

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 01.07.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Колективного підприємства магазин "Мелодія" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002242301 від 12.12.2011 року,-

встановив :

У січні 2012 року Колективне підприємство магазин "Мелодія" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002242301 від 12.12.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 2816 грн. за основним платежем та у сумі розміром 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0002242301 від 12.12.2011 року.

Вказане рішення прийняте на підставі акта документальної невиїзної перевірки від 25.11.2011 року №1746/23-01/13557224на предмет дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства пр. взаємовідносинах з Приватним підприємством «ВКФ Ніколь Плюс» за лютий 2011 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договором купівлі-продажу товарів, укладеним з Приватним підприємством «ВКФ Ніколь Плюс». Підставами для такого висновку відповідача є ненадання позивачем для перевірки наступних документів: акта прийому-передачі товарів, товарно-транспортну накладну на перевезення товарів (форма 1-ТН), прибутковий ордер на придбані товари, а дорожній лист вантажного автомобіля, яким перевозились товари, оформлено позивачем з порушенням вимог чинних нормативних документів. Приватне підприємство «ВКФ Ніколь Плюс» не могло здійснити зазначену господарську операцію, оскільки не мало для цього необхідних ресурсів (складських приміщень, транспортних засобів).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002242301 від 12.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0002242301 від 12.12.2011 року прийняте у звязку з порушенням позивачем ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 2816 грн. за лютий 2011 року. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Колективне підприємство магазин "Мелодія" (далі - КПМ "Мелодія") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13557224, перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі -Коростенська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну невиїзну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з Приватним підприємством «ВКФ Ніколь Плюс», код ЄДРПОУ 35612424 (далі - ПП «ВКФ Ніколь Плюс») за лютий 2011 року, за наслідками якої складено акт від 25.11.2011 року №1746/23-01/13557224 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2, 5 та 18 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» №165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 та статей 203, 215, 228, 629, 662, 655, 656, 664 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму розміром 2816 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002242301 від 12.12.2011 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість у сумі 2816 грн. та застосовано штраф у сумі 1 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

За наслідками апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ 0002242301 від 12.12.2011 року, рішенням Державної податкової адміністрації у Житомирській області №642/Б-С/25-009 від 12.01.20121 року, - залишено без змін, а скаргу КПМ "Мелодія" - без задоволення.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Законом України «Про державну податкову службу».

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (Продавець) у спрощений спосіб (шляхом прийняття замовлення) укладено договір купівлі-продажу товарів, відповідно до якого позивач за видатковою накладною №1020801 від 08.02.2011 року одержав від ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товар на суму 16896 грн.

Оплата вартості товару позивачем на користь ПП «ВКФ Ніколь Плюс» здійснено шляхом безготівкового розрахунку, згідно з платіжними дорученнями від 09.02.2011 року за №67 та №68.

Перевезення придбаного товару здійснено позивачем власним вантажним автомобілем відповідно до подорожнього вантажного автомобіля НОМЕР_2 від 10.02.2011 року №761014.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договору купівлі-продажу товарів, укладеного між позивачем та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» у спрощений спосіб, останнім видано позивачу видаткову та відповідно податкову накладну.

Судом встановлено, що фактично умови договору купівлі-продажу товарів, укладеного між позивачем та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» у спрощений спосіб, виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковою накладною від 08.02.2011 року №27 та видатковою накладною від 08.02.2011 року №1020801, платіжними дорученнями від 09.02.2011 року за №67 та №68, подорожнім листом вантажного автомобіля НОМЕР_2 від 10.02.2011 року №761014.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкова та видаткова накладна, платіжні доручення підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ПП «ВКФ Ніколь Плюс» товарі для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0002242301 від 12.12.2011 року підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов Колективного підприємства магазин "Мелодія" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002242301 від 12.12.2011 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0002242301 від 12.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства магазин "Мелодія" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 49 (сорок дев'ять) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 20 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2012 року.