Постанова

від 27.06.2012 по справі 1570/3712/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3712/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Потоцької Н.В.

при секретарі Паровенко І.П.

за участю сторін:

представника позивача Соколова М.С.

представника відповідача Лупуленко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт»до державної податкової інспекції у Малиновського районі м. Одесі Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення № 0007512301 від 17 квітня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Малиновського районі м. Одесі Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення № 0007512301 від 17 квітня 2012 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що прийняте податкове повідомлення -рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В ході проведеної перевірки, податковим органом в акті перевірки відображено:

«З огляду на службову записку ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 07.12.201 року №8329/26-53, у якій вказується на відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та враховуючи недостовірність даних задекларованих у податковій декларації з ПДВ: жовтень 2011 року, вказане свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності ТО «Олдеко»код ЄДРПОУ 37680145 з контрагентами-резидентами за період жовтень 2011 року».

На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ТОВ «Олдеко»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого продажу на адресу покупців, а отже, правочини з придбання та продажу таких товарів, робі послуг, укладені ТОВ «Олдеко»з постачальниками та покупцями суперечать ч. 1,5 ст. 20 пунктам 1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

У акті перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки документів (договори, прибуткові накладні, податкові накладні, виписки банку) ТОВ «Олдеко»реалізовано ТОВ «Комфорт»у жовтні 2011р. будівельні матеріали на загальну суму 70543,41грн., в т.ч. ПДВ 11757 грн.

До податкового кредиту жовтня 2011р. включено суму ПДВ 11757 грн. згідно податкових накладних: № 137 від 05.10.2011р. на суму 18681,65 грн., в т.ч. ПДВ 3113,61 грн., № 104 від 04.10.2011р. на суму 51861,76 грн., в т.ч. ПДВ 8643,63 грн. Сплата здійснювалась з розрахункового рахунку у жовтні 2011р.

На думку позивача, податковим органом зроблені необґрунтовані висновки, які суперечать чинному податковому законодавству про те, що ТОВ «Комфорт»завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011р. на 11757 грн., в т.ч. за рахунок включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Олдеко», в зв'язку з чим, занижено суму ПДВ за жовтень 2011 р. на 11757 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0007512301 від 17 квітня 2012 року.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача зазначив, що згідно показників декларації з ПДВ за жовтень 2011 (вх. від 21.11.2011 р. № 122466), відображених TOB «Комфорт»в рядках 10.1 «Придбання виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»(колонка А) обсяг придбання відображено на суму - 113518 грн., дозволений податковий кредит (колонка Б) - 22704 грн. Згідно рядку 17 відображено податкового кредиту у розмірі - 22704 грн.

Одним з постачальників ТОВ «Комфорт»є: TOB «Олдеко»код 37680145, яке знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси отримано акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливость проведення зустрічної звірки TOB «Олдеко»код 37680145 за жовтень 2011р. № 3070/23-5/37680145 від 14.12.11р.

В акті за жовтень 2011р. вказано, що підприємству TOB «Олдеко»складено запит керівнику від 07.12.2011 №69575/10/23-513, який було передано до відділу ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Відповідно висновку відділу податкової міліції ДПІ у Приморському м. Одеси зазначено, що в результаті проведених заходів TOB «Олдеко»код ЄДРПОУ - 37680145 віднесено до категорії ТРАНЗИТЕР за жовтень 2011 року

Згідно отриманої інформації з ДПА в Одеській області та МБТІ в Одеській області встановлено, що підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, а також фактичних трудових ресурсів (водіїв, грузчики, брокери, бухгалтер, комірники).

Крім того, в ході аналізу господарської діяльності контрагента і було встановлено, що TOB «Олдеко» у жовтні 2011 року мало взаємовідносин з постачальниками, засновники яких згідно пояснень, наданих ВПМ непричетні до створення, реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності, або мають стан «23»МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ НЕ ВСТАНОВЛЕННО.

Таким чином, вбачається проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що TOB «Олдеко»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені TOB «Олдеко»з постачальниками та покупцями суперечать ч 1. 5 ст. 203, пунктам 1. 2 ст. 215. ст.. 228 Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Згідно наданих до перевірки документів (договори, прибуткові накладні, податкові накладні, виписки банку) TOB «Олдеко»реалізовало TOB «Комфорт»у жовтні 2011р. будівельні матеріали на загальну суму 70543,41 грн., в т.ч. ПДВ 11757 грн.

До податкового кредиту жовтня 2011р. включено суму ПДВ 11757 грн. згідно податкових накладних:

№ 137 від 05.10.11р. на суму 18681,65 грн., в т.ч. ПДВ 3113,61 грн., № 104 від 04.10.11р. на суму 51861,76 грн., в т.ч. ПДВ 8643,63 грн.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з урахуванням отриманого акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси по ТОВ «Олдеко»за жовтень 2011 р. № 3070/23-5/37680145 від 14.12.2011 року в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ТОВ «Комфорт» завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 р. на 11757 грн., в т.ч. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Олдеко», в зв'язку з чим занижено суму ПДВ за жовтень 2011 р. на 11757 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі ґрунтуючись на наданих в судовому засіданні поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20.03.2012р. № 122, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. 79.2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VI головним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, радником податкової служби ІІІ рангу Скалозуб М. А. була визначена необхідність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт»код ЄДРПОУ 26016621 щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Олдеко», код ЄДРПОУ 37680145 за жовтень 2011р.

TOB «Комфорт»повідомлено про проведення невиїзної документальної перевірки повідомленням № 13 від 19.03.2012 р. та наказом № 122 від 20.03.2012 р. які вручені особисто Чуйко І.М. (головний бухгалтер) 20.03.2012 р.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 99/23-214/26016621 від 03.04.2012р. яким встановлено порушення:

- п. 198.2., п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого підприємством ТОВ «Комфорт»занижено суму ПДВ всього на 11757 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 11757 грн.;

- ч. 1 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст.. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Комфорт» з ТОВ «Олдеко»код 37680145 у жовтні 2011 року (а/с. 9-14).

На підставі висновків зазначених у акті перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007512301 від 17.04.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11757 грн. за жовтень 2011 року та нараховані штрафні санкції у сумі 2939 грн. (а/с. 15).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення - рішення слугували порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Комфорт»занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 11757 грн.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Так в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та TOB «Комфорт»укладено Договір купівлі - продажу № 404 від 04.10.2011р. (а/с. 23), згідно якого продавець(ТОВ «Олдеко) зобов'язується в порядку та у строки, визначені договором, продати покупцеві ( TOB «Комфорт») будівельні матеріали (товар) (п.п.1.1, 2.1, 3.1).

ТОВ «Комфорт», згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100152687 від 20.11.2008 р. є платником податку податку на додану вартість.

ТОВ «Комфорт»отримано товар 04.10.2011р. та 05.10.2011 р., згідно виданих TOB «Олдеко»накладних:

- № 104 від 04.10.2011р., праймер, ізвести, єврорубероїд, сталь лист оцинкований, гравий керамзитовий М 400, пропан -бутан, креплення, на суму 51 861,76 грн., в т.ч. ПДВ 8 643,63 грн.;

- № 137 від 05.10.2011р., праймер, ізвести, єврорубероїд, сталь лист оцинкований, цемент, на суму 18 681,65 грн., в т.ч. ПДВ 3 113,61 грн.

Вказані суми податку на додану вартість були включені позивачем до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011р., яка 21.11.2011 року подана до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року у справі за позовом ТОВ «Олдеко» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси, якою визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по складанню актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року»від 14.12.2011 року № 3070/23-5/37680145, «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року»від 17.02.2012 року № 318/23-5/37680145, «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Олдеко» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011 року»від 24.02.2012 року № 505/23-5/37680145.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 р. апеляційну скаргу представника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року залишити без змін.

Суд наголошує, що судове рішення - це акт, значення якого простягається далеко за межі вузьких інтересів сторін в конкретній справі, це процесуальний акт, що являє собою результат діяльності суду, показник здійснюваної ним діяльності по встановленню фактичних обставин справи, розгляду спору, захисту порушеного права.

Конституція України (стаття 124) проголошує, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 14 КАС України).

Отже, посилання відповідача у Акті перевірки № 99/23-214/26016621 від 03.04.2012р., на ті обставини, що в результаті проведення заходів ТОВ «Олдеко»віднесено до категорії ТРАНЗИТЕР за жовтень 2011 року, оскільки, згідно отриманої інформації з ДПА в Одеській області та МБТІ в Одеській області встановлено, що підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, а також фактичних трудових ресурсів, є безпідставним, оскільки відсутність приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, не є безумовним доказом та не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань. Відтак, обставини на які посилається відповідач є безпідставними.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України , інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» . Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України , недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже, й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України , ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТОВ «Комфорт»податкового законодавства Українив результаті чого занижено суму ПДВ.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007512301 від 17 квітня 2012 року підлягає скасуванню.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт»до державної податкової інспекції у Малиновського районі м. Одесі Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0007512301 від 17 квітня 2012 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновського районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17 квітня 2012 року № 0007512301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Потоцька Н.В.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт»до державної податкової інспекції у Малиновського районі м. Одесі Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення №0007512301 від 17 квітня 2012 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновського районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17 квітня 2012 року № 0007512301.

27 червня 2012 року.