Постанова

від 29.05.2012 по справі 2374/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2012 р. № 2-а- 2374/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Гончарова М.В.

представника відповідача - Гадяцької Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 97" до Державної податкової інспекція у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс 97" (далі - ТОВ "Плюс 97"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків щодо призначення та проведення перевірки за результатами якої було складено Акт документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» (код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт» (код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011»; Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс 97» (код ЄДРПОУ 36458576) з контрагентами вказаними у Акті документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97» код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» (код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт» (код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011» нікчемними в силу припису закону та визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р. направлені на адресу ТОВ «Плюс 97» (код ЄДРПОУ 36458576), повністю.

У судовому засіданні, представник Позивача позов підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Позивача зазначив, що висновки, які зроблені Актом не відповідають дійсності і є перевищенням Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків своїх повноважень, а сама документальна виїзна перевірка проводилась із порушенням вимог чинного законодавства та з перевищенням меж компетенції даного перевіряючого органу. В обґрунтування своїх позовних вимог, представник Позивача зазначив наступне.

Представник позивача в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків не було дотримано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, перевірка проводилася поверхнево, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Відповідача зазначив, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» були виявлені наступні недоліки: не підтвердження господарських операцій між ТОВ «Плюс 97» та ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», наявні ознаки дефектності первинних документів за квітень 2011, травень 2011, червень 2011 року; порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, ТОВ "Плюс 97", пройшов процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання. Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Плюс 97» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт».

Результати перевірки оформлені актом від 19.12.2011 року за № 3828/23/36458576.

На підставі вищезазначеного акту, Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків було винесено податкові повідомлення - рішення №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р.

У відповідності до висновків акту документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97» з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт» за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 перевірки Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харків були встановлені Висновками викладеними у Акті, не визнано валових витрат ТОВ «Плюс 97» на суму 14 204 500,00 грн. Підставою для такого висновку ДПІ у Московському районі м. Харків стали порушення викладені у п. 3.2.2. вищезазначеного Акту. Так, щодо відносин ТОВ «Плюс 97» із контрагентами ТОВ «Воннер Групп», ТОВ «Пегас Консалт», та ТОВ «Дніпроторгсервіс Плюс» в п. 3.2.2 Акту зазначено, що від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська отримано: Лист №19067/7/23-318 від 01.08.2011 р. з матеріалами документальної виїзної перевірки ТОВ «Воннер Груп» , а саме, Акт від 01.08.2011 р. №1267/233/36961703 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Воннер Групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.», Лист №19135/7/23-115 від 01.08.2011 р. з матеріалами документальної виїзної перевірки ТОВ «Дніпроторгсервіс Плюс», а саме, Акт від 01.08.2011 р. №1264/231/37148631 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Дніпроторгсервіс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р.», Акт від 01.08.2011 р. №1273/231/37212371 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Пегас-Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 01.07.2011 р.»., які і стали правовим підґрунтям Акту на підставі якого ДПІ у Московському районі м. Харків винесено податкові повідомлення-рішення №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р.

Зокрема, даними Актами встановлено: у ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас консалт» …«відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби, та згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України усі правочини укладені із зазначеними контрагентами мають ознаки нікчемності». На підставі висновків зроблених вищезазначеними актами ДПІ у Московському районі м. Харків в Акті №3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. зроблено висновок, що правочини укладені ТОВ «Плюс 97» із ТОВ «Воннер груп» (код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас Консалт» за 2-й квартал 2011 року в силу частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України також мають ознаки нікчемності, і тому ТОВ «Плюс 97» занижено податок на прибуток на загальну суму 3 458 219 грн, а податок на додану вартість на загальну суму 2 840 900 грн.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній адміністративній справі врегульовано Податковим кодексом України; Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772; Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктами 21.1.1, 2.1. статті 21 Податкового кодексу України зазначено, що обов'язки і відповідальність посадових осіб контролюючих органів посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник позивача в поясненнях в судовому засіданні наполягав на тому, що за адресою підприємства посадових осіб Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків фактично не було.

При цьому, суд відмічає, що в Акті документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97» № 3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. не зазначено місце проведення перевірки.

Документи, на які контролюючий орган посилається в акті були надані ТОВ «Плюс 97» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків 15.12.2011 року, про що свідчить відмітка про прийняття супровідного листа №14/12 від 14.12.2011 р. з підписом посадової особи Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків із датою «15.12.2011». При цьому, податковим органом будь-яких запитів про надання документів не надсилалось.

Стаття 78 Податкового кодексу України, визначає обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до абз. 5. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Виходячи з зазначеного, суд доходить до висновку, що фактично, позапланової виїзної документальної перевірки на підприємстві ТОВ «Плюс 97», як зазначено у Наказі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харків №2067 від 14.12.2011 р. не проводилось, чим посадовими особами при проведенні перевірки порушено п. 81.1. ст. 81 ПК України в частині наявності підстав та необхідних документів (направлень) для проведення перевірки.

Окрім того, з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки ТОВ «Плюс 97» встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, і прийнятих податкових повідомлень рішень слугував, викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас Консалт», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Воннер груп», ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас Консалт».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги положення пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - наказ N 984), згідно яких документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, з акту перевірки вбачається, що її висновки зроблені лише на підставі наявних в ДПІ даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки. Акт перевірки не містить посилань на первинні документи.

Колегія суддів приходить до висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті здійснені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги вимоги пункту 1 статті 215 ЦК України, згідно яких підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина Знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки, суд встановив, що висновки про нікчемність операцій відповідача є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Суд приймає до уваги й ту обставину, що чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період - недійсними.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З урахуванням викладеного, стосовно висновків відповідача по акту перевірки про порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону N 334/94-ВР та визнання недійсними даних відображених у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону N 168/97-ВР та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними, колегія суддів зазначає, що вказані дії свідчать про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4, згідно з якими висновок акта виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акта перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 р. N 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що не тільки висновки Акту перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, а також і сам Акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Так, зокрема, відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результати перевірки оформлюється складанням відповідного акта. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача при проведенні перевірки та складанні акта перевірки не відповідають вимогам законодавства.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р. суд відзначає наступне.

26.01.2012 р. з посиланням на даний акт від 19.12.2011 року за № 3828/23/36458576 ДПІ у Московському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п. 198.4, п. 198.3, ст. 198, Податкового кодексу України, яке полягає в неправомірному формуванні податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з TOB "Воннер груп", ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс», ТОВ «Пегас - Консалт», котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 01.05.2011 р. між TOB "Воннер груп" (Постачальник ) і ТОВ «Плюс 97» (Покупець) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару. (а.с.117-118).

Також 01.04.2011 р. між ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс» (Постачальник ) і ТОВ «Плюс 97» (Покупець) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару. (а.с.147-148).

01.04.2011 р. між ТОВ «Пегас - Консалт» (Постачальник ) і ТОВ «Плюс 97» (Покупець) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в накладних, які засвідчують передачу-прийом товару. (а.с.200-201).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Відповідно до умов укладених договорів постачання контрагенти зобов'язуються поставити та надати у власність позивачу, а позивач зобов'язується прийняти та сплатити товар - секунд хенд.

Поставка товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами підтверджується видатковими накладними на суми, що були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Також у ході виконання договорів позивач отримав контрагентів податкові накладні, виписані контрагентами на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договорами.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного траспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними.

Використання позивачем складського приміщення за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 114-В, к.2, що відповідає зазначеному в товарно - транспортних накладних пункту розвантаження, підтверджується договором оренди №1 від 23.07.2009 року, укладеним між ПП «А.П.С.» (Орендодавець) та TOB "Плюс 97" (Орендар) (а.с. 51-58, т.2).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 97" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо призначення та проведення перевірки за результатами якої було складено Акт документальної виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97»№3828/23/36458576 від 19.12.2011 р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Плюс 97»код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97»код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп»(код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс»(код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт»(код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо визнання правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс 97»(код ЄДРПОУ 36458576) з контрагентами вказаними у Акті документальної виїзної перевірки ТОВ "ПЛЮС 97" код за ЄДРПОУ 36458576 в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Плюс 97»код за ЄДРПОУ 36458576 з питань взаємовідносин з ТОВ «Воннер груп»(код ЄДРПОУ 36961703), ТОВ «Дніпроторгсервіс плюс»(код ЄДРПОУ 36962466), ТОВ «Пегас консалт»(код ЄДРПОУ 37212371) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011»нікчемними в силу припису закону.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000152302 від 26.01.2012 р. та 0000162302 від 26.01.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс 97" (код ЄДРПОУ 36458576) сплачений судовий збір у розмірі 32.19 грн. (тридцять дві грн. 19 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.