Постанова

від 18.06.2012 по справі 6172/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 червня 2012 р. Справа № 2-а-6172/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Пізіній К.Ю.,

за участю: представника відповідача - Орлової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Міський архів" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі за текстом - ХОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Міський архів" (надалі за текстом - КП "Міський архів", відповідач), в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 8039,29 грн., та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 46,29 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що КП "Міський архів" не виконані вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у зв'язку з чим відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8039,29 грн. та пеню в розмірі 46,29 грн..

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені в їх обґрунтування у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за зв'язний 2011 рік у відповідача працювала особа якій встановлена інвалідність.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що КП "Міський архів" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10-ПІ "Звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2011 рік, відповідачем було надано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт №10-ПІ за 2011 рік.

Як вбачається з зазначеного звіту відповідача, дата його надходження до позивача - 14.02.2012 року. Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2011 році - 1 робоче місце, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу товариства у 2011 році складала 14 осіб.

За даними звіту з них середньооблікова кількість фактично працюючих осіб, яким встановлено інвалідність - 1 осіб.

Проте суд звертає увагу, що списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2011 році зазначено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має інвалідність підтверджену довідкою МСЕК від 09.11.2011 року за № 642207, з позначкою "вперше". Зазначена особа працює у відповідача з 01.06.2007 року.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти того, що зазначеному працівнику інвалідність встановлена вперше з 09.11.2011 року, додатково зазначив, що зазначена особа довгий час перебувала на лікарняних, що стали підставою для присвоєння інвалідності, а тому на думку представника відповідача КП "Міський архів" виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в повному обсязі.

Проте суд не погоджується з зазначеною позицією представника позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року за № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року за № 875-XII, Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Отже, дослідивши дані звіту, а саме: графа 03-графа 02 Звіту = 1-0=1, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

Згідно положень ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року за № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Зважаючи на такі обставини, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 8039,29 грн., що дорівнює середньорічній заробітній платі двох працівників за 2011 рік, зазначеній у Звіті, та пеню за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій на 29 днів в розмірі 46,69 грн..

Окремо слід зазначити, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці щомісяця подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 „Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" затверджено, зокрема, форму №3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та інструкцію щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Як передбачено вищезазначеним Наказом, форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Відповідно до рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" одним з обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, визначених ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа Харківського міського центру зайнятості від 07.05.2012 р. № 9445 відповідач не подавав до центру зайнятості за місцем реєстрації інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів протягом 2011 року, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, відповідач не виконав нормативи щодо створення одного робочого місця по працевлаштуванню інвалідів у 2011 році, чим порушив вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 8039,29 грн. є 18 квітня 2012 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 18.04.2012 року по 16.05.2012 року включно (29 днів), склала 46,69 грн..

Таким чином, всього сума боргу відповідача становить 8085,98 грн..

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Робоче місце інваліда відповідно до п.3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів

При цьому виходячи зі змісту п.п. 5, 14 Положення підприємства зобов'язані розробити заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у межах нормативу повинні створювати за власні кошти місця для їх працевлаштування та відповідно до п. 12 Положення інформувати державну службу зайнятості і місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Окремо суд зазначає, що наявність у працівника Комунального підприємства "Міський архів" лікарняних листів, що стали підставою, на його думку, для встановлення інвалідності не звільняє відповідача від наведеного законодавчо встановленого обов'язку та не кореспондується з датою присвоєння зазначеної інвалідності, а саме з 09.11.2011 року.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування на товаристві інвалідів, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних, повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Міський архів" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Міський архів" (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 34466941, МФО 351931, р/р 26002301117707 в АТ "Банк Золоті Ворота" у м. Харкова) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов, к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 8039,29 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 46,29 грн., всього у розмірі 8085 (вісім тисяч вісімдесят п'ять) гривень 98 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22.06.2012 року.

Суддя Супрун Ю.О.