Постанова

від 20.06.2012 по справі 4856/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.06.2012р. справа № 2а- 4856/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проскасування рішень , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артсіті», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) № 0002182305 від 27.02.2012 р., №000308230V від 28.03.2012 р., №0003242201 від 02.04.2012 р. та №0003252201 від 02.04.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Артсіті»та контрагентами - ТОВ «Сейлінг Бі», ТОВ «Міара Компані», ТОВ «Пластум»виникли за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами фактично виконані, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення оплати вартості будівельних робіт шляхом перерахування безготівкових коштів, наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах позивач не мав. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що отримані від інших податкових органів відомості стосовно обставин господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Сейлінг Бі», ТОВ «Міара Компані», ТОВ «Пластум»є цілком достатньою підставою для висновку про порушення ТОВ «Артсіті»законів про оподаткування і заниження податкових зобов'язань, ці відомості не підлягають перегляду або відхиленню, а тому правомірно були реалізовані податковою інспекцією як підстава для винесення спірних рішень. Посилаючись на акти №3/23-9/37192413 від 05.01.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані»(код ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2011 р. по 31.10.2011 р.», №410/23-2/36076522 від 21.06.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пластум»(код ЄДРПОУ 36076522) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень 2011 р.», суб'єкт владних повноважень стверджував про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Артсіті»та контрагентами - ТОВ «Сейлінг Бі», ТОВ «Міара Компані», ТОВ «Пластум». На думку відповідача, оскільки нікчемний правочин не створює жодних правових наслідків, а позивач всупереч закону врахував в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість показники первинних документів, що були складені в межах нікчемного правочину, то висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про заниження ТОВ «Артсіті»податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ є обґрунтованим і правомірним.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Артсіті», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36032807, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на ч.1 ст.11, ч.2 ст.49, ч.1 ст.71, ч.3 ст.72, ч.2 ст.76 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд встановив наступне.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Пластум».

За матеріалами справи, 06.01.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Артсіті»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Пластум»(код ЄДРПОУ- 36076522) за лютий, квітень 2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807.

27.02.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0002182305 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 142.811,00 грн. (основний платіж -142.810,00 грн., штраф - 1,00 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Артсіті»п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 142.810 гривень.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновок складеного ДПІ у Вишгородському районі Київської області №410/23-2/36076522 від 21.06.2011 р. акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пластум»(код ЄДРПОУ 36076522) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень 2011 р.».

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що 04.04.2011р. між позивачем, ТОВ «Артсіті»(в якості замовника), та ТОВ «Пластум»(в якості підрядника), було укладено договір підряду за №4/4/11, предметом якого є виконання ремонтних робіт будівлі дилерського центру за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечать закону.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірного правочину суд не вбачає.

Оглянувши зміст згаданого правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування»підлягає ліцензуванню.

На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи копію ліцензії, згідно якої ТОВ «Пластум»має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Пластум»ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності вказаних контрагентів позивача організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписана ТОВ «Пластум»податкова накладна №81 від 29.04.2011 р. на суму 856.862,40 грн. (у т.ч. ПДВ -142.810,40 грн.), а також надані копії проектно-кошторисної документації: договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів.

Окрім того, зі змісту самого акту перевірки від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807 витікає, що суб'єкт владних повноважень встановив як реальність проведення будівельних робіт за спірним правочином, так і обставини проведення позивачем повного розрахунку за спірними правочинами, а також реальність господарських операцій з подальшого використання позивачем результатів отриманих будівельних робіт.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Міара Компані»

27.01.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Артсіті»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Міара Компані»(код ЄДРПОУ- 37192413) за вересень 2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369.

28.03.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №000308230V про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 285.400,00 грн. (основний платіж -190.320,00 грн., штраф -95.160,00 грн.).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Артсіті»п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 190.320,00 гривень.

При цьому, мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновок складений ДПІ у Печерському районі міста Києва №3/23-9/37192413 від 05.01.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані»(код ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2011 р. по 31.10.2011 р.».

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що 01.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «Артсіті»(в якості замовника), та ТОВ «Міара Компані»(в якості постачальника) було укладено договір поставки поліграфічної продукції за №1/09-1, предметом якого є поставка поліграфічної продукції, а саме: буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд amry», буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд 200», буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд », буклетів «Модельний ряд ».

Окрім того, 05.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «Артсіті»(в якості замовника), та ТОВ «Міара Компані»(в якості виконавця) було укладено договір про розробку бізнес-плану №5-09-11/1, предметом якого є надання послуг з розробки бізнес-плану.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів суд не вбачає.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Міара Компані»видаткова накладна №10 від 14.09.2011 р. на суму 544.320,00 грн. (у т.ч. ПДВ -90.720,00 грн.), податкові накладні №10 від 14.09.2011 р. на суму 544.320,00 грн. (у т.ч. ПДВ -90.720,00 грн.), №24 від 30.09.2011 р. на суму 597.600,00 грн. (у т.ч. ПДВ -99.600,00 грн.)

Окрім того, зі змісту самого акту перевірки від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369 витікає, що суб'єкт владних повноважень встановив як реальність проведення робіт за спірними правочинами, так і обставини проведення позивачем повного розрахунку за спірними правочинами, а також реальність господарських операцій з подальшого використання позивачем результатів отриманих робіт.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ «Сейлінг Бі»

15.02.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Артсіті»щодо документального підтвердження господарських відносинах з ТОВ «Сейлінг Бі»(код ЄДРПОУ- 37266825) за серпень 2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 15.02.2012р. № 741/2305/36032807.

02.04.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення №0003242201 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 295.500,00 грн. (основний платіж -197.000,00 грн., штраф -98.500,00 грн.) та №0003252201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 226.550,00 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 15.02.2012р. № 741/2305/36032807 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Артсіті»пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно отримана від ДПІ у Печерському районі міста Києва відповіді зустрічна звірка контрагента ТОВ «Артсіті»- ТОВ «Сейлінг Бі»не проведена, підприємство має стан -«направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження».

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 15.02.2012р. № 741/2305/36032807, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що 04.07.2011 р. між позивачем, ТОВ «Артсіті»(в якості замовника), та ТОВ «Сейлінг-Бі»(в якості виконавця) було укладено договір на проведення маркетингових досліджень за №4/07-11, предметом якого є проведення маркетингових досліджень ринків та товарів, об'єкт досліджень згідно договору -ринок легкових автомобілів, автомобілі Toyota та їх конкуренте середовище.

Окрім того, 03.08.2011 р. між позивачем, ТОВ «Артсіті»(в якості замовника), та ТОВ «Сейлінг-Бі»(в якості виконавця) було укладено договір на проведення маркетингових досліджень за №3/08-11, предметом якого є проведення маркетингових досліджень ринків та товарів, об'єкт досліджень згідно договору -ринок легкових автомобілів, автомобілі Toyota та їх конкуренте середовище.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів суд не вбачає.

У подальшому, маркетингові дослідження та розроблені бізнес-плани були використанні для освоєння нових ринків збуту та розширення фінансово-економічної діяльності підприємства, залучення нових клієнтів, про що свідчать приєднані до справи копії укладених договорів купівлі-продажу автомобілів.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Сейлінг-Бі»податкові накладні №9 від 02.08.2011 р. на суму 588.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -98.000,00 грн.), №38 від 30.08.2011 р. на суму 594.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -99.000.00 грн.)

Оцінивши перелічені первинні документи згідно згаданих епізодів взаємовідносин за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши оглянуті і приєднані до справи копії складених ТОВ «Сейлінг Бі», ТОВ «Міара Компані», ТОВ «Пластум»первинних документів за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме платіжні доручення №4497 від 07.12.2011 р. на суму 100.000,00 грн., №4589 від 19.12.2011 р. на суму 444.320,00 грн., №4277 від 16.11.2011 р. на суму 274.200,00 грн., №4411 від 30.11.2011 р. на суму 323.400,00 грн., №2751 від 26.05.2011 р. на суму 300.000,00 грн., №3946 від 12.10.2011 р. на суму 222.000,00 грн., №3883 від 05.10.2011 р. на суму 250.000,00 грн., №4276 від 16.11.2011 р. на суму 175.800,00 грн., №4077 від 26.10.2011 р. на суму 250,000,00 грн., №3774 від 21.09.2011 р. на суму 210.000,00 грн., №3700 від 13.09.2011 р. на суму 500.000,00 грн., №3948 від 12.10.2011 р. на суму 173.000,00 грн., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окрім того, вирішуючи спір, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень за даними епізодами відповідач, ДПІ, взяв до уваги лист ДПІ у Печерському районі міста Києва відповідь про неможливість проведення перевірки ТОВ «Сейлінг Бі», акт №3/23-9/37192413 від 05.01.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Міара Компані»(код ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2011 р. по 31.10.2011 р.», акт №410/23-2/36076522 від 21.06.2011 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пластум»(код ЄДРПОУ 36076522) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень 2011 р.» і вважав, що ці документи є достатніми доказами вчинення порушень закону як позивачем, так і контрагентами позивача.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.138 та ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Артсіті». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в актах перевірок судження відповідача про порушення ТОВ «Артсіті»п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акти перевірок не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002182305 від 27.02.2012 р., №000308230V від 28.03.2012 р., №0003242201 від 02.04.2012 р. та №0003252201 від 02.04.2012 р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко