Постанова

від 14.06.2012 по справі 5213/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 червня 2012 р. № 2-а- 5213/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Білоус В.В.

представника відповідача - Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "Владар" до Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою з відповідальністю «Владар» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в якому просить суд скасувати у повному обсязі податкове повідомлення рішення Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 12.01.2012 року №000005.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини дійшов висновку що адміністративний позов задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Владар» (код ЄДРПОУ 25189257) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи яка мала правові відносини з ПП «Артанія» (код ЄДРПОУ 36036492) за період січень-серпень 2011 року за результатами якої складно акт №6891/233/25189257 від 29.12.2011 року, за висновками якого позивачем вчинено порушення ст. 185, ст. 188, ст. 192, 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ за рахунок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2011 року 378800,00 грн. в т.ч. по періодам за червень 2011 року на суму 294000,0 грн., та а липень 2011 року на суму 84800,0 грн. по взаємовідносинам з ПП «Артанія».

На підставі вищевказаних висновків податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.01.2012 року №000005 яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання -за основним платежем 378800 грн., та за штрафними санкціями 21201 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи слідує, що між ПП «Артанія» (продавець) та ТОВ «Владар» (покупець) укладено договір поставки №110523 від 23 травня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті та за цінами згідно специфікацій які є невід'ємною частиною даного договору а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар (а.с.68), відповідно до умов договору №110523 від 23 травня 2011 року, сторонами підписано специфікацію №1 (а.с.69).

Приймання-передача товарно-матеріальних цінностей позивачем від його контрагента оформлені видатковими накладними № РН-010601 від 1.06.2011 року, № РН-140601 від 14.06.2011 року відповідно до яких покупцю передано олово та свинець у чушках (а.с.70-71).

Факт здійснення господарської операції зафіксовано податковими накладними № 1 від 01.06.2011р., № 13 від 14.06.2011р., які були виписані ПП «Артанія» на адресу ТОВ «Владар» (а.с. 72-73).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з письмових пояснень позивача до адміністративного позову а також підтверджується матеріалами справи перевезення товару здійснювалось ТОВ «Владар» що підтверджується товарно-траспортними накладними№110601 від 01.06.2011 року та №140601 від 14.06.2011 року.

Розрахунки за товарно-матеріальні цінності здійснені у вексельній формі шляхом передачі векселя АА №0547740 на суму 2272800,00 грн., що підтверджується актом прийому передачі векселів від 30.06.2011 року (а.с.74).

Так, п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що цінний папір -документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства, а відтак передача векселя, раніше емітованого третьою особою, не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги.

У свою чергу, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зауважує на тому, що станом на 31.05.2012 року вексель до оплати не пред'являвся .

За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, такі векселі виступають як товар, що передається у межах бартерних операцій.

При цьому передача векселя (зокрема, у порядку індосаменту), раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель, з огляду на що така операція є поставкою товару згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Що ж стосується виникнення у позивача права на податковий кредит за наслідками такої операції, слід враховувати, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Законодавець виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту пов'язував саме з фактом оплати векселя, який не був встановлений під час судового розгляду справи.

Відтак, позивач не набув права на віднесення сум, які сплачені за рахунок передачі зобов'язань третіх осіб контрагенту, оскільки в даному випадку здійснена не оплата товарно-матеріальних цінностей, а відбулась бартерна операція.

Як встановлено судом вище, позивачем неправомірно, без наявності законодавчо встановлених підстав було занижено податок на додану вартість.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість відповідачем належним чином доведена законність та правомірність вказаних правових актів індивідуальної дії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Владар" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.