Постанова

від 19.06.2012 по справі 4620/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. № 2-а- 4620/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Семенова В.О.

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "МАГНЕТІК" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ компанія «Магнетік», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, №№ 0000812302, 0000832302 та 0000842302 від 20 березня 2012р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21», правильність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум сплачених при придбанні у наведених контрагентів товарів (робіт, послуг), а також відсутність порушень «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затв. Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. та відсутність у відповідача підстав для застосування передбачених положеннями Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансових санкцій та передбачених положеннями Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. штрафів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав поданий позов та просив суд про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача, який є суб»єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем з 17.01.2012р. по 27.02.2012р. проведено документальну планову перевірку позивача, за наслідками якої було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Магнетік» (код ЄДРПОУ - 23456375) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011 № 624/23/23456375 від 03.03.2012р.

20.03.2012р. відповідачем на підставі висновків акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0000812302, 0000832302 та 0000842302 від 20 березня 2012р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000812302 від 20.03.2012р. відповідачем було збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 128683 грн. 00 коп.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000832302 від 20.03.2012р. відповідачем було збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 107850 грн. 00 коп.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000842302 від 20.03.2012р. відповідачем було застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 21059,00 грн.

Відповідно до Розділу 4 «Висновок» акту перевірки № 624/23/23456375 від 03.03.2012р. відповідач дійшов висновків про порушення позивачем положень пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.1.1., пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України шляхом завищення позивачем показника валових витрат (собівартості придбаних та реалізованих товарів) на загальну суму 539250,00 грн., положень підпунктів 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.3., 198.4. та 198.6. статті 198 Податкового кодексу України шляхом завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 107850,00 грн., пункту 2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затв. Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. та пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту стали господарські операції, здійснені між позивачем та постачальниками позивача - ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21». Зокрема, за матеріалами проведених іншими податковими органами перевірок діяльності постачальників контрагента позивача ТОВ «Макростаб» (ТОВ «Різано-Трейд» код ЄДРПОУ 36445153, ПП «Фірма «Володар» код ЄДРПОУ 31988783) не було встановлено фактів передачі товарів, внаслідок чого відповідачем було зроблено висновок, що операції поставки по ланцюгу ТОВ «Різано-трейд» - ТОВ «Макростаб» не містили у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, не спричиняли реального настання правових наслідків. Податковими органами також було зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) між ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Макростаб» внаслідок чого такі операції розглядаються як вчиненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

За наслідками виходів податкової міліції на юридичні та фактичні адреси постачальників позивача (ТОВ «4В» код ЄДРПОУ 32051763 та ПП «УКРБУД-ПБК 21» код ЄДРПОУ 33481728) було встановлено, що вказані юридичні особи за юридичними адресами не знаходяться. Враховуючи наведені обставини відповідачем було зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки № 624/23/23456375 від 03.03.2012р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

19.09.2010 р. ТОВ «Макростаб» було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ №100301677.

22.11.2010р. між позивачем та ТОВ «Макростаб» було укладено Договір №22/11-01 відповідно до якого ТОВ «Макростаб» зобов'язується передати у власність позивача, а покупець - прийняти та оплатити товар.

За наслідками здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Макростаб» останнім було видано податкові накладні №№ 952 від 13.12.2010р., 49 від 25.01.2011р., 66 від 01.02.2011р., 17 від 04.03.2011р., 18 від 09.03.2011р., 50 від 23.03.2011р., 72 від 31.03.2011р., 84 від 27.04.2011р., 61 від 08.06.2011р., 67 від 20.06.2011р., 71 від 20.06.2011р., 100 від 29.06.2011р., 115 від 30.06.2011р., що були зараховані позивачем у збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість у період з грудня 2010р. по червень 2011р. Суми витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою вартості придбаної у ТОВ «Макростаб» сировини, було віднесено позивачем до складу валових витрат.

Як вбачається із наданих позивачем до суду первинних документів бухгалтерського обліку (видаткові та товарно-транспортні накладні) та податкового обліку (податкові накладні) протягом періоду з грудня 2010р. по червень 2011р. позивачем у ТОВ «Макростаб» придбавалася сировина (мармур мелений, діоксин титану пігментний та фарбник), що використовувалася позивачем під час виготовлення готової продукції (виробів із пластика). Використання позивачем придбаної у ТОВ «Макростаб» сировини підтверджується як документами бухгалтерського обліку (лімітно-заборні картки, картки витрат матеріалів продукції та акти списання додаткових матеріалів на витрати щодо випуску, упаковки продукції за ІV квартал 2010р., І квартал 2011р. та ІІ квартал 2011р.) так і технічною документацією позивача (технологічні картки, що передбачають використання придбаної позивачем у ТОВ «Макростаб» сировини для виготовлення готової продукції).

На підтвердження реальності здійснених між позивачем та ТОВ «Макростаб» господарських операцій позивачем надані копії документів, що підтверджують зміну майнового стану позивача та ТОВ «Макростаб» внаслідок здійснення господарських операцій та рух активів, а саме:

- платіжні доручення №№ 2191 від 13.12.2010р., 2257 від 25.01.2011р., 2262 від 01.02.2011р., 2315 від 04.03.2011р., 2345 від 23.03.2011р., 2350 від 31.03.2011р., 2407 від 27.04.2011р., 2482 від 08.06.2011р., 2502 від 25.06.2011р., 2492 від 15.06.2011р, 2499 від 16.06.2011р., 2518 від 29.06.2011р., 2524 від 30.06.2011р., що підтверджують перерахування позивачем коштів на поточний рахунок ТОВ «Макростаб» та перехід права власності на кошти від позивача до ТОВ «Макростаб»;

- видаткові накладні №№ М-00000914 від 14.12.2010р., М-0000061 від 02.02.2011р., М-00000124 від 09.03.2011р., М-00000155 від 24.03.2011р., М-00000178 від 31.03.2011р., М-0000260 від 27.04.2011р., М-0000403 від 08.06.2011р., М-0000434 від 20.06.2011р., М-0000436 від 21.06.2011р., М-0000466 від 29.06.2011р., М-0000511 від 11.07.2011р., що свідчать про фактичне отримання позивачем придбаних у ТОВ «Макростаб» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» сировини та матеріалів;

- товарно-транспортні накладні від 14.12.2010р., 02.02.2011р., 09.03.2011р., 24.03.2011р., 31.03.2011р., 27.04.2011р., 08.06.2011р., 20.06.2011р., 21.06.2011р., 29.06.2011р., 11.07.2011р., що свідчать про рух активів між позивачем та ТОВ «Макростаб» при здійсненні господарських операцій;

- видаткові накладні, що підтверджують реалізацію позивачем готової продукції виробленої із використанням придбаної у ТОВ «Макростаб» сировини.

На підтвердження наявності фактичної можливості здійснення господарської діяльності з виготовлення та реалізації виробів з пластику позивачем надана до суду копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яким підтверджується належність позивачеві на праві власності виробничих та складських приміщень площею 2561,00 кв.м.

Відповідно до Статуту позивача до видів діяльності останнього входять, зокрема, виробництво та реалізація виробів із пластмаси та будівельних матеріалів. Як вбачається з акту перевірки № 624/23/23456375 від 03.03.2012р. відповідачем підтверджено фактичне здійснення позивачем протягом періоду, що перевірявся видів діяльності за КВЕД 25.21.0 (виробництво плит, штаби, труб та профілів з пластмас) та 25.23.0 (виробництво будівельних виробів з пластмас). Таким чином, наявний безпосередній зв'язок між придбанням сировини у ТОВ «Макростаб» та здійснюваною позивачем господарською діяльністю.

Позивачем також надані копії наступних документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21»:

- платіжні доручення №№ 1733 від 08.06.2010р. та 2019 від 30.09.2010р., що підтверджують перерахування позивачем коштів на поточний рахунок ТОВ «4В» та перехід права власності на кошти від позивача до ТОВ «4В»;

- договір про створення/передання науково-технічної продукції від 01.06.2010р., акт здачі-приймання виконаних робіт від 23.09.2010р. та робочий проект будівництва виробничо-складського корпусу по вул. Іскринська, 37 в Московському районі м. Харкова, що підтверджують фактичне виконання ТОВ «4В» робіт по виконанню проекту будівництва виробничого корпусу;

- податкові накладні №№ 258 від 08.06.2010р. та 440 від 23.09.2010р., які підтверджують факт нарахування податку на додану вартість контрагентом позивача - ТОВ «4В», сплату позивачем в ціні послуг нарахованого ТОВ «4-В» податку на додану вартість та право позивач на віднесення вказаних у податкових накладних сум до складу податкового кредиту;

- платіжні доручення №№ 1714 від 28.05.2010р. та 1837 від 15.07.2010р., що підтверджують перерахування позивачем коштів на поточний рахунок ПП «УКРБУД-ПБК 21» та перехід права власності на кошти від позивача до ПП «УКРБУД-ПБК 21»;

- видаткові накладні №№ 1155 від 28.05.2010р. та 1511 від 16.07.2010р., що підтверджують фактичне отримання позивачем від ПП «УКРБУД-ПБК 21» придбаного поліетилену;

- податкові накладні №№ 28054 від 28.05.2010р. та 15074 від 15.07.2010р., які підтверджують факт нарахування податку на додану вартість контрагентом позивача - ПП «УКРБУД-ПБК 21», сплату позивачем в ціні послуг нарахованого ПП «УКРБУД-ПБК 21» податку на додану вартість та право позивач на віднесення вказаних у податкових накладних сум до складу податкового кредиту;

- акти списання додаткових матеріалів на витрати щодо випуску, упаковки продукції за IV квартал 2010 р., І квартал 2011 р., ІІ квартал 2011р., які підтверджують використання позивачем придбаного у ПП «УКРБУД-ПБК 21» поліетилену для упакування готової продукції.

Як вбачається з акту перевірки № 624/23/23456375 від 03.03.2012р. протягом періоду, в якому були здійсненні господарські операції, ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» були зареєстровані платниками податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію ТОВ «4В» платником податку на додану вартість від 13.11.2002р. №29583494 та свідоцтво про реєстрацію ПП «УКРБУД-ПБК 21» платником податку на додану вартість від 11.02.2010р. №100268502).

Згідно частини 2 статті 7 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши наданні позивачем первинні документи, суд відмічає, що їх зміст відповідає положенням законодавства, первинні документи складені реально існуючими та наділеними спеціальною правосуб'єктністю юридичними особами та свідчать про реальне настання юридичних наслідків за господарськими операціями здійсненими між позивачем та ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В», ПП «УКРБУД-ПБК 21».

Щодо обставин на підставі яких відповідач дійшов висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем, а також ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» суд виходить з наступного:

- в акті перевірки № 624/23/23456375 від 03.03.2012р. відповідачем не вказано які саме товари (роботи, послуги) придбавалися контрагентом позивача - ТОВ «Макростаб» у ТОВ «Різано-Трейд» та ПП «Фірма «Володар». За таких умов порушення у порядку ведення господарської діяльності контрагентів постачальника позивача не можуть бути підставою для висновків щодо неможливості фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Макростаб»;

- відсутність ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» за юридичним адресами було встановлено податковими органами після здійснення господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання та позивачем. Враховуючи наведене довідки та акти про відсутність ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» за юридичною адресою не можуть бути підставою для висновку про відсутність вказаних суб'єктів господарювання за юридичними адресами в момент здійснення господарських операцій з позивачем;

- відповідальність платника податків має індивідуальний характер та поширюється лише на діяння, що були вчинені саме цим платником. Діючим законодавством не передбачено можливості притягнення платника податків до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою.

На підставі наведених положень податкового законодавства суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нереальність господарських операцій та неможливість фактичного здійснення господарських операцій між позивачем, а також ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, акт перевірки не містить належних доказів вчинення позивачем порушення положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України при визначенні позивачем складу валових витрат та податкового кредиту.

Положеннями підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачеві було надано право на віднесення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, нарахованих (сплачених) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Згідно пунктів 138.1. та 138.8., а також підпункту 138.8.1. статті 138 Податкового кодексу України позивач мав право віднести до складу валових витрат витрати операційної діяльності, що включають, собівартість реалізованих товарів, а саме: прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приймаючи до уваги те, що позивачем були надані належним чином складені та оформлені документи, що свідчать про зміни майнового стану учасників господарських операцій, рух активів в процесі здійснення господарських операцій, безпосередній зв'язок здійснених позивачем господарських операцій з видами діяльності, що передбачені Статутом позивача, докази подальшого використання придбаних позивачем товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях, зважаючи на наявність у учасників господарських операцій (ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21») спеціальної правосуб'єктності, суд доходить висновку, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум підтверджених отриманими позивачем від ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» податковими накладним на загальну суму 107850,00 грн. та віднесення позивачем до складу валових витрат витрат, понесених за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «Макростаб», ТОВ «4В» та ПП «УКРБУД-ПБК 21» у загальному розмірі 539250,00 грн. є правомірним.

Відповідно до акту перевірки № 624/23/23456375 від 03.03.2012р. відповідачем також було встановлено не оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства згідно z-звітів №№ 363 від 22.03.2010р. у сумі 1800,00 грн., 328 від 19.10.2009р. у сумі 539,99 грн. та 341 від 09.12.2009р. у сумі 1600,00 грн. та не роздрукування через реєстратори розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 15.05.2009р., 16.10.2009р., 08.12.2009р., 19.03.2010р.

Зважаючи на той факт, що застосовані відповідачем до позивача передбачені положеннями Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. штрафи та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансові санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями, до 01.01.2011р. (момент набуття чинності Податковим кодексом України) їх застосування було можливим не пізніш як протягом одного року з дня порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Враховуючи той факт, що на момент набуття чинності Податковим кодексом передбачений частиною 1 статті 250 Господарського кодексу України строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства згідно z-звітів №№ 328 від 19.10.2009р. у сумі 539,99 грн. та 341 від 09.12.2009р. у сумі 1600,00 грн. та не роздрукування через реєстратори розрахункових операцій фіскальних звітних чеків за 15.05.2009р., 16.10.2009р., 08.12.2009р. минув до 01.01.2011р., відповідач не мав права застосовувати до позивача передбачені положеннями Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. штрафи та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансові санкції.

Поданими позивачем до суду копіями касової книги та книги обліку розрахункових операцій підтверджується роздрукування позивачем фіскального звітного чеку за 19.03.2010р. (виконаний 22.03.2010р.) та оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі позивача згідно z-звіту № 363 за 19.03.2010р., виконаного 22.03.2010р., в день роздруківки z-звіту № 363. Пунктом 2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затв. Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 передбачено оприбуткуванням готівки у повній сумі її фактичного надходження на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Позивачем було дотримано положення законодавства щодо оприбуткування готівки на підставі фіскального звітного чеку, зокрема, оприбуткування сум готівки згідно z-звіту № 363, виконаного 22.03.2010р., було здійснено в день виконання z-звіту, а саме 22.03.2010р., при цьому, позивачем було виконано роздрукування фіскального звітного чеку за 19.03.2010р. Враховуючи наведене висновки відповідача щодо не оприбуткування позивачем готівкових коштів у касовій книзі підприємства згідно z-звіту № 363 за 19.03.2010р., виконаного 22.03.2010р. та не роздрукування позивачем розрахункового фіскального звітного чеку за 19.03.2010р. є помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 71, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Магнетік" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 20.03.2012 року за № 0000812302, № 0000832302, № 0000842302, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Магнетік".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2012 року.

Суддя Заічко О.В.