Постанова

від 20.06.2012 по справі 5029/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 червня 2012 р. № 2а- 5029/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Зміївського А.М.,

представника відповідача - Хищенка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Северський - 2"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Северський-2", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд податкові повідомлення-рішення від 16.01.12р. №0000381503 та №00000391503, прийняті ДПІ у Київському м. Харкова визнати протиправними; податкові повідомлення-рішення від 16.01.12р. №00000381503 та №00000391503 скасувати.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що зроблені ДПІ у Київському районі м. Харкова висновки викладені в акті перевірки щодо наявності порушень податкового законодавства позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а відповідно не можуть слугувати підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 16.01.12р. №0000381503 та №00000391503 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Северський-2»за квітень та липень 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 16.12.11 №4473/15-208/14088872.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.01.2012р. за №0000381503, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% за порушення вимог п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України на загальну суму 787,60 грн. та №0000391503, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% за порушення вимог п.57.1 ст.57 та ст.126 Податкового кодексу України на загальну суму 478,72 грн.

Щодо правомірності проведення перевірки суд зазначає, що відповідно до положень п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Виходячи із змісту акту проведеної камеральної перевірки судом встановлено, що перевірка проведена з податку на додану вартість за квітень, липень 2011р., а акт перевірки датований 16.12.2011р., що прямо порушує спеціальну норму податкового законодавства. Відомостей щодо несвоєчасного подання звітності, або не прийняття звітності відповідачем в матеріалах справи відсутні та порушень не встановлено, що підтверджується складеним актом перевірки.

Відповідач в акті перевірки вказав, що несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9133,22 грн. за звітний податковий період квітень 2011 року на порушення пункту 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України. Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за період квітень 2011 року - 30.05.2011 року. Фактично погашено 31.05.2011 року, платіжне доручення від 31.05.2011 р. № 233 на суму 9219,0 грн. Кількість календарних днів затримки, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - 1. Фактично погашено 29.08.2011 року, платіжне доручення від 29.08.2011 р. № 374 на суму 1414,62 грн. Кількість календарних днів затримки, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання-91.

Також податковим органом вказано, що несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1447,06 грн. за звітний податковий період липень 2011 року на порушення пункту 57.1 статті 57 розділу II Податкового кодексу України. Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за період липень 2011 року - 30.08.2011 року. Фактично погашено 26.09.2011 року, платіжне доручення від 26.09.2011 р. № 419 на суму 102,0 грн. Кількість календарних днів затримки, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання -10. Фактично погашено 28.11.2011 року, платіжне доручення від 28.11.2011 р. № 979 на суму 979,0 грн. Кількість календарних днів затримки, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання -90.

Відповідно п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.09р. по 31.12.10р. (акт від 15.04.11р. № 1460/23-5/14088872) податковим повідомленням-рішенням від 27.04.11р. № 0001772302 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 18536,30 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 3707,30 грн. (сплачено платником податків до бюджету платіжним дорученням від 06.05.11р. № 190). Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України ТОВ «Северський-2»по обліковій картці платника з податку на додану вартість податковим органом 16.05.11р. була нарахована пеня у розмірі 1440,40 грн. на суму виявленого контролюючим органом заниження податку на додану вартість за весь період заниження.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Северський-2»була надана до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року (вх. від 18.05.11 № 9003368742), згідно з якою підприємством було визначено до сплати податок на додану вартість у розмірі 9219,0 грн. Узгоджена сума грошового зобов'язання (по строку сплати 30.05.11р.) несвоєчасно сплачена платником податків згідно з платіжними дорученнями від 31.05.11 № 233 на вказану суму та від 29.08.11 № 374 на суму 5769,0 грн. із затримкою на 1 день та 91 день (відповідно), що є порушенням п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Фактично, відповідач частину коштів у сумі 1440,40 грн., сплачених підприємством відповідно платіжного доручення №233 скерував в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів.

Також, ТОВ «Северський-2»була надана до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларація з податку на додану вартість за липень 2011 року (вх. від 18.08.11 №9006826980), згідно з якою підприємством було визначено до сплати податок на додану вартість у розмірі 5762,0 грн. Узгоджена сума грошового зобов'язання (по строку сплати 30.08.11р.), яка на думку перевіряючих, несвоєчасно сплачена платником податків згідно з платіжними дорученнями від 26.09.11 № 419 та від 28.11.11 № 521 із затримкою на 27 днів та 90 днів (відповідно).

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Вказана норма була недодержана в ході прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі №2-а-15473/11/2070, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2012р. Предметом розгляду вказаної справи є скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 825 від 24.05.2011р.

Згідно вказаного рішення судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011р. № 0001772302 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14829,0 грн., застосування штрафних санкцій в розмірі 3707,03 грн., а також податкове повідомлення -рішення від 27.04.2011р. № 0001752302 про нарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 33273,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 8318,30 грн.

Зазначені податкові повідомлення -рішення позивачем не оскаржувались. Платіжними дорученнями № 191 від 06.05.2011р. на суму 41591,30 грн. та № 190 від 06.05.2011р. на суму 18536,30 грн. позивачем сплачено нараховані до сплати податковим органом суми.

Відповідачем 24.05.2011р. прийнято податкову вимогу № 825, згідно якої загальна сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями, яка підлягає сплаті, становить 5170,09 грн., в тому числі основний платіж 3729,69 грн. Також позивачу нараховано пеню в розмірі 1440,40 грн.

Вказаним рішенням суду першої інстанції визнано протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 825 від 24.05.2011р. та скасовано її.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд звертає увагу на те, що відповідно ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно п. 56.18 ст.56 Податкового кодексу України урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку, що податковим органом порушено вимоги чинного податкового законодавства України при проведенні камеральної перевірки підприємства позивача, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що порушення, які встановлені податковим органом не доведені в ході розгляду справи, то і нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 16.01.12р. №0000381503 та №00000391503 прийняті Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова на підставі акту від 16.12.11 №4473/15-208/14088872 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 16.01.12р. №0000381503 та №00000391503, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже, в частині визнання податкових повідомлень-рішень від 16.01.12р. №0000381503 та №00000391503 протиправним слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, але аж ніяк про визнання протиправним рішення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Северський - 2" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.12р. №00000381503 та №00000391503 Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Северський - 2" (код ЄДРПОУ 14088872) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 107.30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 25 червня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко