Постанова

від 19.06.2012 по справі 2а-2387/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. № 2а-2387/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Талалаєва О.Ю.,

від відповідача -Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Львівавторем»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП «Львівавторем» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2011 року за №0002832321.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом замінено ДПІ у Сихівському районі м.Львова на його правонаступника ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позивач в позовній заяві стверджує, що підприємство виключно на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентами податкових накладних має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентами податкових зобов'язань. Також, продовжує позивач, акт перевіри не містить посилання на жодні докази, які б обгрунтовували той факт, що спірні господарські операції ПП «Львівавторем»зі своїми контрагентами не відбулись, а навпаки перелічив всі досліджені ним документи, які є достатніми на законному рівні включити вказані суми до податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні проти позову стверджує, що перевіряючі правильно прийшли до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, а тому податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Львівавторем»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова складено акт від 01.11.2011 року за №4061/23-209/22343723 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року за №0002832321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 125642 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем -119096 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -6546 грн. 00 коп.;

Перевіркою встановлено:

- порушення п.1.3, п.1.4, п.1.7, п.1.8 ст.1, підп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, підп.7.3.1, п.7.3, підп.7.4.1, підп.7.4.4 п.7.4, п.7.7.1, підп.7.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 119096 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування по податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентами -ПП «ФПК «Каскад», ПП «Версант», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім».

Між ПП «ФПК «Каскад»»(виконавець) та ПП «Львівавторем»(замовник) 01.09.2009 року було укладено договір №ДГ-00030/11 згідно з умов якого замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату наданих послуг, витрачених матеріалів та комплектуючих, передавати на прохання виконавця додаткову інформацію або документи, які необхідні для виконання робіт.

Між ПП «Львівавторем»та ПП «Версант»було укладено усну домовленість про постачання товарно-матеріальних цінностей.

Між ПП «Львівавторем»та ПП «МКМ-Сервіс» було укладено усну домовленість про постачання товарно-матеріальних цінностей.

Між ТзОВ «Промтехметал»(постачальник) та ПП «Львівавторем»14.02.2011 року укладено договір поставки №111402/1 згідно з умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця товар, а поупець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар.

Між ТзОВ «Крафт ЛВ» (продавець) та ПП «Львівавторем»(покупець) 20.04.2011 року укладено договір купівлі-продажу за №2004/11 згідно з умов якого продавець продає, а поупець купує авто товари за ціною, що узгоджена сторонами за одиниці виробу в кількості згідно замовленню про постачання товарно-матеріальних цінностей.

Між ТзОВ «Сталевий дім»(постачальник) та ПП «Львівавторем»(покупець) 18.04.2011 року укладено договір про довгостроові поставки за №0151011/11 згідно з умов якого постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товари (в тому числі, але не виключно -запасні частини для автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в наккладних, які є специфікаціями в розумінні ст.266 ГК України та складають невід'ємну частину договору, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

В підтвердження обставин виконання вищеневедених господарських угод позивачем було надано договори, податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення, картки клієнта, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, замовлення за липень -грудень 2009 року та розхід товарів за липень-грудень 2009 року, які були реалізовані УДСО при УМВС України у Львівській області, зокрема видаткові накладні та довіреності.

Орган державної податкової служби в акті перевірки посилається на:

- акт перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова від 25.02.2011 року за №214/23-2/35382611 з якого вбачається, що для здійснення господарської діяльності ПП «ФПК «Каскад»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, про що свідчать дані декларації з податку на прибуток за 2010рік та дані додатку К1 до декларації з податку на прибуток, який поданий з нульовими показниками;

- акт перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова від 21.09.2010 року за №4336/23-4/36828580 з якого вбачається, що перевіркою встановлено відсутність необхідних умов результатів здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність;

- акт перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 23.06.2011 року за №1649/23-209/35383180 з якого вбачається, шо перевіркою встановлено відсутність у ПП «МКП-Сервіс»власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві, а тому можна стверджувати про нереальність господарських операцій;

- дані центральної бази даних ДПА України згідно з яких на ТзОВ «Промтехметал»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-яого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру;

- акт перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова від 30.06.2011 року за №943/23-2/37399009 згідно з якого в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТзОВ «Крафт ЛВ», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, обортних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг);

- акт перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова від 23.08.2011 року за №1556/23-4/37399035 згідно з якого в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТзОВ «Сталевий дім», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, обортних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Вищенаведені обставини, на думку органу державної податкової служби, свідчать про нереальність та нікчемність господарських господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення, картки клієнта, банківсьі виписки, оборотно-сальдові відомості, тощо).

Судом встановлено, що як вбачається з пояснень представника позивача доставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась трансортними засобами постачальників, а тому представити товаро-супроводжуючі доументи не має можливості.

Більше того, згідно вимог чинного законодавства у позивача відсутній обов'язок зберігати товарно-супровідні документи, оскільки ним не формувались витрати щодо отриманих транспортних послуг.

Також, в матеріалах справи наявні рекламні матеріали контрагентів позивача (рекламні візитки), які, в свою чергу підтверджують те, що у позивача та згаданих контрагентів були переддоговірні відносини та подальші відносини під час виконання господарських зобов'язань.

Більше того, зазначені обставини вказують на логічність та послідовність дій позивача до та під час виконання правочинів, що не спростовано відповідачем у справі.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяги з Єдиного державного реєстру, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з яких контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо згаданих контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка вказувала на добросовісність його контрагентів.

Відповідно до підп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Аналогічні положення щодо права на формування податкового кредиту по податку на додану вартість закріплені також у ст.198-200 ПК України.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених в результаті здійснення господарських операцій з ПП «ФПК «Каскад», ПП «Версант», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Промтехметал», ТзОВ «Крафт ЛВ», ТзОВ «Сталевий дім», не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, прийняте правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року за №0002832321.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова на користь Приватного підприємства «Львівавторем»(код ЄДРПОУ 22343723), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пасічна, 127а, 1256 грн. 42 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 червня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк