Постанова

від 26.06.2012 по справі 4506/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

26 червня 2012 р. справа № 2а- 4506/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченка І.С.,

представника позивача - Митніка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ЛІЯ" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство "ЛІЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000092301 від 29.03.2012 р.

У зв'язку із закінченням реорганізації шляхом злиття Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, первинного відповідача судом було замінено на належного відповідача -правонаступника Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №651/23-310/30236396 від 15.03.2012р., про результати проведення документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «ЛІЯ», код ЄДРПОУ 30236396, з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»(податковій номер 37093546) за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р. відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000092301 від 29.03.2012 року.

Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказане податкове повідомлення - рішення №0000092301 від 29.03.2012 року таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, правом участі у судовому засіданні не скористався, заперечень проти позову до суду не надав. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПП «ЛІЯ»зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 02.12.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, має код за ЄДРПОУ 30236396, має свідоцтво платника ПДВ №100228470, індивідуальний податковий номер 302363920375.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «ЛІЯ»код ЄДРПОУ 30236396 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»код ЄДРПОУ 37093546 за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р.

Результати перевірки оформлені актом № 651/23-310/30236396 від 15.03.2012 року (а.с. 12-18).

В акті зазначено про порушення: п.п. 198.6 ст. 198, п.п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ПП «ЛІЯ»код ЄДРПОУ 30236396, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 14785 грн., а саме за квітень 2011 року у сумі 2174 грн., за травень 2011 у сумі 1301 грн., за червень 2011 у сумі 1264 грн., за липень 2011 року у сумі 10046 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків і як наслідок, не пов'язані з власною господарською діяльністю за отриманий товар (надані послуги) від ТОВ " Бізнес-консалтинг плюс " код ЄДРПОУ 37093546 відповідно до податкових накладних № 128 від 28.04.2011 року, № 135 від 29.04.2011 року, № 145 від 21.05.2011 року, № 77 від 14.06.2011 року, № 95 від 14.07.2011 року, № 117 від 19.07.2011 року та № 151 від 25.07.2011 року.

На підставі висновків акту відповідачем було складене податкове повідомлення -рішення від 29.03.2012 року №0000092301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17299,50 гривень, з яких: за основним платежем -14785,00 гривень та за штрафними санкціями -2514,50 гривень (а.с. 11).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про порушення контрагентом позивача ТОВ " Бізнес-консалтинг плюс " своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було покладено відомості актів перевірки ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" складені фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова а саме:

- акт від 30.06.2011 р. № 1483/15-05-14/37093546 за період з 01.03.2011 по 30.04.2011;

- акт від 07.11.2011 р. № 214/23-03-05/37093546 за період з 01.05.2011 по 31.05.2011;

- акт від 13.09.2011 р. № 11/23-02-09 за період з 01.06.2011 по 30.06.2011;

- акт від 07.10.2011 р. № 60/23-03-05/37093546 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

Виходячи з висновків вищезазначених актів ТОВ " Бізнес-консалтинг плюс " має ознаки нереальності здійснення фінансово -господарської діяльності.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ПП "ЛІЯ" з ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р. по придбанню продукції (наданню послуг) є нікчемними.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

01.04.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" (виконавець) було укладено договір послуг № 11, предметом якого є виготовлення оригінал-макетів для зовнішньої та внутрішньої реклами, вартість виготовленої продукції прораховується по кожній заявці індивідуально, згідно вимог та технічному завданню(Т3) пред'явлених Замовником (а.с. 27).

На виконання умов договору послуг між позивачем та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" були підписані акти приймання - передачі виконаних робіт по договору № 11 від 01.04.2011 року а саме: акт № 1/6/11 від 30.06.2011 року, акт № 18/7/11 від 18.07.2011 року, акт №29/4/11 від 29.04.2011 року та акт № 14/6/11 від 14.06.2011 року (а.с. 34-37).

ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" 22.07.2011 р. були виписані податкові накладні: №128 від 28.04.2011 року, № 135 від 29.04.2011 року, № 145 від 21.05.2011 року, № 77 від 14.06.2011 року та № 95 від 14.07.2011 року (а.с. 29-33).

Крім того, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за виконані послуги позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 929 від 31 травня 2011 року, № 906 від 29 квітня 2011 року, № 965 від 14 липня 2011 року, № 903 від 28 квітня 2011 року та № 936 від 14 червня 2011 року (а.с. 42-46). Видаткові накладні наявні в матеріалах справи.

19.05.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" (продавець) було укладено договір поставки № 14 (а.с. 47-48). На виконання умов договору ПП "ЛІЯ" отримана податкова накладна № 117 від 19.07.2011 р. та № 151 від 25.07.2011р (а.с. 55-56).

Позивачем була здійснена оплата, що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи: № 978 від 25 липня 2011 року та №970 від 19 липня 2011 року (а.с. 53-54).

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ПП «ЛІЯ»та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПП "ЛІЯ") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт, отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ПП "ЛІЯ" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагента ТОВ " Бізнес-консалтинг плюс", який в свою чергу виконав вимоги діючого законодавства, видавши ПП "ЛІЯ" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПП "ЛІЯ" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" угод, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ПП "ЛІЯ" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000092301 від 29.03.2012 р. не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЛІЯ" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000092301 від 29.03.2012 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 26.06.2012р.

Суддя Сагайдак В.В.