Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-1952/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-1952/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши уписьмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет-Технолоджіс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджис», (далі - позивач, ТОВ «Інтернет-Технолоджис»), з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкових повідомень-рішень від 11.01.2012 № 0000922302 та № 0000912302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивачем не допущено порушень вимог законодавства України, зокрема, у періоді, що перевірявся, що всі господарські операції позивача носили реальний характер, підтверджені належним чином оформленими документами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильних висновках, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 626, ст.629, ст.655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст.664, ст. 203 п. 1, ст.215 п. 2, ст. 215, ст. 218, частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено укладення угод, які були визначені відповідачем як нікчемні, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 9713 грн. та заниженню податку на додану вартість у сумі 369 627 грн.

В судове засідання 11.06.2012 р. не прибув представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до положень частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджис» з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Медіа Груп» за період червень 2011р., серпень 2011 р., вересень 2011р., за наслідками якої складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.12.2011 р. за № 727-23-2-34892408 (далі акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 626, ст.629, ст.655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст.664, ст. 203 п. 1, ст.215 п. 2, ст. 215, ст. 218, частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9713 грн. в тому числі за ІІ квартал 2011 р. у сумі 4 086 грн., за ІІІ квартал у сумі 5 627 грн. та до заниження податку на додану вартість на загальну суму 369 627 грн. в тому числі за червень 2011 року в сумі 138 174 грн., за серпень 2011 року в сумі 74 856 грн., за вересень 2011 року в сумі 156 597 грн.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000922302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 713 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000912302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 427 491 грн., з яких 369 627 грн., - податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції у розмірі 57 864 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 200.1. Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов"язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Судом встановлено, що між позивачем (як замовником) та ТОВ "ІнтерМедіаГруп" (як виконавцем), було укладено Договір № 15/11 від 15.05.2011 р. про організацію рекламної компанії в мережі Інтернет (далі - Договір), пп. 1.1. якого визначено, що виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням і за рахунок замовника надавати рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів в мережі Інтернет, а також Інтернет Ресурсах в обсязі, форматі та в термін вказаних в завданнях на рекламні послуги.

Згідно п. 4.2 вказаного договору, оплата послуг виконавця здійснюється згідно виставлених рахунків. Відповідно до п. 4.3 договору, після закінчення кожного з етапів надання послуг та розміщення рекламних матеріалів, передбачених завданням та графіком розміщення рекламних матеріалів або гарантійними листами, замовник у випадку відсутності претензій в особі уповноваженого представника зобов'язаний підписати та повернути акт здачі-приймання наданих послуг не пізніше 10 днів після отримання акту.

На виконання умов договору Позивачем та ТОВ "ІнтерМедіаГруп" було підписано:

- Завдання на рекламні послуги № 1 з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 612 471, 55 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 2 з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 169 002,81 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 3 з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 26 248,38 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 4, вартість послуг по якому склала 21 320,60 грн.

Загальна сума по вказаних завданнях склала 829 043,34 грн.

Судом встановлено, що після виконання визначених завданнями на рекламні послуги №1-№4 робіт сторонами були складені та підписані відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 0000218, 0000221,0000219,0000220 від 30.06.2011 та здійснено розрахунки між сторонами на підставі виставлених рахунків №№ СФ-і0601, СФ-і0604, СФ-і0602, СФ-і0603 від 30.06.2011 р.

Судом досліджено відповідні податкові накладні, складені на виконання умов вказаного договору, а саме, податкову накладну № 32 від 30.06.2011р. на загальну суму 612 471,55грн., в т.ч. ПДВ -102 078,59 грн.; податкову накладну № 35 від 30.06.2011р. на загальну суму 169 002,81 грн., в т.ч. ПДВ -28 167,13 грн.; податкову накладну № 33 від 30.06.2011р. на загальну суму 26 248,06 грн., в т.ч. ПДВ -4 374,68 грн.; податкову накладну № 34 від 30.06.2011р. на загальну суму 21 320,6 грн., в т.ч. ПДВ -3 553,44 грн.;

Також судом встановлено, що позивачем та ТОВ "ІнтерМедіаГруп" було підписано Завдання на рекламні послуги № 11 з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 434 459,65 грн., Завдання на рекламні послуги № 12, вартість послуг по якому склала 14 676,36 грн. Загальна сума по даних завданнях склала 449 136,01 грн.

Після виконання визначених завданнями на рекламні послуги №11, №12 робіт, сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 0000312, 0000311 від 31.08.2011 р. Розрахунки було здійснено на підставі рахунків №№ СФі002, СФі0801 від 31.08.2011 про що свідчать платіжні доручення № 370 від 13.09.2011 р. та № 404 від 24.10.2011 р.. Після підписання між сторонами вказаних документів від ТОВ «ІнтерМедіаГруп» Позивачем було отримано податкові накладні, що були досліджені судом, а саме, податкова накладна № 31 від 31.08.2011р. на загальну суму 434 459,64 грн., в т.ч. ПДВ -72 409,94 грн.; податкова накладна № 30 від 31.08.2011р. на загальну суму 14 676,36 грн., в т.ч. ПДВ -2 446,06 грн.;

Судом також встановлено, що в подальшому сторонами підписано:

- Завдання на рекламні послуги № 13 з графіком розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 168 410,94 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 14 з графіком розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 245 936,56 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 15 з графіком розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 135 351 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 16 з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 79 721,28 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 17 з графіком розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 69 351,39 грн.

- Завдання на рекламні послуги № 18 з графіками розміщення рекламних матеріалів на загальну вартість послуг 226 138,02 грн.

Загальна сума по даних завданнях склала 939 585,91 грн.

Відповідно до умов вказаного договору, після надання зазначених у завданнях послуг сторонами підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ ОУ-191, ОУ-192, ОУ-196, ОУ-194, ОУ-193,ОУ-195 від 30.09.2011. Розрахунки здійснено на підставі виставлених рахунків №№ СФ-і91, СФ-і92, СФ-і96, СФ-і94, СФ-і93,СФ-і95 від 30.09.2011 р. що підтверджується платіжними дорученнями № 455 від 28.11.2011 р., № 424 від 14.11.2011 р., № 471 від 14.12.2011 р., дослідженими судом.

Судом встановлено, що від ТОВ «ІнтерМедіаГруп» позивачем отримано податкові накладні, а саме, податкову накладну № 51 від 30.09.2011р. на загальну суму 168 410,33 грн., в т.ч. ПДВ -28 068,39 грн.; податкову накладну № 52 від 30.09.2011р. на загальну суму 245 936,56 грн., в т.ч. ПДВ -40 989,43 грн.; податкову накладну № 56 від 30.09.2011р. на загальну суму 135 351,97 грн., в т.ч. ПДВ -22 558,66 грн.; податкову накладну № 54 від 30.09.2011р. на загальну суму 79 721,28 грн., в т.ч. ПДВ -13 286,88 грн.; податкову накладну № 53 від 30.09.2011 р. на загальну суму 69 351,39 грн., в т.ч. ПДВ -11 558,56 грн.; податкову накладну № 55 від 30.09.2011 р. на загальну суму 226 138,02 грн., в т.ч. ПДВ -37 689,67 грн.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди, дані відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно інформації бази ДПС України, позивач має стан платника податків -0 (платник податків за основним місцем обліку), а ТОВ «ІнтерМедіаГруп» має стан 10 "запит на встановлення місцезнаходження". Також відповідач зазначив в акті перевірки, що згідно акту перевірки від 07.10.2011 № 2125/2301/32829381 ТОВ «ІнтерМедіаГруп» документально не підтверджені взаємовідносини з підприємствами покупцями та постачальниками, в т.ч. з ТОВ «Інтернет-Технолоджис», а саме не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «ІнтерМедіаГруп» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі викладеного, в акті перевірки сформульовано висновок, що укладений та, начебто, виконаний договір між позивачем та ТОВ «ІнтерМедіаГруп» є нікчемним, оскільки оформлений лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, з метою заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеної угоди, та критично оцінює посилання відповідача на обставини встановлені щодо ТОВ «ІнтерМедіаГруп» актом перевірки від 07.10.2011 № 2125/2301/32829381 з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, зокрема, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Судом було також досліджено звіти по операціях по рахунку позивача, що підтверджують факт оплати позивачем послуг, наданих контрагентом, - ТОВ «ІнтерМедіаГруп».

Суд зазначає, що викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності зазначеного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерМедіаГруп» в силу своєї нікчемності з огляду на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМедіаГруп» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що товариство має стан 10 "запит на встановлення місцезнаходження", що свідчить про його фіктивну господарську діяльність, до уваги не приймаються виходячи с наступного.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел суб"єкта господарювання на вчинення такого правочину.

В акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та поясненнях представника відповідача, відсутні будь які докази, які підтверджують викладене в самому акті.

Також, суд звертає увагу, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «ІнтерМедіаГруп» вбачається, що у ньому не міститься запис про відсутність даного товариства за вказаним його місцезнаходженням, що спростовує доводи відповідача про відсутність останнього за його місцезнаходженням.

Суд також не погоджується з викладеними у письмових запереченнях на позов та в акті перевірки твердженнями представника відповідача, згідно з якими, однією з підстав для відмови у задовленні позову є порушення законодавства допущені ТОВ «ІнтерМедіаГруп», оскільки зазначені порушення не є підставами для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб позивача або ТОВ «ІнтерМедіаГруп» (вироків за кримінальними справами порушеними за фактами зазначеними в акті перевірки, тощо).

Відповідність форми податкових накладних вимогам чинного законодавства та порядку їх заповнення представником відповідача не спростовувалась, а зазначалось, що фіктивність правочину має наслідком те, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, підписані від імені ТОВ "ІнтерМедіаГруп".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вище вказаного договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ІнтерМедіаГруп", у позивача наявні всі необхідні документи, складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, позивачем здійснено оплату отриманих послуг у повному обсязі та використвно отримане за договором у власній господарській діяльності, а отже позивач не порушив вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в складі ціни послуг по Договору № 15/11 від 15.05.2011 р. про організацію рекламної компанії в мережі Інтернет.

Позивачем на вимогу суду було надано докази реальності спірних господарських операцій та використання результатів цих послуг в господарській діяльності, а саме, фотоматеріали, що підтверджують факт розміщення кожного з видів реклами на виконання вказаних договорів та завдань на рекламні послуги (скріншоти -знімки екрана, зображення, отримане комп'ютером, що відображає дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора), договори між позивачем та замовниками рекламних послуг, виконання яких в подальшому здійснювало ТОВ «"ІнтерМедіаГруп"», зокрема, договори про організацію рекламної компанії в мережі Інтернет № 31/01 від 31.03.2011 р. з Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ» (з довідкою КРУ в місті Києві від 12.08.2011 № 04-31/1234 про проведення зустрічної звірки), № 01/11 від 01.01.2011 з ТОВ «Майндшер», № 02/11 від 20.12.2010 з ТОВ «Медіаком Україна» з графіками розміщення рекламних сюжетів, завдань на рекламні послуги, актами здачі приймання робіт, податковими накладними. З урахуванням досліджених судом доказів та, приймаючи до уваги, що основними видами діяльності позивача згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є рекламна діяльність, діяльність, пов"язана з банками даних, дослідження кон"юнктури ринку та виявлення суспільної думки, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача із ТОВ "ІнтерМедіаГруп" носили реальний характер та були використані у господарській діяльності позивача.

Крім цього судом були досліджені надані на вимогу суду позивачем податкові декларації з ПДВ за червень, липень, серпень та вересень 2011 року, податкові декларації з податку на прибуток підприємства за другий та третій квартали 2011 року та встановлено, що податкова звітність позивача за спірні періоди складалась та подавалась позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд констатує, що з досліджених судом доказів вбачається, що у позивача не було підстав не включати до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих, сплачених та підтверджених податковими накладними, виписаними у встановленому законодавством порядку та підстав збільшувати суму зобов'язань з податку на прибуток на суму визначену відповідачем.

Також суд звертає увагу, що, як вбачається з акту перевірки, працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову перевірку ТОВ «ІнтерМедіаГруп» за період травень-червень 2011 року, в той час як перевірка діяльності позивача по операціях з даним товариством, що проводилася на підставі Акту перевірки від 07.10.2011 року за 2125/2301/32829381, проводилася за період червня, серпня та вересня 2011 року. Тобто, за період серпень та вересень 2011 року відповідачем не було зроблено жодних запитів ні до ТОВ «ІнтерМедіаГруп», ні до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на обліку в якій знаходиться дане підприємство, щодо підтвердження проведення операцій між позивачем та ТОВ «ІнтерМедіаГруп» в період серпня- вересня 2011 року.

Суд також визначає безпідставними посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем положень ст. 655, ст. 662, ст. 656, ст. 658, ст. 664 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми регулюють правовідносини, купівлі-продажу, які не мали місця у відносинах позивача та ТОВ «ІнтерМедіаГруп».

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем надано суду достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджис» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 11.01.2012 р. № 0000922302 та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. № 0000912302.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Технолоджис» (код ЄДРПОУ 34892408) за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко