Постанова

від 02.07.2012 по справі 2а/0470/4632/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4632/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Кисельові К.П.

за участю: представника позивача - Акудовича А.О.

представника відповідача - Колота В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферона»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферона» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 20288842, місцезнаходження: 49017, м. Дніпропетровськ, вул. Шаумяна, 5) №960/10/28-148 від 13.01.2012 року про невизнання декларації ТОВ «Ферона» з податку на додану вартість за грудень 2011 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 20288842, місцезнаходження: 7, м. Дніпропетровськ, вул. Шаумяна, 5) прийняти податкову звітність ТОВ «Ферона» з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2011 року в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій;

- стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферона» суму судового збору в розмірі 32,19 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в вересні 2011 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, нарахована (сплачена) ТОВ «Ферона» протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

17.01.2012 року ТОВ «Ферона» отримало рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №960/10/28-148 від 13.01.2012 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року у зв'язку анулюванням Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Ферона» ще 17.11.2005 року.

Підпунктом 183.10. ст. 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Наведене свідчить, що ТОВ «Ферона» цілком на законних підставах подала до ДПІ у Ленінському районі податкову декларацію з ПДВ за звітний податковий період грудень 2011 року, а рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №960/10/28-148 від 13.01.2012 року про невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року є безпідставним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позов у яких зазначив, що згідно з обліковою справою ТОВ «Ферона», свідоцтво платника ПДВ №4604506 анульоване 17.11.2005р., з причини надання протягом 12 послідовних податкових періодів декларацій, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.

На момент подання декларації з ПДВ за грудень 2011 року підприємство ТОВ «Ферона» в Реєстрі платників ПДВ було відсутнє.

ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська були виконі вимоги ст.ст.48,49 ПКУ позивач був повідомлений про причини неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011р.

Отже, враховуючи вищевикладене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська обґрунтовано не визнано податковою звітністістю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, подану ТОВ «Ферона» 11.01.2012р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферона» зареєстровано виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська 29.04.2003 року, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ (ідентифікаційний код: 32466232).

Місцезнаходження суб'єкта господарювання: м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. 25.

Згідно з обліковою справою ТОВ «Ферона», свідоцтво платника податку на додану вартість №4604506 було анульоване 17.11.2005р., з причини надання протягом 12 послідовних податкових періодів декларацій, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.

Як зазначив позивач, в вересні 2011 року загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Податкового кодексу України, нарахована (сплачена) ТОВ «Ферона» протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищила 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

11.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферона» звернулось до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість (Форма №1-ПДВ) від 11.10.2011 року.

За результатами розгляду цієї заяви було встановлено, що в заяві в порушення п. 10 розділу III Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 978 та зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 29.12.2010р. за № 1400/18695, надано неповні дані, а саме, не заповнено п. 18 заяви, у зв'язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська листом від 13.10.2011р. за № 25495/10/29-018 запропоновано подати нову заяву для реєстрації платника податку на додану вартість.

11.01.2012р. поштовим відправленням до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від ТОВ «Ферона» надійшла звітна декларація з податку на додану вартість за грудень 2011р.

Листом ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 13.01.2012р. № 960/10/28-148 було повідомлено ТОВ «Ферона» про відмову у визнанні звітної декларації з ПДВ за грудень 2011р. у зв'язку з тим, що вона була подана не платником податку на додану вартість.

Рішення ДПІ від 13.01.2012р. № 960/10/28-148 позивачем було оскаржено до Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України, проте скарги вищестоящими органами були залишені без задоволення.

23.02.2012 року ТОВ «Ферона» повторно звернулося до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська з реєстраційною заявою платника податку на додану вартість (Форма №1-ПДВ) від 23.02.2012 року.

За результатами розгляду заяви та наданих до неї документів ДПІ було встановлено, що заява ТОВ «Ферона» не відповідає вимогам п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України.

З метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення ТОВ «Ферона» постачання товарів/послуг або відповідність вимогам, визначеним статтею 180 ПК України (щодо особи платника ПДВ) та п. 181.1 ст.181 ПК України, щодо обов'язкової реєстрації в якості платника ПДВ - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська листом від 02.03.2012р. № 5796/10/29-018, відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 розділу І Кодексу, п. 73.3 ст. 73 розділу II Кодексу було запропоновано подати до органу ДПС всі документи, що підтверджують такі відомості.

Судом встановлено, що реєстр платників податку на додану вартість ведеться відповідно до розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 - VI із змінами та доповненнями.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України - у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена» такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до ст. 183 Податкового кодексу України та п.5 розділу III Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 978 та зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 29.12.2010р. за № 1400/18695 (далі Положення), будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ.

Згідно з п. 183.14 ст. 183 Податкового кодексу України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, а також положення про реєстрацію платників податків затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України така заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до податкового органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до п. 7.2 розділу III Положення реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.

Відповідно до ст. 183.8 Податкового кодексу України та п. 11 розділу III Положення податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 5 розділу І, пункти 3, 4, підпункт 5.1 пункту 5 розділу III Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 1 розділу V Положення).

Згідно з п. 10 розділу III Положення, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані (крім розділу 15 такої заяви), її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ з внесеними змінами та доповненнями (далі - Кодекс);

«Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді».

Пунктом 46.1 статті 46 Кодексу визначено, що податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно з п.48.1 ст.48 Кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Відповідно до ст. 181.1. ст. 181 ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно зі статтею 183.18 Кодексу, особі, що реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 розділу V Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби Заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, що не подала до органу державної податкової служби Заяву або подала її з порушенням строку, встановленого пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу, то обов'язок нарахуванні та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання Заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. гривень. Така позиція викладена в листі Державної податкової служби України від 01.11.2011р. N 4800/7/15-3317.

Відповідно до ст.48 ПКУ Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.4. ст.48 ПКУ у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до п.48.7. ст.48 ПКУ Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 ст.49 ПКУ передбачено прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п.49.11. ст.49 ПКУ у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 184.2 ст.184 Кодексу анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «и» пункту 184.1, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Підпунктом «б» п. 184.6 ст.184 Кодексу визначено:

«У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації».

Враховуючи те, що на момент подання декларації з ПДВ за грудень 2011 року підприємство ТОВ «Ферона» в Реєстрі платників ПДВ було відсутнє, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська були виконі вимоги ст.ст.48,49 ПКУ у повному обсязі, а саме позивач був повідомлений про причини неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011р.

Отже, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська обґрунтовано не визнано податковою звітністістю податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року, подану ТОВ «Ферона» 11.01.2012р., а тому рішення від 13.01.2012р. № 960/10/28-148 прийнято ДПІ правомірно та не підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовна вимога щодо зобов'язання ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська прийняти податкову звітність ТОВ «Ферона» з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2011 року в якості податкової декларації без застосування штрафних санкцій також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Щодо стягнення судових витрат з відповідача, суд зазначає, що відповідно 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням вищезазначеного вимога щодо стягнення судових витрат не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферона» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 27.06.2012 року.

Суддя Е.О. Юрков