Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а/0570/5015/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5015/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: ОСОБА_1.(за дов. б/н від 14.06.2012 року),

ОСОБА_2 (за дов. б/н від 11.04.2012 року),

від відповідача: ОСОБА_3 (за дов. б/н від 12.06.2012 року),

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.В.» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032200 від 01 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 348 404,00 грн., з яких за основним платежем - 293 970,00 грн., штрафні санкції - 54 434,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач визначив безпідставність та необґрунтованість висновків податкової інспекції про нікчемність правочину щодо постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «СУГ Восток» газу зрідженого на підставі умов договору № 13 СУГ-11 від 25 січня 2011 року. Як зазначив позивач, наведені висновки податкової інспекції спростовуються викладеним у рішенні Господарського суду Харківської області від 5 березня 2012 року у справі № 5023/766/12 за позовом ТОВ «В.І.В.» до ТОВ «СУГ Восток», ТОВ «Вел Траст», ТОВ «Вінкап» про визнання правочину нікчемним та стягнення збитків, в ході розгляду якої було встановлено дійсність укладеного між позивачем та ТОВ «СУГ Восток» договору купівлі-продажу № 13 СУГ-11 від 25 січня 2011 року та виконання його умов сторонами.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним в позові, зазначили, що відображені в податковому обліку наслідки господарських операцій на підставі умов договору № 13 СУГ-11 від 25 січня 2011 року, відповідають правилам формування податкового кредиту, встановленим положеннями Податкового кодексу України, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення стали викладені в акті перевірки висновки. Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства висновків акту, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.В.» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 34604370, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

В період з 10 січня 2012 року по 13 січня 2012 року на підставі наказу № 12 від 04 січня 2012 року та направлень від 10 січня 2012 року за № 32, 33 Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «СУГ Восток» (ЄДРПОУ 36901445), їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, серпень 2011 року. За наслідком проведення перевірки складений акт № 68/23-411/34604370 від 13 січня 2012 року (т. 1 арк. справи 9-25).

Згідно викладеного у висновках акту перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 293 970,00 грн. (з яких за лютий 2011 року - 185 105,00 грн., за серпень 2011 року - 108 865,00 грн.).

Висновки акту перевірки про порушення положень Податкового кодексу України та заниження грошових зобов'язань з податку на додану вартість засновані на відсутності реального відбуття господарських операцій з придбання позивачем скрапленого газу від Товариства з обмеженою відповідальністю «СУГ Восток» у лютому та серпні 2011 року та нікчемності такого правочину через невідповідність пунктам 1, 2 статті 215, пунктам 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, про що зазначено в актах Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки з Товариством з обмеженою відповідальністю «СУГ Восток» № 1761/235/36901445 від 18 жовтня 2011 року та № 1105/23-506/36901445 від 27 грудня 2011 року. Крім цього, в акті перевірки податковою інспекцією зазначено, що в наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не зазначено адресу пункту навантаження та розвантаження паливно-мастильних матеріалів, в товарно-транспортній накладній від 9 лютого 2011 року пунктом розвантаження визначено м. Кремінна, в якій відсутня АГЗП позивача; всі надані товарно-транспортні накладні не є бланками суворої звітності; до перевірки не надані документи на приймання та зберігання газу, сертифікати якості заводу виробника, паспорта якості надані не в повному обсязі.

01 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 348 404,00 грн., з яких за основним платежем - 293 970,00 грн., за штрафними санкціями - 54 434,00 грн. (т.1 арк. справи 7).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем до Державної податкової служби в Донецькій області, втім рішенням № 4194/10/10210-5 від 5 квітня 2012 року (т. 1 арк. справи 40-44) податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 1 лютого 2012 року залишено без змін, а надана позивачем скарга - без задоволення.

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту суми податку на додану вартість у лютому та серпні 2011 року, внаслідок відображення позивачем наслідків здійснення господарських операцій на підставі укладеного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «СУГ Восток».

Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України. Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

21 березня 2011 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2011 року (т.1 арк. справи 174-177), рядком 27 якої задекларував податок до сплати в сумі 13 991,00 грн. Згідно Додатку № 5 до цієї декларації (т. 1 арк. справи 123-126), позивач включив до складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «СУГ Восток» (ІПН 369014412361) податок на додану вартість в сумі 185 104,60 грн. на підставі отриманих від зазначеного контрагента податкових накладних.

20 вересня 2011 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2011 року (т.1 арк. справи 190-191), рядком 25 якої задекларував податок до сплати в сумі 16 452,00 грн. Згідно Додатку № 5 до цієї декларації (т. 1арк. справи 193), позивач включив до складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «СУГ Восток» (ІПН 369014412361) податок на додану вартість в сумі 108 864,99 грн. на підставі отриманих від зазначеного контрагента податкових накладних.

В ході проведеної перевірки не було встановлено розбіжностей між даними документів податкової звітності лютого та серпня 2011 в частині підстав декларування позивачем податкового кредиту по контрагенту ТОВ «СУГ Восток». Копії податкових накладних, на підставі яких позивачем включений податок на додану вартість до податкового кредиту лютого 2011 року в сумі 185 104,60 грн. та серпня 2011 року наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 64-72, 76; 73-75).

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 16 лютого 2011 року за № 197/18935), що набрав чинності з 04 березня 2011 року дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За наслідками дослідження в судовому засіданні зазначених податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «СУГ Восток», судом встановлено їх відповідність вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № N 1401/18696), що набрав чинності 10 січня 2011 року. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено включення позивачем до податкового кредиту лютого та серпня 2011 року податку на додану вартість в сумі 293970,00 грн. на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В судовому засіданні було встановлено, що податковий кредит формувався позивачем по факту отримання товарів у межах укладеного із ТОВ «СУГ Восток» договору поставки № 13 СУГ-11 від 25 січня 2011 року (т.1 арк. справи 62-63). Згідно умов зазначеного договору ТОВ «СУГ Восток» (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та сплатити продукцію - скраплений газ вуглеводневий, ДСТУ 4047-2001 у кількості, за номенклатурою, цінам та строки постачання згідно умов договору. Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна кількість товару за договором складає 1 000 тн. Ціна товару складає 7300 грн./тн. із врахуванням ПДВ (пункт 3.1. договору).

Згідно пункту 4.1. договору поставка товару здійснюється в порядку та строки , встановлені цим договором та заявками. Частиною 1 цього пункту договору встановлено базис поставки на умовах EXW. Частиною 2 цього пункту визначено, що продавець має право у межах цього договору на підставі узгодженої заяви від покупця здійснювати постачання з доставкою до місця встановленого в замовленні. Для цього продавець самостійно укладає договори з транспортними організаціями та сплачує їх послуги. Вартість доставки включається у вартість товару.

На підтвердження реального відбуття господарських операцій з придбання позивачем скрапленого газу на підставі умов договору № 13 СУГ-11 від 25 січня 2011 року позивачем надані видаткові накладні (т. 1 арк. справи 77, 82, 87, 91, 95, 98, 101, 105, 109, 114, 119, 123, 128), товарно-транспортні накладні (т. 1 арк. справи 81, 84, 88, 92, 97, 99, 102, 106, 111, 116, 121, 125, 130), журнали приходу по АГЗП (т. 1 арк. справи 136-165), копія витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей (т.1 арк. справи 166-173), платіжні доручення на сплату товарів (т. 1 арк. справи 206-249, т. 2 арк. справи 1-24), паспорти якості (т. 1 арк. справи 80, 85, 89, 93, 103, 107, 112, 117, 122, 126, 127), акти перерахунку скрапленого газу (т. 1 арк. справи 79, 86, 90, 94, 96, 99, 104, 108, 113,118), змінні звіти по АГЗС (т. 2 арк. справи 201-250, т. 3 арк. справи 1-99).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем при прийнятті скрапленого газу положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року, оскільки порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) встановлений Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 3 червня 2002 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за N 331/7652.

Пунктом 5.2.2. зазначеної Інструкції визначено, що приймання скрапленого вуглеводного газу, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на скраплений вуглеводний газ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, товарна-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.2. цих Правил передбачалося, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Втім, цей пункт був виключений згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України N 493 від 22 травня 2006 року, та на сьогоднішній день не є чинним.

З огляду на таке, посилання відповідача на те, що товарно-транспортні накладні є документами суворої звітності, судом не приймаються, як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на наявні недоліки оформлення позивачем товарно-транспортних накладних, що виразилися в зазначені в товарно-транспортних накладних неповної адреси пунктів розвантаження та навантаження, оскільки недоліки оформлення первинних документів є підставою для притягнення особи, винної в їх неправильному оформленні, до адміністративної відповідальності, але не можуть свідчити про невідбуття господарської операції. Отримання позивачем на належні йому АГЗП на підставі умов договору № 13 СУГ- 11 від 25 січня 2011 року та товарно-транспортних накладних газу скрапленого підтверджено журналами оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС, обов'язковість ведення яких встановлено пунктом 5.2.4 Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 3 червня 2002 року (т. 3 арк. справи 125-132, 135- 142, 144-151, 153-161, 163-171, 173-177, 179-188,190-199, 201-208, 210-217, 219228, 230-239).

Доводи стосовно відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання нікчемних правочинів засновані на інформації в актах Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СУГ Восток» за лютий та серпень 2011 року № 1761/235/36901445 від 18 жовтня 2011 року, № 1105/23-506/36901445 від 27 рудня 2011 року також не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

За змістом зазначених актів основним контрагентом ТОВ «СУГ Восток» є ТОВ «Вінкап» (код ЄДРПОУ 37191851), в якого за інформацією наданої до органу державної податкової служби податкової звітності відсутні основні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого з видів діяльності. Суд зазначає, що висновки про порушення платником податків правил формування податкового кредиту не можуть засновуватися на даних податкової звітності контрагента постачальника такого платника, в якого відсутні будь-які правовідносини з таким платником податків.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, в якому зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В обґрунтування висновків про нікчемність правочинів відповідач послався на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «СУГ Восток» безпосередньо при здійсненні спірних операцій. З огляду на зазначене, суд не приймає посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів, внаслідок яких позивач включив до податкового кредиту лютого та серпня 2011 року податок на додану вартість в сумі 293 970,00 грн.

Крім цього, факт реального виконання умов договору № 13 СУГ -11 від 25 січня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «СУГ Восток» встановлений Господарським судом Харківської області в ході розгляду справи № 5023/766/12, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СУГ Восток», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛ Траст», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкап», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про визнання правочину нікчемним та стягнення збитків, якою позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

З наведеного вище вбачається, що відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання господарських операцій з ТОВ «СУГ Восток» (за договором поставки № 13СУГ-11 від 25 січня 2011 року) у лютому та серпні 2011 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів лютого та серпня 2011 року податку на додану вартість в розмірі 185 105,00 грн. та 108 865,00 відповідно, з огляду на що висновки відповідача про заниження податку є неправомірними.

Через непідтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті за лютий та серпень 2011 року, відсутні підстави для збільшення грошових зобов'язань з цього податку за ці періоди та застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 1 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання податку на додану вартість на 293 970,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 54 434,00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією в Будьонівському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032200 від 01 лютого 2012, - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032200 від 01 лютого 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 348 404,00 грн., з яких за основним платежем - 293 970,00 грн., за штрафними санкціями - 54 434,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В. » (ЄДРПОУ 34604370, адреса: 83092, Донецька область, м. Донецьк, вул. 230-ї Стрілецької дивізії, 38А/93) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість гривень ) 00 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 15 червня 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.