Рішення

від 21.06.2012 по справі 5020-491/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року справа № 5020-491/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя

(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради

(вул. Л.Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до Комунального підприємства «Лотос»Севастопольської міської Ради

(вул. Адм. Октябрьського, 19, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 1 561,32 грн,

за участю представників сторін:

прокурора -Алісов О.В., посвідчення №25 від 04.04.2012;

позивача (СМР) -не з'явився;

позивача (КП «Севтеплоенерго»СМР) - ОСОБА_1, довіреність №7654 від 28.12.2011;

відповідача -Черкащенко Т.В., наказ №17 від 09.12.2008;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради із позовом до Комунального підприємства «Лотос»Севастопольської міської Ради про стягнення заборгованості за договором купівлі -продажу теплової енергії №547 від 15.02.2008 у розмірі 64 265,34 грн, з яких: 62 704,02 грн -основна заборгованість, 1085,24 грн -пеня, 266,03 грн -інфляційні витрати, 210,05 грн - 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтю 24 Закону України «Про теплопостачання», обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує умови договору купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузла обліку №547 від 15.02.2008, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за період з листопада 2011 року по березень 2012 року в розмірі 62 704,02 грн.

Ухвалою від 08.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

21.05.2012 від позивача (Севастопольська міська Рада) надійшло клопотання відповідно до якого просить розглянути справу за відсутністю свого представника, заявлені Прокурором Ленінського району м. Севастополя вимоги підтримає у повному обсязі (вх.№4567/12) (арк. с. 33).

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у відзиві на позов та зазначає, що станом на 21.05.2012 заборгованість ним частково погашена, тому сума позову зазначена необґрунтовано (арк. с. 46).

Прокурор у судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2012, заявив клопотання про припинення провадження у справі з огляду на положення пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із оплатою відповідачем основної суми заборгованості за договором купівлі -продажу теплової енергії №547 від 15.02.2008 у розмірі 62 704,02 грн.

Ухвалою від 21.06.2012 суд в порядку пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі №5020-491/2012 в частині стягнення з Комунального підприємства «Лотос»Севастопольської міської Ради суми основного боргу за договором купівлі -продажу теплової енергії №547 від 15.02.2008 у розмірі 62 704,02 грн.

Прокурор підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій (пені, інфляційних витрат та 3% річних) та наполягав на їх задоволенні.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про теплопостачання»основними принципами, на яких базується державна політика в сфері теплопостачання теплової енергії є, зокрема, державне управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання, формування цінової та тарифної політики, взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату, додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування», входить до системи органів місцевого самоврядування України і відповідно до статті 13 Закону України «Про теплопостачання»затверджує місцеві програми розвитку у сфері теплопостачання, бере участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері, здійснює контроль за забезпеченням споживачів тепловою енергією згідно з нормативними вимогами, сприяє розвитку систем теплопостачання на відповідній території, встановлює для відповідної територіальної громади тарифи на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, вирішення питань єдиної технічної і тарифної політики та реалізації програм соціально-економічного розвитку у даній сфері, Севастопольською міською Радою створено Комунальне підприємство «Севтеплоенерго», основним видом діяльності якого, відповідно до пункту 2.2. Статуту, є виробництво, розподіл і відпуск теплової енергії. Підприємство знаходиться в підпорядкуванні Ради та є монополістом з теплопостачання міста Севастополя.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада та Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради.

15.02.2008 між Комунальним підприємством «Лотос»Севастопольської міської Ради (Покупець) та Комунальним підприємством «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №547 (далі -Договір), згідно з пунктом 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, Продавець зобов'язується передати Покупцю теплову енергію до меж балансової та експлуатаційної відповідальності вчасно і відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановленим тарифам.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ):

З 01.10.2007 -теплопостачання (пар): для підприємств, організацій та закладів -157,83 грн/Гкал; не повернення конденсату -74,14 грн/тонна.

З 24.10.2007 -теплопостачання (пар): для підприємств, організацій та закладів -337,60 грн/Гкал; не повернення конденсату -74,14 грн/тонна.

Тарифи на теплову енергію затверджуються місцевими органами самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засобі масової інформації. (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.2-3.3 Договору кількість наданої Покупцю теплової енергії (пару) визначається розрахунковим шляхом виходячи із кількості використаного природного газу. Витрати природного газу визначаються згідно з показаннями газового лічильника.

Відповідно до пунктів 4.1-4.4 Договору розрахунковим періодом являється календарний місяць. Плата за теплову енергію розраховується виходячи із розрахункової кількості фактично спожитого пару (в Гкал).

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі по всім видам теплопостачання, передбаченим дійсним договором, згідно виставленого Продавцем рахунку в сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в термін до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифам, діючим на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не повідомить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Пунктом 5.2.1 Договору встановлений обов'язок Покупця оплачувати теплову енергію в установленні договором строки.

Даний договір укладений строком на три роки і вступає в силу з 01.10.2007 (пункт 10.1 Договору).

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не заявить письмово про розірвання чи необхідність перегляду договору.

На виконання умов вказаного договору Комунальне підприємство «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради свої зобов'язання виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури від 18.11.2011, 09.12.2011, 18.01.2012, 13.02.2012, 14.03.2012, проте, відповідач у порушення умов договору свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з листопада 2011 року по березень 2012 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 62 704,02 грн.

Відповідач в процесі розгляду справи погасив зазначену заборгованість за Договором у повному обсязі.

Прокурор просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1085,24 грн, збитки від інфляції у розмірі 266,03 грн та 3% річних в розмірі 210,05 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги про стягнення пені, збитків від інфляції та 3% річних такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Положеннями статті 24 Закону України «Про теплопостачання»встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись умов договору та за його порушення несе відповідальність перед теплопостачальною організацією.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 4.5 Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасного внесення платежів за теплову енергію Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми платежу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1085,24 грн такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та збитків від інфляції та визнав їх вірними.

В ході судового засідання представник відповідача заявив усне клопотання про звільнення від сплати застосованих штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансово-економічним становищем Комунального підприємства «Лотос»Севастопольської міської Ради з посиланням на відсутність вини підприємства у своєчасної сплаті отриманої теплової енергії.

Представник позивача підтримав зазначене клопотання.

Прокурор проти задоволення клопотання про звільнення відповідача від сплати застосованих штрафних санкцій заперечував, вважає його необґрунтованим.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приймаючи до уваги те, що нарахована позивачем пеня не перевищує розміру, встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та договором, нарахована з дотриманням вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що штрафні санкції є співрозмірними та не є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги той факт, що стягнення пені передбачено сторонами у договорі та необхідність встановлення балансу інтересів сторін, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про звільнення від сплати штрафних санкцій, зокрема, пені - відсутні.

Клопотання представника відповідача про звільнення від сплати інфляційних витрат та 3% річних, також не підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання відповідача сплачувати позивачу суму отриманої теплової енергії випливає з умов укладеного між сторонами договору № 547 від 15.02.2008, є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1561,32 грн , з яких: 1085,24 грн -пеня, 266,03 грн -інфляційні витрати, 3% річних -210,05 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, а прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Лотос»Севастопольської міської Ради (вул. Адм. Октябрьського, 19, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 23663016, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (р/р 2603700017270, МФО 384986, код ЄДРПОУ 03358357) заборгованість у розмірі 1561,32 грн, з яких: 1085,24 грн -пеня, 266,03 грн -інфляційні витрати, 3% річних -210,05 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Лотос»Севастопольської міської Ради (вул. Адм. Октябрьського, 19, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 23663016, відомості про наявність розрахункових рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету міста Севастополя (одержувач: Державний бюджет м. Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509 ) судовий збір в розмірі 1609,50 грн .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.06.2012.

Суддя О.О. Єфременко