Ухвала

від 26.06.2012 по справі 14/2428     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26 червня 2012 року №1 Справа №14/2428

вх. № 314/2012 від 10.01.2012

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю: особисто -арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. (ліквідатор банкрута), представника за довіреністю - ОСОБА_2 (від відповідача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву

заявника ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого

Ярмолінського Ю.В.

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Степанки»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу зерна

у справі за заявою

ініціюючих кредиторів 1) Звенигородського районного центру зайнятості

2) управління Пенсійного фонду України у

Звенигородському районі

3)державної податкової інспекції у Звенигородському

районі

до боржника сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Княжа»

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1.Ліквідатором банкрута подано заяву про визнання недійсним договору купівлі продажу від 12.01.2009 (з додатковою угодою від 12.01.2009 №1), укладеного між СТОВ "Княжа" (продавець) та СТОВ "Степанки" (покупець), згідно з яким продавець передав у власність покупця зерно пшениці у кількості 482 т, ячменю у кількості 65 т, вівсу у кількості 71 т, гороху у кількості 93 т, жита у кількості 12 т, соняшнику у кількості 28 т, (далі -Договір, спірне зерно ). Підставами визнання Договору недійсним ліквідатором банкрута у поданій заяві та наступних уточненнях вказано ч.1 ст.25 та ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон ), ч.1 ст.215, ст.203 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України.

2.У судовому засіданні ліквідатор банкрута заявлені вимоги підтримав і пояснив:

що у Договорі не визначено предмет купівлі-продажу, оскільки УКТЗЕД не містить такого найменування товарів як "соняшник", "зерно пшениці", не містить класифікаційних характеристик (чи вона тверда чи м'яка, якого класу), сторони не дійшли згоди стосовно ціни товару, місця поставки, способу пакування;

що додаткова угода від 12.01.2009 №1 до Договору не містить зазначення строку платежу за векселем;

що спірне зерно продано на вкрай невигідних умовах, оскільки це є високоліквідне майно, яке могло бути продане швидко і за реальні гроші, а не за вексель з терміном платежу у 2019 році (через 10 років) і це свідчить або про тяжкі обставини для боржника (ст.233 Цивільного кодексу України) або про помилку (ст.229 Цивільного кодексу України);

що згідно із ст.13, 509, 92 Цивільного кодексу України органи чи особи, які виступають від її імені зобов'язані діяти добросовісно і розумно, однак при наявності заборгованості за кредитом продаж спірного зерна за оплату векселем свідчить про зворотне;

що укладення такої невигідної угоди пояснюється корпоративною залежністю двох підприємств (СТОВ «Княжа»та ТОВ «Степанки») від однієї і тієї ж особи. Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, громадянин ОСОБА_3 є засновником боржника і є засновником ТОВ "Золотоніський бекон", а ТОВ "Золотоніський бекон" є засновником СТОВ "Степанки" (відповідача у даному спорі). ОСОБА_3 призначав/звільняв з посади директора банкрута Шевченка В.Б., про, що свідчать протоколи загальних зборів;

що укладення і виконання Договору стало підставою та призвело до банкрутства боржника і створює умови, які перешкоджають задоволенню вимог кредиторів у справі та відновленню платоспроможності боржника;

що спірне майно продано під час дії податкової застави;

що укладення договору здійснено з метою невиконання судового рішення про стягнення коштів на користь заставного кредитора ПАТ "Брокбізнесбанк";

Відповідач проти заявленої вимоги заперечив і пояснив:

що спір не підлягає розгляду у межах справи про банкрутство;

що Договір був предметом розгляду у справах господарського суду Черкаської області №13/1117, у якій винесено рішення від 23.04.2009 про визнання права власності на спірне зерно, про звільнення його з під арешту і про повернення СТОВ "Степанки", та №06/1563, у якій відмовлено у вимозі боржника про стягнення недоплаченої суми боргу, тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України установлені ними факти не підлягають повторному доказуванню;

що заявник не визначив конкретне майно, яке перебувало в податковій заставі, і що на даний час відсутні докази наявності податкової застави.

Члени комітету кредиторів були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, однак представники від державної податкової інспекції у Звенигородському районі, ПАТ "Брокбізнесбанк", ТОВ "Агропроект -Княжа", у судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, від ТОВ "Агропроект -Княжа" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що ліквідатор банкрута не з'явився для проведення звірки фактичної наявності рухомого майна у іншому спорі у цій справі.

Відповідно до статей 75, 85 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

3.Заслухавши ліквідатора банкрута і представника відповідача та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

3.1.Ухвалами суду від 25.09.2009 порушено провадження у справі про банкрутство боржника, від 10.11.2010 визначено розмір об'єднаних вимог ініціюючих кредиторів у сумі 194669,77 грн. та від 30.03.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів із загальною сумою вимог 740861,16 грн., постановою суду від 11.05.2010 боржника визнано банкрутом і призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.

Згідно з листом ДПІ у Звенигородському районі від 13.10.2009 №10145/24-014, надісланим на адресу суду на виконання ухвали суду від 25.09.2009 (а.с.54 т.1) про порушення провадження у справі, майно боржника перебувало у податковій заставі у період з 30.12.2008 по 16.03.2009 , про що наявний запис в реєстрі застав за №8347197.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.12.2008 у справі №02/5257 із СТОВ "Княжа" стягнено на користь АБ "Брокбізнесбанк" 204716,52 грн. боргу та видано виконавчий документ, на підставі якого державним виконавцем згідно з актом опису й арешту майна описано спірне зерно.

12.01.2009 , між СТОВ "Княжа (у особі Шевченка В.Б) та СТОВ "Степанки" укладено Договір про передачу спірного зерна та додаткову угоду №1 до нього (про проведення розрахунків за спірне зерно векселем). Виконання Договору оформлено складеними за цією ж датою накладною на відпуск спірного зерна на суму 470800 грн., податковою накладною (а.с.37 т.9), актом приймання передачі. У накладній зазначено, що його відпущено за довіреністю від 12.01.2009 серії ПН №490008 через ОСОБА_5

19.01.2009 , тобто через 7 днів після укладення Договору та додаткової угоди №1 до нього, державним виконавцем на виконання наказу від 22.12.2008 у справі №02/5257 складено акт опису й арешту майна АА №841691, згідно з яким до цього акта включено спірне зерно і передано на зберігання Шевченку В.Б., який однак від підпису і отримання копії акта відмовився.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.04.2009 у справі №13/1117 за позовом СТОВ "Степанки" до СТОВ "Княжа", за участю третіх осіб на стороні відповідача: відділу ДВС Звенигородського РУЮ та ЧФ АБ "Брокбізнесбанк" позов задоволено і визнано право власності СТОВ "Степанки" на спірне зерно, звільнено його з-під арешту, витребувано спірне зерно, яке зберігалось на зерновому складі СТОВ "Княжа", із чужого незаконного володіння СТОВ "Княжа", та повернуто вказане майно СТОВ "Степанки".

При цьому суд у цій справі звертає окрему увагу на ті обставини, що у справі №13/1117 відсутні будь-які докази чи щонайменше відомості про існування додаткової угоди №1 до Договору від 12.01.2009 і про проведення СТОВ "Степанки" розрахунку за неотримане спірне зерно векселем серії АА №0297433 на суму 470800,00 грн. У справі №13/1117 представник відділу ДВС звернув увагу суду на те, що спірне зерно є неоплаченим, однак дана обставина судом не встановлювалась, відсутні пояснення сторін щодо цієї обставини. Однак це істотна обставина у такому спорі. Так вбачається, що дії Шевченка В.Б., який відмовився від писання акта опису й арешту майна 19.01.2012, який визнав позов СТОВ "Степанки" про право власності на спірне зерно 23.04.2012 у справі 13/1117, не узгоджуються з висновком господарського суду Черкаської області у рішенні від 23.04.2009 у справі 13/1117 про приховування Шевченком В.Б. від ДВС інформації про належність спірного майна СТОВ "Степанки" (якщо він вже виявив свою волю передати спірне зерно за оплату векселем і передав, то потреба приховувати від ДВС в момент опису спірного зерна дану обставину відсутня), а отже логічно викликають обгрунтований сумнів у існуванні додаткової угоди №1 до Договору і векселя у момент його опису. Вказані сумніви не підтверджені ліквідатором банкрута будь-якими доказами, тому не можуть бути покладені в основу цього рішення, разом з тим таку очевидну суперечність у діях Шевченка В.Б. суд у цій справі оцінює як обставини його зацікавленості приховати угоду безоплатної передачі майна боржника іншій юридичній особі, СТОВ "Степанки".

Підтвердженням цього висновку суду є той факт, що вже 29.04.2009 тобто через 6 днів після рішення суду у справі №13/1117, між СТОВ "Княжа (продавець) та ТОВ "Золотоніський бекон" (покупець), укладено договір, згідно з яким продавець передав у власність покупця простий вексель серії АА №0297433 на суму 470800,00 грн. за ціною лише 22862,00 грн., отриманий від СТОВ "Степанки" на виконання Договору (тобто за ціною у 20,5 разів меншою від номінальної). При цьому у справі установлено, що навіть ця мізерна сума не була сплачена боржнику ТОВ "Золотоніський бекон". Ухвалою суду від 06.12.2011 договір від 29.04.2009 судом у цій справі визнано недійсним, зокрема, з підстав явного заниження ціни векселя, укладення його під час дії публічного обтяження на майно СТОВ "Княжа" та укладення його зацікавленими особами. Дане судове рішення залишене без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій. Незважаючи на набрання судовим рішенням законної сили 31.01.2012 (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду) воно залишається не виконаним і вексель боржнику є не переданим до цього часу. Тобто і в даному випадку пов'язаними особами (СТОВ "Степанки" і ТОВ "Золотоніський бекон") створюються перешкоди у поверненні майна та відновленні платоспроможності боржника.

Також згідно з судовим рішенням у справі №13/1117 представником відділу ДВС ставилося питання про фіктивність Договору, однак суд відхилив "посилання відділу ДВС на те, що між сторонами не було укладено угоди про зберігання майна та не виписано складської квитанції, як підтвердження фіктивності Договору купівлі-продажу, оскільки пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу від 12.01.2009 передбачено, що продавець здійснює заходи по охороні товару на своєму зерновому складі до 12.03.2009 і у відповідача був обов'язок зберігати придбаний у нього товар, а у сторін не було необхідності укладати додатковий договір зберігання товару."

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.10.2010 у справі №06/1653 СТОВ "Княжа" відмовлено у стягненні зі СТОВ "Степанки" суми коштів, які позивач вважав недоплаченими за Договором з тих підстав, що розрахунок векселем серії АА №0297433 на суму 470800,00 грн. проведено повністю і обставини проведення неповного розрахунку ліквідатором банкрута не доведені.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців:

засновником відповідача, СТОВ "Степанки", є ТОВ "Золотоніський бекон";

засновником (ТОВ "Золотоніський бекон") є громадянин ОСОБА_3 (а.с.48 т.5, а.с.35, т.9);

засновником боржника, СТОВ "Княжа" є ОСОБА_3.

Згідно з протоколом №12 від 20.02.2009 позачергових загальних зборів засновників СТОВ "Княжа", на якому керівником боржника обрано Шевченка В.Б., ОСОБА_3 має частку 100% статутного фонду боржника та ним підписано протокол зборів.

3.2.Досліджуючи підстави для визнання угоди недійсною суд приходить до висновку, що такими підставами є норми передбачені як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" так і норми передбачені цивільним законодавством.

Визначаючи, у якому провадженні має здійснюватись розгляд такої вимоги (у банкрутному провадженні у цій справі чи у окремому позовному провадженні) суд вважає, що це не має істотного значення для учасників спору і суті прийнятого рішення, оскільки у обох випадках процесуально провадження здійснюється відповідно правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України, що вимагається ст.4-1 останнього, і саме ця норма забезпечує рівний обсяг прав і обов'язків у учасників спору у обох випадках та оскільки у обох випадках суд зобов'язаний враховувати особливості, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (оскільки останній містить як процесуальні так і матеріальні норми). Разом з тим суд вважає, що розгляд вимог про визнання договору недійсним необхідно здійснювати саме у межах справи про банкрутство, оскільки такий розгляд надає можливість врахувати додаткову інформацію щодо діяльності боржника-заявника зі справи, та оскільки саме така додаткова інформація забезпечує дотримання принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи при розгляді спору.

Відповідно до п.4 пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 господарський суд в рамках провадження справи про банкрутство вирішує спори безпосередньо пов'язані з такою справою.

Спір про визнання договору недійсним, з підстав, передбачених цивільним законодавством, підлягає розгляду у межах справи про банкрутство, оскільки пред'явлено з метою повернення відчуженого за цим договором майна до ліквідаційної маси (правові позиції у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011).

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку до суду із заявою про визнання недійсним Договору купівлі-продажу спірного зерна звернувся ліквідатор СТОВ "Княжа" арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В., здійснюючи свої повноваження, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство.

3.3.Відповідно до ст.25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника. Відповідно до ч.10.ст. 17 Закону підставами визнання договору недійсним вказано, зокрема: виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

З матеріалів справи вбачається:

3.3.1. що маючи рішення суду про стягнення боргу на користь АБ "Брокбізнесбанк" у сумі 204716,52 грн. і не вживаючи належних заходів на погашення боргу, визнаного судовим рішенням, боржник у особі Шевченка В.Б. навпаки продає (а фактично безоплатно передає) за Договором спірне зерно вартість якого (470800 грн.) забезпечує не лише погашення боргу визнаного судовим рішенням, а й погашення вимог ініціюючих кредиторів (194669,77 грн.). Договір укладено під час дії податкової застави. За таких обставин, укладення і виконання Договору не лише "створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника", а й стало прямою причиною його неплатоспроможності.

Однак, межі здійснення цивільних прав встановлено ст. 13 Цивільного кодексу України, якою зокрема, визначено обов'язок будь-якої особи (в т.ч. Шевченка В.Б.) при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (зокрема, боржника), заборонено дії особи (в т.ч. Шевченка В.Б.), що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі (зокрема, боржнику), а також зловживання правом в інших формах. Зобов'язання, згідно зі ст. 509, п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Умови та обставини укладення Договору свідчать про те, що боржник у особі його колишнього директора виводив наявні у нього активи з метою не допустити їх реалізацію на погашення боргу.

3.3.3.що Договір на даний час виконано і дану обставину установлено господарським судом Черкаської області у справах №13/1117 та 06/1653. Однак його виконання проведено без наміру отримання позитивного результату для боржника, доказами чого є передача векселя з терміном платежу у 2019 році, тобто через 10 років після передачі майна, та послідуючий продаж векселя за заниженою ціною пов'язаній особі, договір про що визнано недійсним і неотримання будь-яких коштів від його реалізації. Тобто результатом цих дій є те, що боржник залишився без майна, без грошей і без документів про право вимоги грошей.

3.3.4.Таким чином судом установлено ті обставини, з якими Закон пов'язує визнання угод недійсними. При цьому суд відмічає, що вказані підстави є спеціальними для визнання угод недійсними у справі про банкрутство і передбачені ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим суд відхиляє доводи відповідача, що передбачені законом підстави для визнання договору недійсним відсутні.

3.4.Крім того, відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 і 5 ст.203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно зі статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 3.1. Статуту СТОВ "Княжа", зареєстрованого державним реєстратором Золотоніської райдержадміністрації 04.11.2008, реєстраційний №1004050008000338, визначено, що "Товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах учасників Товариства, насичення ринку України товарами та послугами високої якості з метою підвищення добробуту населення та одержання прибутку".

Безоплатна передача майна СТОВ "Княжа" є порушенням Статуту, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідно до наведених норм правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків. Отже правочин, який вчиняється без наміру створити визначені ним наслідки, є недійсним. Установлені обставини укладення Договору без мети настання обумовлених ним реальних правових наслідків саме для боржника є правовою підставою визнання його недійсним відповідно до ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

3.5.Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд установив, що основна мета заявника (ліквідатора банкрута) в даному спорі -це повернення належного боржнику спірного зерна, а тому з власної ініціативи застосовує наслідки недійсності договору.

Визначаючи правові наслідки визнання договору недійсним суд виходить з тих обставин, що відповідно до ст.184 і 185 Цивільного кодексу України спірне зерно є споживною річчю одноразового використання, яке не може зберігатися тривалий час, і є річчю визначеною родовими ознаками, а отже може бути замінено, тобто відповідач може передати боржнику будь-яке інше зерно за визначеними у Договорі видами, мірою, вагою, в тому числі і придбавши його інших осіб. Тому спірне зерно необхідно стягнути з відповідача. Вартість спірного зерна на момент його передачі за Договором визначена у розмірі 470800 грн.

Оскільки боржник на виконання договору отримав вексель серії АА №0297433 на суму 470800,00 грн., то останнього необхідно зобов'язати повернути його відповідачу.

3.6. Доводи відповідача про те, що фіктивність Договору була предметом дослідження судом у справі 13/1117, а тому не може бути предметом повторного розгляду у цій справі, суд відхиляє з огляду на таке.

По-перше, суд погоджується з висновками у судовому рішенні у справі №13/1117 про відсутність підстав визнавати Договір фіктивним, як з огляду на мотиви, викладені у рішенні суду у справі 13/1117, так і з огляду на додаткові мотиви -ні СТОВ "Степанки", ні СТОВ "Княжа" не мали наміру не виконувати Договір, а навпаки мали намір і виконували з метою фактичного переміщення його з володіння СТОВ "Княжа". Доказом цього є сам спір про визнання права власності на спірне зерно, фактичне витребування і проведення розрахунку за нього векселем.

По-друге, вимога визнати Договір недійсним не була заявлена ні у справі №13/1117, ні у справі 06/1563 (тобто такий предмет спору у цих справах відсутній). Підстави ж визнання договору недійсним, які розглянуті, досліджені і викладені у цьому спорі у даному судовому рішенні, також не були предметом судового розгляду у вищеназваних справах (ні за ініціативою суду, ні за зустрічним позовом). Судами у справах №13/1117 та 06/1563 рішення прийнято з огляду на ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому суд вважає, що такий спір має місце і може бути предметом окремого судового розгляду.

Доводи ліквідатора банкрута про те, що у договорі не визначено предмет, якість, умови поставки і т.д., та є підставою для визнання договору недійсним суд відхиляє, оскільки сторони визначили і розуміли ці обставини -предметом Договору було все наявне у боржника зерно, воно влаштовувало покупця у тій кількості і якості, в яких воно перебувало. Договір є удаваним, він приховує договір безоплатної передачі (дарування) майна. Тому доводи ліквідатора банкрута не є підставою для визнання Договору недійсним, а є обставинами, які додатково підтверджують дійсні наміри сторін -безоплатно вивести високоліквідні активи боржника з метою перешкодити погашенню за його рахунок вимог кредитора, АБ "Брокбізнесбанк", які визнані рішенням господарського суду.

Решту доводів сторін суд відхиляє як такі, що не підтверджуються доказами або не мають значення для вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч.10 ст.17 та абз.12 ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, п.3.1 Статуту боржника, суд -

УХВАЛИВ:

1.Визнати недійсним договір купівлі-продажу зерна пшениці у кількості 482 тони, ячменю у кількості 65 тон, вівсу у кількості 71 тон, гороху у кількості 93 тони, жита у кількості 12 тон, соняшнику у кількості 28 тони від 12.01.2009 (з додатковою угодою №1 від 12.01.2009 до нього), укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Княжа" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Степанки".

2.Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степанки" (Черкаський район, с. Степанки, вул Леніна, буд.124, ідентифікаційний код 03793337) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Княжа»(Звенигородський район, с.Княжа, ідентифікаційний код 03792734) майно, яке одержане на виконання договору купівлі-продажу від 12.01.2009: зерно пшениці у кількості 482 тони, ячмінь у кількості 65 тон, овес у кількості 71 тон, горох у кількості 93 тони, жито у кількості 12 тон, соняшник у кількості 28 тони вартістю на 12.01.2009 470800,00 грн.

3.Зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Княжа»(Звенигородський район, с.Княжа, ідентифікаційний код 03792734) повернути сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Степанки" (Черкаський район, с. Степанки, вул Леніна, буд.124, ідентифікаційний код 03793337) одержаний на виконання договору купівлі-продажу від 12.01.2009 вексель серії АА №0297433 на суму 470800,00 грн.

Направити дану ухвалу рекомендованим листом з повідомленням ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (3), ТОВ "Степанки".

Повний текст складено 27.06.2012.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Хабазня

6