Постанова

від 26.06.2012 по справі 17/199-5011-37/106-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 17/199-5011-37/106-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Кулачок О. А.

за участю представників:

від позивача: Барабан Є. Г. - голова правління

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 71 від 25.06.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012

у справі № 17/199-5011-37/106-2012 (суддя Гавриловська І. О.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація»

про стягнення 53 215,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов (одержано судом 12.04.2011), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (одержано судом 08.06.2011), заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 54103,53 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що протягом певного періоду був вимушений утримувати нежилі приміщення, які належали відповідачу, внаслідок чого поніс збитків за управління та утримання цим майном на заявлену до стягнення суму.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2011 у справі № 17/199, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011, позов задоволено частково - з відповідача на користь позивача стягнуто збитки в сумі 28019,56 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі № 17/199 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що суди не з'ясували наявність усіх елементів цивільного правопорушення для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини відповідача, та, відповідно, стягнення з нього збитків.

Ухвалою від 27.02.2012 господарського суду міста Києва справу 17/199 прийнято до розгляду і присвоєно їй № 17/199-5011-37/106-2012.

04.05.2012 позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про зміну підстав позову, якою просить суд стягнути з відповідача суму витрат, які поніс позивач у позадоговірних відносинах із відповідачем внаслідок самоусунення відповідача від виконання свого обов'язку з утримання майна, що є у спільній частковій власності, що витікає зі ст. 360 ЦК України.

Крім того, зазначеною заявою позивач збільшив розмір заявлених майнових вимог і просить стягнути з відповідача на свою користь суму витрат в розмірі 58234,29 грн.

Заяву прийнято судом до розгляду в частині зміни підстав позову, в частині збільшення розміру позовних вимог заяву до розгляду не прийнято, оскільки позивачем не надав доказів доплати судового збору за додатково заявлені позовні вимоги.

Отже, на розгляд суду першої інстанції передані позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 54103,53 грн. витрат, які поніс позивач внаслідок самоусунення відповідача від виконання свого обов'язку з утримання майна, що є у спільній частковій власності, що витікає зі ст. 360 ЦК України.

22.06.2011 позивач надав суду письмові пояснення (а.с.3-6 т.2), в яких визначив розмір боргу відповідача в сумі 53 215,75 грн., додавши до пояснень відповідні розрахунки.

З урахуванням зазначених пояснень позивача, суд першої інстанції при вирішенні спору виходив з того, що заявлена до стягнення сума становить 53 215,75 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2012, повний текст якого підписаний 18.05.2012, у справі № 17/199-5011-37/106-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість по сплаті витрат як співвласника майна в сумі 28 019,56 грн., у решті вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено обов'язок відповідача сплачувати витрати, пов'язані з утриманням спірних приміщень, проте їх розмір має розраховуватись відповідно до тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 17/199-5011-37/106-2012 від 14.05.2012 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме, не прийняв до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь - які письмові докази, які б свідчили про укладення між позивачем та відповідачем договору про надання додаткових послуг.

Ухвалою від 11.06.2012 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 99, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

20.01.2007 рішенням установчих зборів власників квартир і нежилих приміщень будинку за адресою: вул. Російська, 45-Б, оформленим протоколом № 1, створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Просперіті Хоум» - особу позивача та затверджено Статут Об'єднання.

29.03.2007 за актом приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс позивач прийняв на свій баланс житловий будинок по вул. Російській, 45-Б.

01.12.2008 за актом приймання-передачі підземного паркінгу та вбудованих приміщень житлового будинку по вул. Російській, 45 позивач прийняв на свій баланс підземний паркінг по вул. Російській, 45-В.

29.02.2008 Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за № 190 введений в експлуатацію об'єкт будівництва - підземний паркінг, якому розпорядженням Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29.02.2008 надано поштову адресу - вул. Російська, 45-В.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 14/586 за відповідачем визнано право власності на нежилі приміщення II (другого) поверху в літері "Б" загальною площею 316,7 кв.м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 по № 38), що знаходяться за адресою м. Київ, вулиця Російська, буд. № 45-В.

Право власності відповідача на зазначене майно зареєстроване в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 22.12.2009 в реєстровій книзі № 190п-210 за реєстровим номером № 9781-П, реєстраційний номер № 34205389.

26.07.2011 за договором купівлі-продажу нежилих приміщень (а.а.79-81 т.3) відповідач зазначене майно продав.

Позивач, відповідно до ст. 360 ЦК України, вимагає стягнути з відповідача за період з 01.01.2010 по 31.05.2011 53 215,75 грн. витрат співвласника на управління, утримання та збереження спільного майна.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що:

- основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

- основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

- актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу

- цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», до яких відноситься позивач:

- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що відповідач до укладення договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.07.2011 був власником нежитлових приміщень другого поверху в літері «Б» загальною площею 316,7 кв. м., які складаються з групи приміщень № 1 (приміщення з № 1 по № 38), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-В -будівля підземного паркінгу.

Враховуючи, що відповідач до 26.07.2011 був власником зазначених приміщень та, відповідно, був співвласником приміщень підземного паркінгу по вул. Російській, 45-Б, він, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов'язаний нести витрати на утримання приміщень зазначеного підземного паркінгу.

Заявлена позивачем до стягнення сума складається з:

- частки відповідача у витратах, пов'язаних з утриманням підземного паркінгу по вул. Російській, 45-Б в сумі 56042,65 грн. за період з 01.01.2010 року по 31.05.2011 року;

- частки відповідача у понесених витратах на встановлення систем відеоспостереження в сумі 3063,72 грн.

Загальну суму витрат, яка становить 59106,37 грн., позивач зменшує на сплачені позивачем протягом спірного періоду кошти в сумі 5890,62 грн.

Отже, загальна сума заявлена до стягнення становить 53215,75 грн. (59106,37-5890,62).

Як слідує з пояснень позивача, заявлені до стягнення витрати складаються з:

- загальновиробничих, адміністративних витрат (фонд оплати праці голови правління, керуючого справами, бухгалтера; нарахування на заробітну плату, канцелярські витрати, обслуговування оргтехніки, послуги банку, виготовлення кадастру, телефон, погодження пакету документів);

- видатки на утримання обслуговуючого (фонд оплати праці доглядача будинку (двірник), охоронець; нарахування на заробітну плату)

- витрат, пов'язаних з утриманням господарства паркінгу (прибирання снігу, благоустрій територій, придбання миючих засобів, водоспоживання, видатки на вивезення побутового сміття, електроенергія місць загального користування, інвентар для прибиральника та двірника);

- витрат на технічне обслуговування внутрішньопаркінгових мереж, обладнання, поточний ремонт (фонд оплати праці електрика, сантехніка; нарахування на заробітну плату; ремонт обладнання; матеріали, запчастини, інструмент, обладнання);

- витрат на повірку, заміну лічильників, манометрів, комплектація електрощитової;

- ремонтні роботи місць загального користування.

Позивач розраховує вказані витрати пропорційно загальної площі спірного паркінгу та площі спірних приміщень.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» встановлено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529 встановлено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до яких відносяться:

- прибирання прибудинкової території;

- прибирання сходових кліток;

- вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення);

- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації ;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання; зливової каналізації;

- дератизація;

- дезінсекція;

- обслуговування димовентиляційних каналів;

- технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

- поливання дворів, клумб і газонів;

- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протипожежними сумішами;

- експлуатація номерних знаків на будинках;

- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;

- енергопостачання ліфтів;

- періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить в тому числі і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

З розрахунку позивача слідує, що заявлена ним до стягнення сума збитків за утримання приміщень підземного паркінгу фактично є вартістю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги»), а отже, їх розмір має бути встановлений органом місцевого самоврядування.

Статтею 31 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» встановлено, що:

- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);

- органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529, встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.

В період, стягнення вартості послуг за який заявлено позивачем, вартість таких послуг встановлювалась:

- з січня 2010 по квітень 2010 - розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», згідно якому вартість послуг за 1 кв. м. в будинках обладнані ліфтами та іншим інженерним обладнанням (12 та більше поверхів) визначена на рівні 0,58 грн. за кв. м.;

- з травня 2010 по травень 2011 - розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 12.04.2010 № 250 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яким для позивача було встановлено тариф за 1 кв. м загальної площі квартири за місяць (з ПДВ) 2,75 грн.

Таким чином, за період з січня 2010 квітень 2010 включно вартість спірних послуг слід вираховувати виходячи з тарифу 0,58 грн. за кв. м., а з травня 2010 року травень 2011 року включно - з тарифу 2,75 грн. за кв. м.

В той же час, за правилами статей 13, 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», сторони можуть домовитись і про надання додаткових послуг, вартість яких визначається домовленістю сторін (третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Як слідує з матеріалів справи, позивач та відповідач в період з січня по червень 2010 підписали акти виконаних робіт на загальну суму 24 330 грн. (акти № 6 від 31.01. року, № 14 від 28.02.2010, № 21 від 31.03.2010, № 28 від 30.04.2010, № 37 від 30.06.2010 та № 31 від 31.05.2010).

Вказане свідчить про те, що вони дійшли згоди щодо того, що вартість послуг у період з січня по червень 2010 становить 24 330 грн.

В період з липня 2010 по травень 2011 акти сторонами не підписувались, тобто сторони не дійшли згоди про надання будь - яких додаткових послуг, а тому вартість послуг має розраховуватись виходячи з тарифів, встановлених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

За вказаний період позивач вимагає стягнути 25 822,03 грн.

Проте, з урахуванням тарифів, встановлених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), вартість послуг за період з липня 2010 по травень 2011 становить 9 580,18.

За таких обставин, вартість послуг за спірний період становить:

- 24 330 грн. (з січня 2010 року по червень 2010 року включно)

- 9 580,18 грн. (з липня 2010 року по травень 2011 року включно).

Загальна вартість послуг за заявлений до стягнення період складає 33 910,18 грн., а враховуючи часткову оплату відповідачем їх вартості (5890,62 грн.) - 28 019,56 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно визначив, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 28 019,56 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, посилання позивача на те, що окремо ним розраховуються нормативні витрати на управління та накладні витрати на управління (заробітна плата керуючого справами, бухгалтера, двірника, охоронців, електрика, сантехніка) та інші (придбання миючих засобів, матеріалів, запчастин, інструменту, обладнання), судом до уваги не приймаються, оскільки зі змісту Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529, вартість накладних витрат включена до вартості нормативних витрат, які, як було встановлено вище, затверджені органами місцевого самоврядування.

Також , колегія суддів звертає увагу позивача, що збільшення вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чинним законодавствам не передбачено.

Посилання відповідача на те, що наявні в матеріалах справи акти здачі - приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 24 330 грн. (акти № 6 від 31.01. року, № 14 від 28.02.2010, № 21 від 31.03.2010, № 28 від 30.04.2010, № 37 від 30.06.2010 та № 31 від 31.05.2010) за відсутності укладеного між сторонами договору не можуть бути належним доказом надання позивачем відповідачу послуг на зазначену в них суму, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язковість укладення в такому випадку письмового договору, в той час як ст.ст. 13,14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачена можливість погодження сторонами додаткових послуг, вартість яких визначається домовленістю сторін.

Щодо частки відповідача у понесених витратах на встановлення систем відеоспостереження в сумі 3 063,72 грн., слід зазначити, що згідно п. 25 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 № 529, вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання замково-переговорних пристроїв тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів укладення такого договору, вимоги позивача про стягнення витрат на встановлення систем відеоспостереження в сумі 3 063,72 грн. задоволенню не підлягають. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав з боку відповідача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані - стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати відповідача за період з січня 2010 року по травень 2011 року включно в сумі 28019,56 грн., в решті вимог відмовляється.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог та правомірно стягнув з відповідача 28 019,56 грн. витрат співвласника на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до ст. 360 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції від 14.05.2012 у справі № 17/199-5011-37/106-2012 колегією суддів залишається без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація» - без задоволення.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрреставрація» на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 17/199-5011-37/106-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 17/199-5011-37/106-2012 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 17/199-5011-37/106-2012.

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.