Ухвала

від 12.06.2012 по справі 22-ц/2690/7085/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/7085/2011 Головуючий у 1 інстанції - Диба О.В.

Суддя-доповідач - Соколова В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бігус М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня», про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва 16.05.2011 частково задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня», про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня» (м. Київ. вул. А.Ахматової. 13 - г. ідентифікаційний код 32590691) на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики в розмірі 209 194 (двісті дев'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 71 коп., інфляційних витрат в розмірі 50 415 (п'ятдесят тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 93 коп., 3 % річних в розмірі 12 706 (дванадцять тисяч сімсот шість) грн. 43 коп., що разом становить 272 317 (двісті сімдесят дві тисячі триста сімнадцять) грн. 07 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня» (м. Київ. вул. А.Ахматової, 13 - г. ідентифікаційний код 32590691) на користь ОСОБА_2 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. судового збору та 60 (шістдесят) грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 26.05.2011 представником відповідача подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із прийнятим рішенням в частині стягнення суми боргу, інфляційних витрат та 3% річних, вважає його незаконним та необґрунтованим в цій частині ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. Судом не враховано, що на момент укладення договору безвідсоткової цільової позики від 20.09.2007, позивач виступав кредитором за договором, одночасно був учасником ТОВ «Вишня» разом із своєю дружиною ОСОБА_4, що підтверджується статутом ТОВ «Вишня» та займав посаду генерального директора товариства. Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги, що надаючи позику за договором, позивач діяв у власних інтересах, як співвласник бізнесу, з метою покращення діяльності товариства, учасником якого він був на той момент, та розвитку власного бізнесу. Вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим без врахування фактичних обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення суми боргу, інфляційних витрат та 3% річних.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове про відмову у їх задоволенні в повному обсязі, в решті рішення суду залишити без змін.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованими, в зв'язку з чим просив його залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з встановленого ним факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем. Керуючись положеннями ст.ст. 526, 610, 625, 1046 -1050 ЦК України, суд стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики в розмірі 209 194, 71 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 50 415,93 грн., а також три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 12 706,43 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що 20.09.2007 між позивачем та відповідачем в особі директора з роздрібної торгівлі Земцової Надії Леонівни був укладений договір безвідсоткової цільової позики (а.с.6-8). Відповідно до п.1.1 договору кредитор зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову цільову позику, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику у визначений даним договором строк.

Пунктом 3 договору визначено, що сума позики за договором становить 500 000 грн. та надається позичальнику терміном на 1 рік (п.5.1 договору).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві 214 394, 71 грн. це, зокрема, квитанціями до прибуткового касового ордеру, за підписом головного бухгалтера та печаткою товариства (а.с.10-11) та банківськими виписками по рахунку відповідача (а.с.181 -192).

Колегією суддів не приймається до уваги додаткова угода №1 від 04.12.2007до договору б/н від 20.09.2007 безвідсоткової цільової позики, оскільки дана угоди була підписана позивачем як зі сторони кредитора, так і зі сторони боржника, що суперечить положенням ст. 238 ч. 3 ЦК України (а.с.9)

Як вбачається із пояснень позивача та було визнано представником відповідача останній 03.04.2009 повернув позивачу частину боргу в розмірі 5200 грн., а іншу частину боргу не повернута.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач був співвласником майна та учасником ТОВ «Вишня» разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та діяв у власних інтересах, як співвласник бізнесу і договір укладався у власних інтересах, не приймаються до уваги судом, так як був оформлений договір позики. Відсутність повноважень директора на укладання договору не підтверджуються, оскільки в статуті ТОВ «Вишня», чинному на момент укладення договору відсутній перелік повноважень директора. Інших доказів відповідачем не надано. Крім того, товариство одержало від позивача грошові кошти та витрачало їх на власні потреби, тобто підтвердило своє бажання бути з позивачем у цивільно-правових відносинах на підставі укладеного договору.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики

В порядку ст. 1050 ч. 1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Статтею 625 ЦК України встановлюється розмір процентів - 3%, якщо інше не встановлено договором.

Спірним договором сторонами не встановлений розмір та порядок одержання процентів, проте встановлених строк виконання зобов'язань в один рік.

А отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застування до спірних правовідносин положень ст.ст. 1048, 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вказаній нормі та положенням ст. 60 ч. 1 ЦПК України стороною відповідача не було надано жодних доказів на спростування доводів та доказів наданих позивачем. Разом з тим апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з наведених положень є обов'язком сторін у справі, зокрема відповідача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня» - відхилити

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишня», про стягнення заборгованості за договором позики та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: