Постанова

від 26.06.2012 по справі 2а/1270/3667/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3667/2012

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ "Енергогазкомплект" до Алчевської об'єднаної податкової інспекції про визнання протиправним наказу №115 від 27.01.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.11 р. по 28.02.11 р., визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.11 р. по 28.02.11 р.-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року позивач ТОВ „ Енергогазкомплект" звернувся до суду з позовом до відповідача Алчевської ОДПІ, в якому послався, що згідно з наказом №115 від 27 січня 2012 року відповідачем призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, результати якої оформлено актом перевірки № 331/231/33077651 від 10 лютого 2012 року, з висновками про виявлені порушення. Підставою призначення перевірки відповідачем зазначено те, що позивач не надав пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентами за лютий 2011 року у встановлений 10-денний строк, а тому згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79 ПКУ прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки. Позивач не згоден з вказаними підставами, оскільки пояснення та документи по взаємовідносинам з контрагентами за лютий 2011 року відповідачеві було надано ще раніше 6 травня 2011 року, однак перевіряючі особи не прийняли цей факт до уваги, повторно ці документи були надані відповідачеві вже після складання акту перевірки.

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача були всі необхідні документи з приводу взаємовідносин з контрагентами за лютий 2011 року, а тому підстав для видання зазначеного наказу та призначення перевірки не було.

При цьому посадові особи відповідача у акті не навели ніяких доказів того, що господарські операції позивача з контрагентами у лютому 2011 року не спричинили змін у майновому стані позивача, як платника податків, також відсутні матеріали, які б свідчили про порушення податкового законодавства з боку контрагентів, з якими позивач мав стосунки у лютому 2011 року.

Також послався, що у порушення вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України відповідач належним чином не повідомив позивача про проведення перевірки, оскільки повідомлення та наказ про призначення перевірки були отримані підприємством після початку цієї перевірки. Тобто, вчасно не вручивши повідомлення та наказ, відповідач не мав законних підстав починати проведення перевірки.

Тому позивач просить:

- визнати протиправним наказ відповідача №115 від 27 січня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року,

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, яка оформлена актом № 331/231/33077651 від 10 лютого 2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, у запереченнях послався, що згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України підстави для видання оскаржуваного наказу про призначення перевірки позивача були, оскільки позивач у встановлений законом строк не надав на запит відповідача пояснення та документи щодо стосунків з контрагентами за лютий 2011 року, також п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачає можливість проведення перевірки за умови надіслання платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому, згідно з п. 79.3 цієї статті присутність платника при проведенні перевірки не обов'язкова, крім того не передбачено розпочинати позапланову документальну невиїзну перевірку тільки після того, як платник податку отримає повідомлення, просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом спору у даному випадку є правомірність дій відповідача по призначенню та проведенню перевірки зі складанням акту з висновками про виявлені порушення з боку позивача.

Суд вважає, що вказані дії відповідача відповідають вимогам закону.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до приписів п.п. 20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Приписи п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України покладають на посадових осіб контролюючих органів обовязок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами і нормативними актами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми конституції України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

У відповідності до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Так, відповідно до п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Відповідно п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 Податкового кодексу України. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені ст. 79 цього кодексу.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В силу п. 79.1. ст.79 документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За приписами п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.85.2. ст.85 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно зі п.44.6 ст.44 Податкового Кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на їх проведення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, також встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства має бути визначено конкретні факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, ці викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, з аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, зареєстрованим у встановленому порядку та перебуває на податковому обліку у відповідача.

08 квітня 2011 року відповідачем на адресу позивача було направлено запит про надання документів по взаємовідносинам за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року з контрагентами ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», ДП «Чернігівський НВЦ стандартизації, метологій та сертифікації», ТзДВ «Будівельне управління Цивільбуд», ТОВ «Вольф», ТОВ «Укрспецпостач», ТОВ «Аліс-Плюс Сервіс», ТОВ «Спецторгсервіс-КВ», на який позивачем 6 травня 2011 року надано пояснення та додано тільки частину первинних документів, зокрема: договори, податкові накладні, рахунки-фактура, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні.

Однак інші бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, тобто документи, які підтверджують зміни у фінансовому, господарському стані позивача у цих взаємовідносинах, надано не було.

Відповідачем було видано оскаржуваний наказ №115 від 27 січня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 30 січня 2012 року протягом п'яти робочих днів з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року.

З цього наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки вбачається, що перевірку позивача призначено на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України.

27 січня 2012 року відповідачем знову було направлено на адресу позивача запит про надання первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з вказаними контрагентами за зазначений період.

Зазначені документи отримано позивачем 03 березня 2012 року, що підтверджено матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Однак до закінчення перевірки ним відповідачеві у повному обсязі не було надано первинні документи стосовно господарських операцій зазначеними контрагентами, а саме: які підтверджують реальність господарських операцій, щодо ведення бухгалтерського обліку, журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам, щодо транспортування товару, походження товару, послуг, розрахунки за надані придбані товари, послуги, роботи, та інші.

На підставі вказаного наказу та виданого на його виконання направлення, посадовими особами відповідача було проведено у зазначений у наказі строк документальну позапланову невиїзну перевірку.

За результатами перевірки складено акт № 331/231/33077651 від 10 лютого 2012 року, в якому зазначено про виявлені порушення податкового законодавства у взаємовідносинах з вказаними контрагентами.

Вказані обставини підтверджуються запитом від 08 квітня 2011 року № 11699/230-48-2 (а.с.193), наказом №115 від 27 січня 2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача (а.с.115), актом № 331/231/33077651 від 10 лютого 2012 року (а.с.24-31) та не заперечуються сторонами.

Суд вважає, що у даному випадку відповідач діяв у відповідності з наданими йому повноваженнями та з дотриманням вимог закону.

Доводи позивача про те, що у даному випадку у відповідача не було підстав для видання спірного наказу, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються матерілами справи.

Наказ керівника податкового органу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, прийняття відповідачем спірного наказу стало наслідком виявлення сумнівності факту здійснення операцій та формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача у зв'язку з чим, останньому було направлено письмовий запит щодо надання інформації, на який позивачем не було надано необхідних первинних документів стосовно здійснених господарських операцій, тобто підстави для видання наказу мали місце і його видано повноважною особою.

Доводи позивача про те, що ними було надано необхідні документи ще у травні 2011 року на попередній запит відповідача, на увагу не заслуговують, оскільки судом встановлено, що позивачем було надано документи не в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачем не надано відповідачу всю інформацію визначену в запитах. Не надано відомості про форму розрахунків між підприємствами, відомості про існування або відсутність дебіторської/кредиторської заборгованості з підприємством-контрагентом, відомості про наявність офісних і складських приміщень, які використовувалися в господарській діяльності, та ін.

Ці обставини підтверджуються відповідями позивача на запити.

Доводи позивача про те, що посадові особи відповідача під час перевірки не врахували раніше надані 6 травня 2012 року документи, на увагу не заслуговують, оскільки з акту перевірки вбачається, що при перевірці використовувалися документи, які знаходилися у розпорядженні відповідача та які були додатково надані.

Доводи позивача про те, що ними під час надання заперечень на акт перевірки зверталася увага відповідача про те, що йому надано всі необхідні документи 06 травня 2011 року, на увагу не заслуговують, оскільки позивачем ні під час перевірки, ні під час подання заперечень так і не було надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій у повному обсязі, тому відповідач правильно зробив висновок, що такі документи відсутні.

Таким чином, позивач не виконав належним чином покладений на нього обов'язок щодо надання всієї інформації, визначеної в запитах, про причини ненадання окремих документів позивач у відповідях на запити не зазначив, а тому у податкового органу були підстави для проведення спірної перевірки

Доводи позивача про відсутність у відповідача відомостей про порушення податкового законодавства контрагентами позивача, на увагу не заслуговують, оскільки законом можливість призначення перевірки платника податків не пов'язується з обов'язковим порушенням податкового законодавства його контрагентами.

Посилання позивача на ті обставини, що відповідач не мав права проводити перевірку, так як несвоєчасно попередив про проведення перевірки, суд не приймає до уваги, оскільки ця обставина не спростовує правомірності винесеного наказу.

Наведені норми ст. 79 ПК України не встановлюють строк, у який податковий орган має повідомити платника податків про проведення перевірки.

Як зазначалось вище, повідомлення про проведення перевірки та наказ про її призначення відповідачем направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, зазначені документи позивачем отримано.

Тобто, відповідачем дотримано вимоги п.п. 79.1 та 79.2 ст. 79 ПК України.

Враховуючи також норми п. 79.3 ст. 79 ПК України, згідно з якими присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, суд в даному випадку не вважає отримання позивачем повідомлення та наказу про проведення перевірки у період проведення перевірки, порушенням прав позивача.

Суд вважає, що самі по собі дії щодо призначення та проведення позапланової документальної невиїзної перевірки не впливають на права та обов'язки позивача.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача по призначенню вказаної перевірки з виданням з цього приводу наказу є правомірними, оскільки підстави для такої перевірки мали місце.

Доводи позивача про те, що у акті неправильно відображено відомості стосовно порушень у взаємовідносинах з його контрагентами, на увагу не заслуговують.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що акт перевірки не тягне за собою негативних правових наслідків для платників податків, не містить обов'язкового характеру, не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, носить інформативний характер.

Таким чином, акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема, про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Висловлюючи свою незгоду зі змістом вказаного акту перевірки, позивач не конкретизує, у чому саме полягає його недостовірність.

Крім того, вимоги позивача про визнання неправомірними дії контролюючого органу щодо фіксування фактів порушення норм чинного законодавства в акті перевірки, що згідно вимог законодавства є безпосереднім обов'язком контролюючого органу, не підлягають задоволенню також і з тієї підстави, що податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено не було.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

За відсутності підстав для задоволення позову відсутні підстави для стягнення судових витрат.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 26 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 02 липня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергогазкомплект" до Алчевської об'єднаної податкової інспекції про визнання протиправним наказу №115 від 27.01.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.11 р. по 28.02.11 р., визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.11 р. по 28.02.11 р. - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2012 року.

Суддя О.П. Островська