Постанова

від 23.04.2012 по справі 2-а/1970/1200/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/1200/12

"23" квітня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А.Б.,

представника відповідача -Мартинюк Т.Б.,

за відсутності належним чином повідомленого позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Великобірківської селищної ради Тернопільської області «Добробут»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року, -

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Великобірківської селищної ради Тернопільської області «Добробут»(надалі -позивач, КПВСР «Добробут») з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, ТОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Тернопільською ОДПІ 06.02.2012 року проведено камеральну перевірку податкової звітності КПВСР «Добробут», якою встановлено порушення п.327.3 ст. 327 Податкового кодексу України. Результати перевірки відображено в акті №767/15-02/7/37601414 від 01.02.2012р. На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: збір за спеціальне використання води в розмірі 3253,63 грн. Позивач вважає, що дане податкове повідомлення-рішення - є протиправним та недійсним, оскільки, підставою донарахування суми грошового зобов'язання -визначено порушення, яке підлягало у використанні підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Позивач зазначає, що КПВСР «Добробут»04.07.2011 року зверталось з клопотанням про виготовлення дозволу на спеціальне водокористування, але вказаний дозвіл не був виданий своєчасно, і замість встановленого місячного терміну -отриманий ним лише 17.01.2012р. Таким чином, позивач вважає, що в його діях відсутня вина, що, в свою чергу, виключає його відповідальність у вигляді обов'язку по сплаті визначеного відповідачем платежу. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення№0000661502 від 17.02.2012 року.

18.04.2012 року на адресу суду від КПВСР «Добробут»надійшла заява, в якій позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглядати без участі його представника.

У процесі розгляду справи, 23.04.2012 року, судом здійснено заміну Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в процесу розгляді справи позов не визнав та надав суду письмові заперечення, пояснивши додатково в судовому засіданні, що Тернопільською ОДПІ 01.02.2012 року проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено акт №767/15-02/7/37601414 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012р. - із визначенням позивачу відповідного зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води на суму 3253,63грн. При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що в позовній заяві позивач сам підтвердив, що вказаний дозвіл датований 17.01.2012р., а тому, за відсутності у нього, як у водокористувача, дозволу на спеціальне водовикористання із встановленими в ньому лімітами використання води - збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як понадлімітне використання. Таким чином, податковим органом із застосуванням норм Податкового кодексу правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, в якому визначено встановлене заниження суми, яка за результатами ІІІ кварталу 2011р. підлягає сплаті КПВСР «Добробут», з урахуванням штрафних санкцій, за платежем: збір за спеціальне використання води в розмірі 3253,63 грн.

В судовому засіданні, з підстав, що викладені в запереченнях проти позову та згідно наданих суду пояснень, представник відповідача просив суд в задоволенні позову КПВСР «Добробут»- відмовити.

Врахувавши відповідну заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, Комунальне підприємство Великобірківської селищної ради Тернопільської області «Добробут»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 37601414) -є юридичною особою - суб'єктом господарювання, який здійснює виконання послуг з водопостачання в смт.Великі Бірки.

Крім того, відповідач перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ.

08.11.2011 року КПВСР «Добробут»подало до контролюючого органу податкову декларацію за №30730 по збору за спеціальне використання води за період ІІІ кварталу 2011 року, в якій самостійно здійснило нарахування по сумі збору за звітний квартал (в тому числі -за спеціальне використання поверхневих та підземних вод), визначивши його у розмірі 5,42 грн. (за 10,3 м.куб).

Згідно матеріалів справи, вподальшому, 17.01.2012 року, начальником Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області Комунальному підприємству «Добробут»був виданий відповідний дозвіл на спеціальне водокористування за №УКР-2907«А»/ТЕР. Термін дії цього дозволу встановлений з 17.01.2012 року по 17.01.2013 року. Згідно погодження з органами геології (ДП «Західукргеологія», №382 від 15.09.2011 року), - термін дії дозволу -до трьох років.

Крім того, згідно даного дозволу №УКР-2907«А»/ТЕР від 17.01.2012 року -КПВРС «Добробут»дозволено здійснювати водокористування при дотриманні ним наступних умов, зокрема:

- ліміти забору свіжої води не більше: 142,096 тис.м.куб./рік та 403,71 м.куб./добу - із підземних вод;

- об'єми та категорія води, яка передається іншим споживачам, відводиться на ЗПЗ, нагромаджувачі і т.д.: 135,864 тис.м.куб./рік та 386,64 м.куб./добу -питна вода для населення, підприємствам, установам, організаціям;

- кількість стічних вод, яка скидається у водний об'єкт по кожному випуску не більше: 94,680 тис.м.куб./рік та 270,67 м.куб./добу.

01.02.2012 року Тернопільською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності КПВСР «Добробут», якою встановлено порушенням п.326.2 ст. 326, п.327.3 ст. 327 розділу ХVІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р.

Результати перевірки відображені в акті №767/15-02/7/37601414 від 01.02.2012 року.

Згідно висновку, відображеному у вказаному вище акті, - податковим органом у податковому розрахунку вищезазначеної податкової декларації по збору за спеціальне використання води від 08.11.2011 року за №30730 виявлено арифметичну помилку, допущену через використання води за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне використання із встановленими в ньому лімітами. Вищезазначене, на думку податкового органу, свідчить про заниження суми податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації збору спеціальне використання води від 08.11.2011р. №30730, відповідальність за яке передбачена п. 123.1 ст. 123, п. 327.1 ст. 327 Податкового кодексу України.

Так, за даними камеральної перевірки сума, яка підлягає до сплати КПВСР «Добробут», - становить 526грн. -за 1000 м.куб.

Тобто, відхилення між даними платника та даними камеральної перевірки становлять: по об'єму - 989,70 м. куб., та по сумі -520,58 грн.

17.02.2012 року на підставі акта перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000661502, яким визначено суму грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежем: збір за спеціальне використання води в розмірі 3253,63 грн., з яких:. 2602,09 грн. - основний платіж та 650,73 грн. - штрафні санкції.

А тому, вподальшому, не погоджуючись з підставами прийняття Тернопільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року, позивач скористався правом оскарження його в судовому порядку -звернувшись до суду із даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність Тернопільської ОДПІ, яка входить до складу одного із органів державної виконавчої влади -має відповідати вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідну компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Так, згідно з пунктом 20.1.6 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Вирішуючи дану справу в частині перевірки доводів позивача про безпідставність винесення оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення із визначенням суми основного зобов'язання за платежем: збір за спеціальне використання води та застосування до позивача штрафних санкцій, - суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 30 Водного кодексу України ( у редакції Закону України від 02.12.2010 року №2756-VI) - збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва

Розділ XVI Податкового кодексу України (статті 323 - 328) визначає ставки та порядок збору за спеціальне використання води.

Так, статтею 323 Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

У відповідності до положень пункту 324.1 статті 324 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води , який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Пунктом 325.2 статті 325 Податкового кодексу України встановлено ставки збору (в гривнях за 100 куб. метрів) за спеціальне використання підземних вод за найменуваннями регіону та адміністративно-територіальних одиниць областей, в тому числі і у Тернопільській області.

Статтею 326 Податкового кодексу України встановлено порядок обчислення збору за спеціальне використання води. Так, у відповідності до положень цієї статті - водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води щокварталу наростаючим підсумком з початку року, у якому було здійснено таке використання (п.326.1).

При цьому, збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів (п.326.2).

Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі( п.326.10).

Крім того, пунктом 326.12 статті 326 Податкового кодексу України передбачено, що органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства перелік водокористувачів - абонентів.

У разі зміни умов водокористування, видачі протягом року нових дозволів на спеціальне водокористування, укладення договорів на поставку води водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи на спеціальне водокористування, договори на поставку води, зобов'язані протягом 10 днів повідомити про це органам державної податкової служби та органам водного господарства.

Пунктом 326.13 вищезазначеної статті встановлено, що у разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України встановлено що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування - лише за наявності дозволу.

З аналізу вищезазначених положень Водного та Податкового кодексів України, - слідує висновок, що - дозвіл на спеціальне водокористування є офіційним документом, який видається суб'єкту господарювання на відповідний період і засвідчує його право на використання води у межах затверджених лімітів, ставок збору та коефіцієнтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459»- у відповідності до ч.4 статті 49 Водного кодексу України - затверджено Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (далі - Порядок №321), який визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів).

Згідно з пунктом 5 Порядку №321 - у дозволі зазначаються: 1) найменування органу, що його видав; 2) найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи); 3) термін, на який видано дозвіл ; 4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин; 5) умови спеціального водокористування; 6) інші відомості (у разі потреби).

В обґрунтування заявлених вимог КПВСР «Добробут»посилається на те, що в його діях відсутня вина, що, в свою чергу, виключає його відповідальність у вигляді обов'язку по сплаті визначеного відповідачем платежу, оскільки, після звернення позивача 04.07.2011 року до відповідного органу необхідний дозвіл не був виготовлений своєчасно, і замість встановленого місячного терміну, -виданий лише 17.01.2012р.

В підтвердження свого звернення позивач посилався на направлення клопотання №1 від 04.07.2011 року про виготовлення дозволу на спеціальне водокористування, адресоване Начальнику управління «Тернопільводгосп»та видачу відповідного дозволу за цим клопотанням лише 17.01.2012 року.

Разом з тим, оцінивши вищезазначені пояснення позивача, суд, враховуючи положення статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, - вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підтверджують відсутності у позивача обов'язку по сплаті зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування у розмірі, визначеному податковим органом в оскаржуваному у даній справі податковому повідомленні-рішенні №0000661502 від 17.02.2012 року, з огляду на те, що, зокрема, із вказаного клопотання не вбачається коли і ким отримане вказане клопотання (вхідний штамп, номер та дата отримання), тобто, встановити чи отримувалось воно відповідним органом, який видає дозволи на спеціальне водокористування і чи саме це клопотання подавалось для видачі такого дозволу -неможливо.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про реалізацію позивачем права на оскарження допущеної, на його думку, з боку суб'єкта владних повноважень - органу, що уповноважений був видати позивачу дозвіл на спеціальне водокористування, бездіяльності, яка виразилась у невидачі у встановлений законом (п. 4 Порядку №321) місячний термін відповідного дозволу, чи неподанні у встановленому законом порядку до органу державної податкової служби інформації про КПВСР «Добробут»як водокористувача, якому видано такий дозвіл.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи, - відсутні і будь-які докази, того, що в порядку виконання вимог статті 326 Податкового кодексу України КПВСР «Добробут», як водокористувач, якому видано дозвіл на спеціальне водокористування та який здійснює постачання води іншим водокористувачам, - подавав до органу державної податкової служби та органів водного господарства перелік водокористувачів-абонентів, яким здійснювалось постачання води у ІІІ кварталі 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час КПВСР «Добробут»визначення у податковій декларації від 08.11.2011р. №30730 розрахунку збору за використання води за ІІІ квартал 2011 року, позивач права на сплату збору на спеціальне водокористування за відображеними ним у декларації ставками - не набув, оскільки необхідний для цього дозвіл із встановленими в ньому лімітами використання води, ставками збору та коефіцієнтами на даний період -у позивача був відсутній.

Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку , за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

З огляду на вищезазначені положення чинного законодавства, - спеціальне використання природних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами, ставками збору та коефіцієнтами, виданого уповноваженим органом,- є самовільним, та свідчить про порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, i відповідно до Закону України від 25.06.91 р. № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища»(зі змінами та доповненнями) -може мати наслідком встановлену цим Законом та іншими законодавчими актами України дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Статтею 327 Податкового кодексу України визначено особливості обчислення збору при встановленні лімітів використання води.

Так, у відповідності до пункту 327.1. статті 327 цього кодексу - у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

Згідно пункту 327.2 цієї ж статті - за понадлімітне використання води збір обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками збору та коефіцієнтами.

При цьому, пунктом 327.3 статті 327 Податкового кодексу України встановлено, що за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води - збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

Тобто, зважаючи на те, що дозвіл на спеціальне водокористування -є обов'язковим для здійснення використання води, то у разі, якщо водокористувач не отримав у встановленому порядку такий дозвіл, - він зобов'язаний сплатити відповідний збір у п'ятикратному розмірі за весь обсяг використаної води (як за понадлімітне використання).

Вищезазначене свідчить про те, що в даному випадку, використання водних ресурсів позивачем за відсутності дозволу на спеціальне водокористування -було понадлімітним у розумінні статті 327 Податкового кодексу України, а тому -заниження КПВСР «Добробут»суми податкового зобов'язання по збору за використання води за ІІІ квартал 2011 року у податковій декларації від 08.11.2011р. №30730 і призвело вподальшому до визначення податковим органом за наслідками перевірки розміру збору за понадлімітне водокористування із застосування його п'ятикратного розміру, - у відповідності до вимог вищезазначеної норми законодавства.

Варто також зазначити, що у відповідності до вимог пункту 328.7 статті 328 Податкового кодексу України, - платників вищезазначеного збору зобов'язано одночасно з податковими деклараціями подавати органам державної податкової служби - копії дозволу на спеціальне водокористування , договору на поставку води та статистичної звітності про використання води.

При цьому, згідно з пунктом 328.8 вищезазначеної статті -платникам збору надано право включати такий збір до складу витрат згідно з розділом III цього Кодексу - у межах встановленого в дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води, в той час, як за понадлімітне використання - такий збір справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування.

Згідно розрахунку податкової декларації збору за спеціальне використання води 08.11.2011р. №30730 позивачем - КПВСР «Добробут»самостійно обчислено збір за спеціальне водокористування води за ІІІ квартал 2011 року на підставі дозволу на спеціальне водокористування виданого йому пізніше, - лише 17 січня 2012 року . І при обчисленні збору за спеціальне водовикористання за ІІІ квартал 2011 року позивач керувався лімітами використання води, ставками збору та коефіцієнтами встановленими йому згідно вказаного дозволу - на 2012 рік, а не на ІІІ квартал 2011 року (період, у якому такого дозволу у позивача -не було).

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відтак, оцінюючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що податковий орган за відсутності у КПВСР «Добробут», як водокористувача, дозволу на спеціальне водокористування із встановленими лімітами, ставками збору та коефіцієнтами на ІІІ квартал 2011 року, при проведенні перевірки правомірно встановив допущені позивачем у вказаний період порушення при використанні води, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок збору за використання КПВСР «Добробут»води повинен бути проведений у відповідності до вимог статті 327 Податкового кодексу України, - у п'ятикратному розмірі такого збору, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів, встановлених на ІІІ квартал 2011 року.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність накладення на КПВСР «Добробут»штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі справи, - Тернопільською ОДПІ застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 650,73 грн., - що відповідають двадцятип'ятивідсотковому розміру суми заниження - 2602,9 грн. (виходячи із п'ятикратного розміру суми відхилення - 520,58грн., встановленої за даними камеральної перевірки).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у вищезазначеному розмірі -також є підставним та обґрунтованим.

Згідно з положеннями частини 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Щодо посилань КПВСР «Добробут», викладених в заяві за вх.№3773 від 18.04.2012 року, - суд зазначає наступне.

Так, у вказаній вище заяві позивач зазначає (дослівно): «з даного збору за спеціальне використання води Тернопільська ОДПІ вже раніше виносила податкове повідомлення-рішення, спір щодо якого уже вирішено постановою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя-Дерех Н.В.). Таким чином, оскаржуване повідомлення-рішення форми «Р»від 17.02.2012 р. є протиправним ще й з тих підстав, що за одне й те ж порушення повідомлення-рішення складено двічі, що суперечить податковому кодексу України».

Разом з тим, вищезазначені посилання позивача жодними належними та допустимими доказами -не підтверджені, позивачем не зазначено ані номер податкового повідомлення-рішення, яке, як він зазначає, було винесене Тернопільською ОДПІ, ані дати його винесення, ані визначених в такому рішення сум зобов'язань позивача. При цьому, позивачем не вказано ні номеру справи, яка перебувала в провадженні суду, ні дати винесення Тернопільським окружним адміністративним судом відповідної постанови за наслідками розгляду відповідної справи. Жодних копій судових рішень, постановлених судом за результатами розгляду питання про визначення Тернопільською ОДПІ позивачеві збору за спеціальне використання води, - КПВСР «Добробут» в обґрунтування посилань на викладені в заяві обставини, - не долучено.

Крім того, вказані обставини -не знайшли свого підтвердження і під час розгляду даної справи, проти наявності зазначених обставин заперечував відповідач, надавши суду відповідну власну довідку за вих.№3040/7/10-015/273 від 20.04.2012 року, яка до матеріалів справи долучена за вх.№4013 від 23.04.2012 року), та копії податкових декларацій від 08.11.2011 року №30730, від 08.02.2012 року №35162, а також - копію уточнюючої податкової декларації від 06.03.2012 року №38959 - за 2011 рік (в тому числі і ІІІ квартал 2011 року), - з якої вбачається, зокрема, самостійне зазначення відповідачем у р.ІІ нарахованої суми збору за попередній звітний період (2011 рік) -в розмірі 2608,32 грн.

А тому, з огляду на положення статті 70 КАС України, при вирішенні даної справи суд - не може прийняти викладені в заяві за вх.№3773 від 18.04.2012 року посилання КПВСР «Добробут»на наявність обставин, які не підтверджені належними та допустимими засобами доказування.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем як суб'єктом владних повноважень в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в тому числі в частині застосування до позивача штрафних санкцій, на підставі акта перевірки, - на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, - суд встановив, що надані позивачем докази та посилання -не підтверджують заявлених у позові вимог, а подані відповідачем заперечення проти позову -спростовують посилання позивача на неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року, оскільки у процесі розгляду справи відповідачем - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби доведено, що за наслідками проведеної перевірки Комунального підприємства Великобірківської селищної ради Тернопільської області «Добробут»у Тернопільської ОДПІ - були всі законодавчі підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із визначенням суми основного зобов'язання у розмірі 2602,90 грн. за платежем: збір за спеціальне використання води та застосування поряд з цим до позивача штрафних санкцій -у розмірі 650,73 грн., і дане податкове повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року - винесене відповідачем у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Інші доводи позивача -на висновки суду не впливають.

А тому, суд приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов - є безпідставним та необґрунтованим, а відтак - не підлягає задоволенню, з підстав, що викладені вище.

Враховуючи вимоги статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - судові витрати у цій справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 9, 10, 11, 23, 69-71, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Великобірківської селищної ради Тернопільської області «Добробут»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000661502 від 17.02.2012 року -відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 квітня 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.