Постанова

від 03.07.2012 по справі 2а/2570/1848/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а/2570/1848/2012                                                                        Справа №  2а/2570/1848/2012 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 03 липня 2012 р.                                                                                    м. Чернігів Чернігівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді                                                            Заяць О.В., при секретарі                                                                      Сапоненко А.М., 05.06.2012 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (надалі – ПСП "Колос"), в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 13010,78 грн. та пеню в розмірі 127,40 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” своєчасно не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі та заперечення, в яких зазначив, що у звітному періоді (у 2011 році) підприємством в повному обсязі були виконані нормативи по облаштуванню робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановлені частиною другою ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». ПСП "Колос" в 2011 році регулярно повідомляло державну службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів в кількості необхідній для виконання нормативу, передбаченого ст. 19 Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (з урахуванням працюючих на підприємстві інвалідів). Крім того, підприємством (за власною ініціативою) створені робочі місця пропонувались для працевлаштування проживаючим інвалідам на території Рибинської сільської ради, які відмовились йти на роботу. Вважає, що ПСП "Колос" повністю виконало всі покладені статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на нього як на роботодавця вимоги, вживши всі об'єктивно можливі заходи. Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. За таких обставин, та зважаючи на те, що ПСП «Колос» в 2011 році вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, воно не може нести відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж установлено нормативом. У зв'язку з цим, в задоволенні позову просить суд відмовити. Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне. ПСП "Колос" подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (а. с. 4) до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою №10-ПІ, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 102 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність – 3 особи; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні” – 4 особи. Відповідно до статті 17 Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною четвертою статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Згідно листа Корюківського районного центру зайнятості від 13.03.2012 року №03/311 ПСП "Колос" інформацію про наявність вакансій за формою 3-ПН  «Звіт про наявність вакансій» подавало. Так, відповідачем було подано лише чотири звіти станом на 01.03.2011 року, станом на 20.03.2011 року, станом на 01.09.2011 року та станом на 16.12.2011 року. Суд приймає до уваги посилання відповідача на регулярне подання ним звітів до Корюківського районного центру зайнятості протягом 2011 року, однак вимоги статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” щодо щомісячного подання підприємствами місцевим центрам зайнятості адміністративних даних у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів ним виконано не було, що підтверджено належними доказами та матеріалами справи. Тобто, відповідачем не виконаний покладений на нього чинним законодавством обов'язок по інформуванню відповідних органів, які займаються працевлаштуванням інвалідів, про створення такого робочого місця, що позбавило відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню інваліда у відповідача протягом 2011 року. Отже, враховуючи вищевикладене, невиконання ПСП "Колос" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2011 році становить 1 робоче місце. З копії звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік  вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 13010,78 грн. Відповідно до частини другої статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Розмір пені обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. В зв'язку з не сплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13010,78 грн. позивачем нарахована пеня в розмірі 127,40 грн. Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному  судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Таким чином, загальна сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях та пені, що підлягає стягненню з ПСП "Колос" в дохід Державного бюджету, становить 13138,18 грн. За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені необхідно задовольнити. Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" - задовольнити повністю. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (15321,                    вул. Дачна, 19, с. Рибинськ, Корюківський район, Чернігівська область, р/р 26005006013, Полікомбанк, МФО 353100, код ЄДРПОУ 30904461) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Корюківського району, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31215230700235, МФО 853592, код ЄДРПОУ 37750065) 13010 (тринадцять тисяч десять) грн. 78 коп. адміністративно-господарських санкцій та 127 (сто двадцять сім) грн. 40 коп. пені.   Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                                    О.В. Заяць