Постанова

від 25.06.2012 по справі 41/180пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2012 р. Справа № 41/180пн

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Акулової Н.В.

Алєєвої І.В.

за участю представників:

Прокурора: Генеральної прокуратури України -Громадського С.О., посвідч. № 42;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_3, дов. № 5 від 30.01.2012 року; ОСОБА_4, дов. № 3 від 30.01.2012 року; ОСОБА_5, дов. № б/н від 04.02.2012 року;

Заявника касаційної скарги ОСОБА_6: ОСОБА_3, дов. № б/н від 20.06.2011 року

розглянувши касаційні скарги ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року

у справі № 41/180пн господарського суду Донецької області

за позовом прокурора міста Харцизьк в інтересах держави в особі Харцизької міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій"

про визнання недійсними статуту, установчого договору, скасування державної реєстрації

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2010 року прокурор міста Харцизьк, виступаючи в інтересах держави в особі Харцизької міської ради, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", просив визнати недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій"; визнати недійсним установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій"; скасувати державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій".

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" не було створене як нова юридична особа в порядку, передбаченому чинним на той час законодавством, що свідчить про порушення порядку не лише створення такої юридичної особи, а й порядку формування статутного капіталу та прийняття статуту товариства, що у своїй сукупності призвело до порушення прав власника комунального підприємства "Центральний міський ринок" Харцизької міської ради.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у письмовому відзиві зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" було створено (перереєстровано) у спосіб, що був передбачений діючим на момент виникнення правовідносин законодавством України (т. 1, а.с. 77-85).

Клопотанням від 07.10.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" просило припинити провадження у справі з огляду на те, що представником позивача під час судового засідання від 04.10.2010 року в обгрунтування свої позовних вимог оголошено докази, які за своїм змістом є неналежними, з огляду на відсутність статуту відповідача в редакції від 26.02.1996 року (т. 1, а.с. 125-126).

Заявою про збільшення позовних вимог Харцизька міська рада просила визнати недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Харцизької міської ради народних депутатів міста Харцизька № 143-р від 26.02.1996 року; визнати недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", державну реєстрацію якого проведено 11.12.2007 року; визнати недійсним установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій"; скасувати державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" (т. 1, а.с. 138).

Клопотанням від 22.10.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" просило винести ухвалу про залишення заяви Харцизької міської ради від 19.10.2010 року про збільшення розміру позовних вимог в частині визнання статуту товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" у зміненій редакції від 11.12.2007 року недійсним без розгляду (т. 2, а.с. 2-3).

Зазначені клопотання відповідача були залишені судом без задоволення з посиланням на невідповідність їх положенням ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року (суддя Гончаров С.А.), позовні вимоги задоволено: визнано недійсним установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій"; визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Харцизької міської Ради народних депутатів міста Харцизька № 143-р від 26.02.1996 року, визнано недійсним статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", державну реєстрацію редакції якого проведено 11.12.2007 року; скасовано державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 29-33).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" та ОСОБА_8 звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами від 10.11.2010 року та від 12.11.2010 року, які ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року були залишені без розгляду (т. 2, а.с. 39, 41).

У подальшому ОСОБА_8 та товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" повторно звернулись до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами від 10.11.2010 року та від 12.11.2010 року, які ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року були залишені без розгляду (т. 2, а.с. 48, 50).

13.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" втретє звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою (т. 3, а.с. 3-12).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2011 року порушено апеляційне провадження у справі № 41/180пн за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" (т. 3, а.с. 2).

У свою чергу ОСОБА_8, не погодившись з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2010 року у справі № 41/180пн, якою його апеляційну скаргу залишено без розгляду, 07.02.2011 року звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (т. 2 , а.с. 52-55).

У зв'язку з цим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2011 року зупинено апеляційне провадження у справі № 41/180пн (т. 3, а.с. 37).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 року касаційна скарга ОСОБА_8 залишена без задоволення (т. 2, а.с. 91-92).

У зв'язку з цим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 41/180пн (т. 3, а.с. 38).

В той час, як провадження у справі № 41/180пн було зупинено, до Донецького апеляційного господарського суду у квітні 2011 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року у справі № 41/180пн (т. 2, а.с. 101-104).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року порушено апеляційне провадження у справі № 41/180пн за апеляційною скаргою ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 100).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року (головуючий Волков Р.Г., судді Новікова Р.Г., Дучал Н.М.) апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року у справі № 41/180пн залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року у справі № 41/180пн -без змін (т. 2, а.с. 147-148).

У травні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у справі № 41/180пн, просила скасувати оскаржені судові акти, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3, а.с. 46-50).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 року (головуючий Євсіков О.О., судді Барицька Т.Л., Губенко Н.М.) постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року у справі 41/180пн скасовано, справу передано до Донецького апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_6 до провадження спільно з апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" (т. 3, а.с. 101-105).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.2011 року поновлено апеляційне провадження у справі № 41/180пн за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9, об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", ОСОБА_6, ОСОБА_9 (т. 3, а.с. 113-114).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року (головуючий Величко Н.Л., судді Азарова З.П., Склярук О.І.) рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року у справі 41/180пн залишено без змін (т. 4, а.с. 30-36).

01.09.2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 звернулись до Вищого господарського суду України з клопотаннями про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року у справі № 41/180пн до перегляду її в касаційній інстанції (т. 4, а.с. 38-40, 41-43).

07.10.2011 року та 12.10.2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_9 та товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" звернулись з касаційними скаргами на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року у справі № 41/180пн (т. 4 ,а.с. 48-56, 57-65, 69-84).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 10.10.2011 року та від 13.10.2011 року касаційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_9 та товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" повернуто без розгляду (т. 4, а.с. 44-45, 46-47, 67-68, 91-93, 94-96, 97-99).

09.12.2011 року Харцизька міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з заявою про роз'яснення рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року у справі № 41/180пн (т. 3, 103-104).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.12.2011 року заяву Харцизької міської ради про роз'яснення рішення задоволено. Роз'яснено рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року у справі № 41/180пн (т. 3, а.с. 110-111).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2012 року касаційні скарги ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.02.2012 року (т. 5, а.с. 1).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 02.03.2012 року (т. 5, а.с. 208-209).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.03.2012 року № 03.07-05/163 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Євсіков О.О., судді Акулова Н.В., Алєєва І.В. (т. 5, а.с. 212).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 15.03.2012 року (т. 5, а.с. 254-255).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 26.03.2012 року (т. 6, а.с. 13).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 09.04.2012 року (т. 6, а.с. 25-26).

Клопотанням від 06.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" просило дозволити допустити присутність представників засобів масової інформації під час розгляду справи № 41/180пн у залі судового засідання 09.04.2012 року (т. 6, а.с. 34-36).

У судовому засіданні 09.04.2012 року оголошено перерву до 13.04.2012 року т. 6, а.с. 39, 40).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/197 від 12.04.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із відпусткою судді Євсікова О.О. (т. 6, а.с. 43).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2012 року касаційні скарги ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року прийнято до провадження колегією у складі головуючого Мирошниченка С.В., суддів Барицької Т.Л., Хрипуна О.О. та призначено до розгляду на 25.04.2012 року (т. 6, а.с. 42-43).

24.04.2012 року представники ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" звернулись із заявою про відвід суддів Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. та Барицької Т.Л. (т. 6, а.с. 53-58, 64-70, 89-98, 112-121).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року у справі № 41/180пн заявлені представниками ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" відводи суддям Вищого господарського суду України відхилено (т. 6, а.с. 142-143, 144-145, 146-147, 148-149).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 04.05.2012 року (т. 6, а.с. 141).

Клопотанням від 27.04.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" просило збільшити склад колегії суддів (т. 6, а.с. 130-131).

Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/259 від 03.05.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із відпусткою судді Хрипуна О.О. (т. 6, а.с. 183).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.05.2012 року № 03.07-05/320 сформовано колегію суддів у складі: головуючий Шевчук С.Р., судді Владимиренко С.В., Плюшко І.А. (т. 6, а.с. 184).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.05.2012 року касаційні скарги ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року прийнято до провадження зазначеною колегією та призначено до розгляду на 22.05.2012 року (т. 6, а.с. 185).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 року розгляд касаційних скарг відкладено на 29.05.2012 року (т. 6, а.с. 190).

Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/321 від 25.05.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із відпусткою судді Владимиренко С.В. (т. 6, а.с. 203).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 року касаційні скарги ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" на рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року прийнято до провадження колегією у складі головуючого Прокопанич Г.К., суддів Євсікова О.О., Попікової О.В. та призначено до розгляду на 25.06.2012 року (т. 6, а.с. 204-205).

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.06.2012 року № 03.07-05/462 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Акулова Н.В., Алєєва І.В.

У судове засідання 25.06.2012 року представник Харцизької міської ради не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника Харцизької міської ради.

Колегія суддів, вислухавши представників сторін, заявника касаційної скарги ОСОБА_6, прокурора, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно рішення виконавчого комітету Харцизької міської Ради народних депутатів від 07.07.1993 року № 497/1 було проведено державну реєстрацію комунального підприємства "Центральний міський ринок", про що здійснено запис в реєстровій книзі № 140 від 15.07.1993 року.

Рішенням Харцизької міської Ради народних депутатів від 01.06.1995 року було затверджено перелік об'єктів, що підлягають приватизації у 1995 році. До даного переліку увійшло комунальне підприємство "Центральний міський ринок", про що було розміщено відповідне повідомлення у засобі масової інформації - газеті "Родина" від 27.05. 1995 року (т. 1, а.с. 14-15).

08.06.1994 року виконавчим комітетом Харцизької міської Ради народних депутатів товариству покупців, утвореному колективом Центрального міського ринку, видано Свідоцтво № 405 в підтвердження того, що товариство покупців зареєстровано рішенням виконавчого комітету Харцизької міської Ради народних депутатів (т. 1, а.с. 16).

Наказом Фонду державного майна України в м. Харцизьку № 9 від 28.04.1995 року була затверджена комісія з інвентаризації та оцінки вартості майнового комплексу Центрального міського ринку (т. 1, а.с. 17).

Представником Фонду державного майна України в м. Харцизьку 23.05.1995 року була затверджена оцінка вартості цілісного майнового комплексу Центральний міський ринок м. Харцизька, якою встановлена вартість даного майна -3 442 309 000,00 крб.

26.05.1995 року між Фондом державного майна України в м. Харцизьку (продавцем) та товариством покупців, що зареєстровано виконкомом 08.06.1994 року за № 406 (покупцем) було укладено договір № 5 купівлі-продажу державного майна про викуп Центрального міського ринку в м. Харцизьку, відповідно до якого товариство покупців Центрального міського ринку придбало у власність цілісний майновий комплекс міського ринку, що розташований у м. Харцизьку.

Майно, щодо якого було укладено договір купівлі-продажу № 5 від 26.05.1995 року, було передано товариству покупців Центрального міського ринку згідно акту передачі майна державного комунального підприємства "Центральний міський ринок" від 18.07.1995 року. Сплата повної вартості наведеного об'єкта приватизації підтверджується приватизаційним платіжним дорученням № 2 від 07.06.1995 року, приватизаційним платіжним дорученням - ордером № 1 від 07.06.1995 року, платіжним дорученням № 124 від 17.05.1995 року.

01.09.1995 року членами товариства покупців Харцизького Центрального міського ринку -фізичними особами, визначеними в якості засновників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", було підписано установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій".

Відповідно до п. 2.1 наведеного установчого договору, предметом договору є перетворення комунального підприємства "Харцизький Центральний міський ринок" у товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Меркурій".

Пунктом 2.14 установчого договору передбачено, що уставний фонд товариства в розмірі 3442309000 карбованців сформований за рахунок внесків учасників товариства, та визначено розмір часток кожного з учасників.

Згідно статуту товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", затвердженого загальними зборами учасників товариства, оформленими протоколом № 1 від 01.09.1995 року, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" є підприємством, створеним у процесі приватизації комунального підприємства "Харцизький Центральний міський ринок" у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)" шляхом викупу комунальної власності м. Харцизька товариством покупців, створеним членами трудового колективу Харцизького Центрального міського ринку, зареєстрованим виконкомом 08.06.1994 року № 405 (п. 1.1 статуту).

Пунктом 1.4 наведеного статуту визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" є правонаступником комунального підприємства "Харцизький Центральний міський ринок" та має організаційно-правову форму -товариство з обмеженою відповідальністю (п. 3.1 статуту).

Пунктом 6.1. статуту передбачено, що статутний фонд товариства в розмірі 3 442 309 000,00 карбованців у вигляді основних виробничих фондів та оборотних коштів сформований за рахунок внесків учасників товариства (членів товариства покупців) при викупі майна комунального підприємства "Харцизький Центральний міський ринок".

26.02.1996 року головою Харцизької міської Ради народних депутатів було прийнято розпорядження № 143-р щодо перереєстрації Державного комунального підприємства "Центральний міський ринок" у товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій"; виключення з державного реєстру державного комунального підприємства Центральний міський ринок; внесення товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" до державного реєстру.

26.02.1996 року виконавчим комітетом Харцизької міської Ради народних депутатів видано свідоцтво № 05494171 про державну реєстрацію суб'єкта діяльності -товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій".

Згідно акту передачі майна товариства покупців Центрального міського ринку товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" від 12.03.1996 року, товариством покупців Центрального міського ринку передано, а товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" прийнято до свого статутного фонду майно цілісного майнового комплексу Центрального міського ринку вартістю 3 442 309,00 тис. крб., що було прийнято товариством покупців у представництва Фонду державного майна України в м. Харцизьку за актом передачі від 18.07.1995 року.

Загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", результати яких оформлено протоколом від 05.12.2007 року, затверджено у новій редакції статут товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", державну реєстрацію редакції якого проведено 11.12.2007 року.

Також судами встановлено, що відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків приватизованого на основі Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малої приватизації)" комунального підприємства "Центральний міський ринок".

З урахуванням вищенаведеного спростовуються доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" про те, що воно є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Як було зазначено вище, предметом заявлених вимог прокурор та позивач визначили наявність порушень законодавства, що відбулися при створенні товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", зокрема, порушення діючої станом на 26.02.1996 року редакції Закону України "Про підприємства в України" та законодавства, що регулювало порядок приватизації державного та комунального майна.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним статуту товариства, установчого договору товариства та скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання своїм підґрунтям має матеріально-правовий інтерес сторін.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили наявність між сторонами спору про право, що, у свою чергу, також свідчить про підвідомчість спору господарському суду.

Заявники касаційних скарг посилаються на те, що установчий договір укладався між фізичними особами, спір, який є предметом розгляду, безпосередньо стосується прав та охоронюваним законом інтересів саме фізичних осіб, не містить ознак корпоративного спору, тому не підлягає розгляду господарським судом.

Пунктом 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення»передбачено, що у разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним:

рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення;

прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов пленуму Вищого господарського суду України;

рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111 16 ГПК.

Якщо суд застосував у розгляді справи як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), то про це також зазначається в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 під поняттям "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»від 18.10.2005 року зазначено, що акціонери компанії, включаючи крупних акціонерів, не можуть стверджувати, що вони є жертвами порушення прав компанії за Конвенцією.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судам и корпоративних спорів" роз'яснено, зокрема, що у справах про визнання недійсним статуту відповідачем є господарське товариство, залучати до участі у справі всіх учасників (акціонерів) товариства немає необхідності.

Визнання недійсним установчого договору товариства ініційовано не його учасниками та є похідним від вищезгаданих вимог.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підвідомчість спору саме господарському суду.

Одночасно товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" вважає, що прокурор, який виступає в інтересах держави в особі Харцизької міської ради, не має права на звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 36 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого Рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина третя статті 2 ГПК) потрібно розуміти, зокрема, орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 7 Закону України від 07.12.1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (що був чинний на момент виникнення спірних відносин), комунальна власність становить основу місцевого господарства.

Згідно ст. 18 вищезгаданого Закону Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно вирішують питання місцевого значення виходячи з інтересів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів, забезпечують виконання Конституції та законів України, комплексний соціально-економічний розвиток на своїй території, здійснюють керівництво підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які є їх комунальною власністю.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються питання визначення переліку об'єктів місцевого господарства, затвердження переліку об'єктів комунальної власності та їх статусу.

За таких обставин судова колегія касаційної інстанції вважає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, який є предметом розгляду, дотримався вище перелічених приписів закону та обрав належного позивача в особі Харцизької міської ради.

Крім того, оскільки предмет спору не стосується правовідносин між відповідачем та Фондом державного майна України, останній не залучався до участі у справі, тому посилання заявників касаційних скарг на порушення судами норм процесуального права у зазначеній частині є безпідставними.

Стосовно доводів заявників касаційних скарг про порушення прокурором, позивачем та судами строку позовної давності та застосування до спірних правовідносин у зазначеній частині положень Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року слід зазначити наступне.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Також пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України " передбачено, що за змістом ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 ГПК.

Задовольняючи позовні вимоги, суди встановили факти порушень законодавства під час створення товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", а саме ст. ст. 14, 34 Закону України від 27.03.1991 року № 887-XII "Про підприємства в Україні", ст. 7 Закону України від 07.12.1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (що був чинний на момент виникнення спірних відносин), ст. 7 Закону України від 04.03.1992 року № 2163-XII "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин), ст. 12 наведеного Закону і п. 6 ст. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України від 06.03.1992 року № 2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин).

Крім того, суди встановили, що законодавством про приватизацію чітко визначені положення загального законодавства, що регулювало діяльність підприємств в Україні, які не розповсюджуються на підприємства, майно яких приватизується. Положень щодо переходу прав власника підприємства від місцевих Рад народних депутатів до органів приватизації законодавство не містить.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" , відповідно до статей 88 , 143 , 154 Цивільного кодексу України , статей 57 , 82 Господарського кодексу України , статей 4 , 37 , 51 , 65 , 67 , 76 Закону України від 19.09.1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" , статей 27, З0 Закону України від 15.03.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування в судовому порядку державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій", та, таким чином, про обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Судова колегія не погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_6 про порушення під час прийняття оскаржених судових актів загальних норм цивільного законодавства про договір та неналежно обраний прокурором та позивачем спосіб захисту.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, законодавець не обмежує перелік способів захисту права та передбачає можливість застосування інших способів, визначених законом.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявниками у касаційних скаргах є необґрунтованими, оскільки вони фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржених судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Меркурій" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.10.2010 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2011 року у справі № 41/180пн залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Н.В. Акулова

І.В. Алєєва