Рішення

від 22.06.2012 по справі 6/5007/29/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2012 р. Справа № 6/5007/29/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. за дов. від 01.02.12 р. (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області).

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (м.Київ) до Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" (м.Житомир) про стягнення 18441,38 грн.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (м. Київ) продано позов про стягнення з відповідача Приватного підприємства "Горос" (м. Житомир) 18441, 38 грн. заборгованості, з яких: 10317, 95 грн. - плата за суборенду; 1428, 64 грн. - плата за спожиті комунальні послуги; 6190, 78 грн. - штрафу; 504, 01 грн. - пені.

Ухвалою від 02.04.12р. господарський суд порушив провадження у справі за участю судді Терлецької - Байдюк Н.Я.

21.05.12р. ухвалою господарського суду прийнято до свого провадження справу №6/5007/29/12, призначено судове засідання, про дату, час та місце якого повідомлено сторін спору належним чином та вжито заходів щодо підготовки справи до розгляду.

Позивач свої позовні вимоги підтримала з підстав, визначених у позові, просить суд його задовольнити, надала суду додатково витребувані докази, про зміст яких вказано в протоколі судового засідання.

Крім того, уповноважений представник позивача надала суду заяву за №398 від 22.06.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд задовольнити - 10 317, 95 грн. плати за суборенду: 1 067, 28 грн. - комунальних платежів; 6 190, 78 грн. - штрафних санкцій; 454, 02, грн. - пені.

У відповідності до ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення ( п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог ( п. 7 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6).

Так, господарським судом перевірено повноваження уповноваженого представника позивача, визначені в довіреності від 01.02.2012р. на право здійснення такої дії, за результатами розгляду якої встановлено, що уповноваженому представнику ОСОБА_1, зокрема, надано право повністю або частково відмовлятися від позовів, змінювати розмір позовних вимог (а. с. 95).

Таким чином, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за №398 від 22.06.2012р. , у зв'язку з чим, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 18 030,03 грн., що складається із наступних позовних вимог: 10 317, 95 грн. - плата за суборенду: 1 067, 28 грн. - комунальні платежі; 6 190, 78 грн. - штраф та 454, 02, грн. - пені.

Відповідач в засідання суду не з'явився, як вбачається із матеріалів справи, до господарського суду повернулися ухвали суду від 02.04.12р., 12.04.12р., 21.05.12р. з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання", однак, до господарського суду повернулося повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення, надісланого відповідачу, з якого вбачається, що 16.06.12р. ухвалу від 11.06.12р. отримано особисто Горай.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У п. 3.12 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошено, що неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає переходові до розгляду позовних вимог, по суті, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.

Окрім того, за змістом ст. 81-1 ГПК України, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Із вищенаведеного вбачається, що відповідач не скористався правом на участь в судовому засіданні, поданні доказів на спростування доводів позивача.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 22.06.12р. господарським судом представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи , господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Договору №1/А-07/09 оренди нежилих приміщень від 01.12.2008р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Житомирським меблевим комбінатом" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (орендарем), предметом останнього є частина нежитлового приміщення 9-ти поверхової будівлі, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Київська, 77, загальною площею 2700, 00 кв. м., терміном дії до - 29.11.2011р.

В п. 3.3 Договору №1/А-07/09 від 01.12.08р. передбачено право орендаря (позивача у цій справі ) без отриманої письмової згоди орендодавця (власника приміщення), зокрема, передавати приміщення або будь-яку його частину в суборенду (піднайм) третім особам, як за плату так і безоплатно (а. с. 35-46).

28.11.2011р. між орендодавцем ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (позивач у цій справі ) був укладений новий Договір оренди нежитлових приміщень №104-О та оформлено Акт приймання-передачі №1 приміщення в оренду (а.с. 47-58).

29.06.2010р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (орендарем) та відповідачем Приватним підприємством "Центр правової допомоги "Горос" (суборендарем) укладено Договір №1/АО-0021 суборенди нежитлового приміщення загальною площею 18, 70 кв. м., яке розташоване в будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77, призначення приміщення - для розташування в ньому офісу суборендаря (надалі за текстом - Договір суборенди) (а.с. 11-24).

За Актом приймання-передачі приміщення в суборенду від 01.07.2010р. позивач передав відповідачу нежитлове офісне приміщення на 5-му поверсі загальною площею 18, 70 кв.м., розташованого в будинку за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77 (а.с. 24).

Термін користування приміщенням починається з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення, як це передбачено в ст. 2 цього Договору та триває 366 днів (п. 3.1.1. Договору суборенди).

Додатковою угодою до Договору суборенди №1/АО-0021 від 20.06.2010р. сторони визначили новий строк користування приміщенням - 2 календарних роки (а.с. 25).

Позивачем в своєму поясненні від 11.06.2012р. зазначено, що термін суборенди складає 2 роки з дня підписання Акту приймання-передачі, конкретна календарна дата закінчення терміну користування приміщенням - 01.07.12р. (а.с. 96).

Порядок розрахунків між сторонами передбачений в статті 8 Договору суборенди.

Відповідно до п. 8.7.1.1 Договору суборенди зазначено, що відповідач повинен перерахувати позивачу протягом 5-ти календарних днів від дати набуття чинності цим Договором авансом перший платіж у розмірі 2 561, 90 грн.

Починаючи з другого місяця суборенди, плата за суборенду за кожен наступний місяць перераховується відповідачем позивачу авансовим платежем не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця за який здійснюється оплата (п. 8.7.1.5 Договору суборенди).

Крім того, в п. 8.3. Договору суборенди передбачено обов'язок відповідача сплачувати орендну плату самостійно, незалежно від факту одержання рахунків про сплату.

Після закінчення кожного розрахункового періоду (місяця), сторони можуть складати акт приймання-передачі послуг для зручності ведення податкового та бухгалтерського обліку.

У п. 8.2.1. Договору суборенди вказано, що орендна ставка в розмірі 60, 00 грн. разом з ПДВ, діяла в період з 31.07.2010р. по 28.09.2010р. включно, орендна ставка в розмірі 75, 00 грн. разом з ПДВ почала діяти з 29.09.2010р.

Так, відповідачем частково сплачено орендну плату лише за квітень місяць 2011 р. на суму 902, 05 грн., в період з вересня 2011р. по березень 2012р. орендна плата відповідачем не сплачувалась, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 10 317, 95 грн., що підтверджується розрахунками, актами приймання-передачі послуг (а.с. 8,113-125).

Окрім матеріально-правової вимоги щодо стягнення боргу за суборенду приміщення в розмірі 10 317, 95 грн., позивач просить стягнути з відповідача кошти в якості компенсації за отримані ним комунальні послуги (електроенергію та теплоенергію), про що сторонами визначено в статті 6 Договору суборенди.

Позивачем в ході розгляду справи зазначено, що договори з постачальниками комунальних послуг про їх надання укладаються безпосередньо з власником приміщення - ПАТ "Житомирський меблевий комбінат".

Відповідно до акту №58 від 02.07.2010р. відповідачем прийнято від відповідача електролічильник (а.с. 126).

Вартість послуг з подачі електроенергії офіційно встановлюється ПАТ "ЕК"Житомиробленерго", відповідачу надсилались рахунки на використання електроенергії за період з жовтня 2011р. по лютий 2012р. (а.с. 127-136).

Вартість послуг з теплопостачання встановлена відповідачу згідно тарифів, встановлених рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради "Про тарифи на оплату послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для другої групи споживачів м. Житомира (а.с. 137).

Так, відповідач за період з жовтня 2011р. по лютий 2012р. фактично відшкодував позивачу витрати за отримані комунальні послуги лише в сумі 375, 78 грн., залишок боргу становить 1067, 28 грн.

Окрім того, позивачем заявлено додаткові матеріально-правові вимоги про сплату штрафу в сумі 6 190, 78 грн. та пені в сумі 454, 02, грн. за прострочення сплати орендних платежів.

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати коштів за надані послуги суборенди та отримані комунальні послуги належним чином не виконав, що зумовило позивача звернутись до господарського суду з позовом про захист порушеного права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Договір суборенди, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За нормами ч. 2 ст. 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що між сторонами спору укладено договір суборенди на менший термін, що, в свою чергу, не потребує обов'язку нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК У, ст. 525 ЦКУ).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, передав відповідачеві у користування об'єкт суборенди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору суборенди №1/АО-0021 від 29.06.2010р., а відповідач не виконав умови Договору щодо сплати орендної плати за користування приміщенням під розташування офісу.

Оскільки відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку застосуванню підлягають ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України та частина перша ст.625 ЦК України встановлюють виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Таким чином, матеріально-правові вимоги про стягнення основного боргу в сумі 10 317, 95 грн. та за надані відповідачу комунальні послуги за електроенергію та теплоенергію в сумі 1067, 28 грн. підлягають задоволенню за доведеністю.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, с. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формою неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п.п. 10.1.1.1.-10.1.1.3. Договору суборенди, позивачем застосовано штраф за:

- прострочення виконання грошового зобов'язання 5-10 днів - у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов'язання;

- прострочення виконання грошового зобов'язання 11-20 днів - у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання;

- прострочення виконання грошового зобов'язання 21 і більше днів - у розмірі 30% від простроченої суми грошового зобов'язання.

Загальна сума штрафу, відповідно до розрахунку позивача, становить 6190, 78 грн.

Господарський суд погоджується з розрахунком позивача про стягнення штрафу в розмірі 6190, 78 грн. , сума якого підлягає стягненню за цим рішенням суду.

Окрім того, відповідальність відповідача як суборендаря за Договором у вигляді сплати пені та її розмір (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочки) визначена у п. 10.1. Договору суборенди (а. с. 21).

Слід відмітити, що визначений у Договорі розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати щомісячних платежів з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Так, за приписами зазначеної норми, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Оскільки розрахунок пені є обгрунтованим, її сума 454, 02 грн. підлягає задоволенню та стягненню в судовому порядку.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у повному обсязі та належним чином довів обгрунтованість позовних вимог як за складом, так і за розміром. Натомість, відповідач зазначеного - не спростував.

У частині 2 ст. 49 ГПК України зазначено наступне: якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, які зумовили необхідність звернення позивача з позовом до суду, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 253, ч. 5 ст. 254, 255, ч. 5 ст. 261, 526,527, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551, 610-612, 625, 627, 759, 762, ч. 2 ст. 793 ЦК України, ч. 2 ст. 217, ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ст. 230 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Центр правової допомоги "Горос" (м. Житомир, провулок Академіка Слуцького, 58, ідентифікаційний код 36801527 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 34980420):

- 10 317, 95 грн. плати за суборенду;

- 1067, 28 грн. - комунальних послуг;

- 6190, 78 грн. - штрафу;

- 454, 02 грн. - пені;

- 1641, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02 червня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простим або на вимогу нарочним)

3- відповідачу (рек. з повідомл)